Українська Служба

Ізраїль на межі моральної поразки в Секторі Гази (коментар)

01.08.2025 13:00
Ізраїль може програти війну. Не з ХАМАСом у Газі, а ту, яка вирішить його майбутнє про те, ким будуть наступні покоління ізраїльтян, як їх сприйматимуть у світі
     -     ,    , 31  2025 .
Ізраїльські солдати на прикордонному переході Керем-Шалом між Сектором Газа та Ізраїлем, вид з палестинського боку, 31 липня 2025 року.EPA/ATEF SAFADI

Нещодавно 28 демократичних країн, зокрема Польща, закликали Ізраїль негайно припинити війну в Секторі Гази. Причиною є гуманітарна катастрофа, яка розгортається у блискавичному темпі. Вже понад 100 людей померли від голоду, а це число зростатиме, якщо Ізраїль не змінить свій підхід.

За даними ООН та гуманітарних організацій, від березня блокують регулярну гуманітарну допомогу, без якої палестинці не зможуть вистояти. Ізраїль стверджує, що це неправда, що ООН бреше, що вантажівки стоять на кордоні і чекають на розподіл допомоги, та цього не відбувається через змови антисемітів проти Ізраїлю.

Але Ізраїль не каже, що в ООН немає умов для такого розподілу, і блокує канали доступу, унеможливлюючи регулярне постачання. Тому люди прибувають прямо до нерозвантажених вантажівок. Також доступ до допомоги не є безпечним, про що свідчить те, що за останні два місяці вбито майже тисячу палестинців, серед них дітей, які прямували до пунктів розподілу.

Не є виходом скидати допомогу з використанням парашутів, тому що, по-перше, іноді вони падають на намети, вбиваючи або травмуючи людей, які там живуть, а по-друге, допомоги недостатньо. Якщо за один день скинуть 25 тонн, на одного мешканця припаде 10-15 грамів.

У Газі залишилися практично самі руїни. Знищено всю інфраструктуру, жителям дедалі важче знайти питну воду. Якщо нічого не зміниться, число смертельних жертв голоду, спраги та хвороб зростатиме швидко, прямо експоненційно. А досі внаслідок цієї війни загинуло майже 60 тисяч палестинців.

Ізраїль вважає, що це фальшиві дані, які поширюють антисеміти, але не надає незалежним журналістам доступу до Сектора Гази. Тих, які вже там є, визнає терористами. Однак, за даними міжнародних організацій, від початку конфлікту загинули 232 особи, яких журналістський статус вони визнали.

Антисемітизм — реальне явище, у чому поляки могли пересвідчитися зовсім недавно, слухаючи Ґжеґожа Брауна, який ставив під сумнів існування газових камер у таборі Аушвіц-Біркенау. Проте є побоювання, що кидаючи наосліп звинувачення в антисемітизмі, Ізраїль сам послабить силу їх впливу, тому що мало хто сприйматиме це серйозно. Антисемітизм стане порожнім словом.

Сьогодні влада Ізраїлю кваліфікує як антисемітизм будь-яке звинувачення у злочинах. Проблема в тому, що все частіше їх формулюють також ізраїльські експерти юристи та історики Голокосту, наприклад Омер Бартов, Раз Сеґал та Омер Шац.

Перший, відомий письменник та історик Голокосту, застеріг, що тягар провин за нинішні дії в Газі ляже на майбутні покоління ізраїльтян, і якщо досі Ізраїль сприймали особливо, як результат злочинів, скоєних проти єврейського народу, то в майбутньому цей моральний капітал буде безповоротно втрачений і замінений тягарем відчуття провини.

На жаль, поки що більшість ізраїльтян так не думає, і це стосується не лише прихильників Беньяміна Нетаньягу, а й значної частини його противників. Чимало з-поміж останніх вважає, що ізраїльський премєр повинен відповісти за нараження Ізраїлю на напади ХАМАСу та корупцію, але не має нічого проти планів примусити палестинців покинути Сектор Гази.

Згідно з «планом міністра оборони Ісраеля Каца», два мільйони жителів Сектора Гази мають бути зосереджені на руїнах міста Рафах з одним лише варіантом покинути його: виїхати з Гази назавжди.

Ізраїль дедалі менше зважає на міжнародний тиск, що не означає, що не треба його чинити. Проблема в самій Європі, яка не виступає в цій справі одноголосно. Але її значення для європейської безпеки величезне. Також це розігрує Росія, яка серед сотень мільйонів мусульман поширює пропагандистський меседж зі звинуваченням Заходу у діях Ізраїлю, хоча багато пропутінських олігархів має громадянство саме цієї держави.

Від початку конфлікту Європа не була стосовно цього питання одностайною. У момент його спалаху вісім із 27 країн ЄС визнали Палестину, але дві з них, Чехія та Угорщина, займають рішуче проізраїльську позицію. Від початку війни у Секторі Гази Палестину визнали також Ірландія, Іспанія та Словенія. У вересні 2024 року

Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію і закликала Ізраїль припинити окупацію Західного берега річки Йордан протягом року. Підтримали її 13 членів ЄС, 12 (серед них Польща) утрималися, а дві (Чехія та Угорщина) були проти. Серед згаданих 28 країн, які закликали до припинення війни в Газі, 20 членів ЄС. Проте немає тут Німеччини, Хорватії і п’яти інших держав Центральної Європи, які визнали якраз Палестину.

Німеччина паралізована своїм почуттям провини за Голокост. Дедалі частіше, однак, видно тут дилеми через зростання числа населення мігрантського походження, чия позиція абсолютно відмінна від офіційної. А Франція, яка також під сильним тиском свого мусульманського населення, заявила, що у вересні визнає державність Палестини.

Ізраїль неспроможний самостійно забезпечити своє виживання, зберігаючи теперішній курс. Адже він лише підсилює ненависть з боку арабсько-мусульманського людського океану, на якому знаходиться єврейська держава. Зараз Ізраїль зробив ставку на підтримку з боку США, але висіти на одній нитці — це, однак, ризикована стратегія, особливо, що в США зростає число невдоволених підтримкою, яку надають Ізраїлю.

Тому ігнорування позиції Європи з боку Ізраїлю здається недалекоглядним. Натомість Європа могла б вплинути, щоб Ізраїль зважав на неї більше, якби висловлювалася та діяла більш узгоджено та рішуче.

Доктор Вітольд Репетович, викладач Академії військового мистецтва

Побач більше на цю тему: Україна війна росія Білорусь