«Нашим головним завданням є стояти поруч із президентом США Дональдом Трампом і допомагати йому у місії встановлення миру» – таку, заяву зробив у четвер, 11 вересня білоруський диктатор Аляксандр Лукашенко після звільнення великої групи політв’язнів.
Режим після переговорів з міжнародною делегацією під керівництвом США звільнив 52 в’язнів, серед них двох громадян Польщі. Звільнені бранці були перевезені в сусідню Литву. В цій групі було також 6 її громадян. Прикметно, звільнений з в’язниці опозиціонер Мікалай Статкевич відмовився залишати Білорусь. Його згодом повернули за грати.
Раніше повідомлялося, що Джон Коул, спецпосланець президента США Дональда Трампа, зустрівся з Лукашенком. Коул передав, що Сполучені Штати знімають санкції, накладені на білоруську авіакомпанію Belavia, яку у 2022 році було внесено до санкційного списку після участі Білорусі в повномасштабному російському вторгненні в Україну.
Білоруське пропагандистське агентство БЕЛТА наголосило, що звільнення цих осіб відбулося на прохання президента США Дональда Трампа.
Як оцінити політику адміністрації Дональда Трампа щодо Білорусі? Чи є це сигналом того, що Америка, і Захід загалом, готує абсолютно рішучі зміни у підході до Лукашенка? Що означає масштабне звільнення бранців Лукашенка? З цими питаннями керівниця Білоруської служби Польського радіо Йолянта Сьмяловська звернулася до Лєшека Шерепки – посла Республіки Польща в Республіці Білорусь в 2011-2015 роках. До Вашої уваги опрацювання цього інтерв’ю українською мовою:
«Наразі йдеться про окремі жести з боку президента Трампа. Як бачимо, це триває вже кілька місяців і не дуже ефективно. Президент Трамп хвалиться своїми успіхами у на ниві мирних ініціатив, але ці успіхи можна поставити сумнів. Він вирішив, що таким чином щось отримає від Лукашенка. Наразі результат такий, що на свободу вийшло кілька десятків політв’язнів. А це мало, враховуючи, скільки ще в’язнів перебуває у в’язницях.
На мою думку, занадто поблажливе ставлення до Лукашенка лише утверджує його в переконанні, що політика, яку він проводить, ефективна і правильна».
Експерт також торкнувся питання того, чи може Євросоюз взяти приклад з Трампа і пом’якшити свою політику щодо білоруського диктатора:
«Не знаю, мені важко це оцінити. Наразі спостерігається певний дисонанс: Трамп робить окремі жести. До того ж, ці жести він робив уже під час свого першого президентства. Тоді до Мінська приїздив тодішній держсекретар Майк Помпео і намагався обговорювати майбутнє Білорусі. Трамп робить подібні жести щодо Лукашенка, тоді як Польща робить інші, протилежні. Польща підтримує посилення санкцій, закрила кордон, дуже чітко критикує позицію Лукашенка та білоруської влади щодо війни в Україні, досить критично ставиться до стратегічних маневрів «Запад-2025».
Є стійка думка, що Лукашенку знову вдасться уникнути відповідальності, бо йому все сходило з рук протягом тридцяти років. Думка експерта про таке уявлення:
«Я прихильник погляду, що той факт, що Лукашенко так довго утримується при владі, з однієї сторони є результатом його політичної обізнаності, він природжений політик, справжній феномен — політичний самородок. З іншої сторони, це також наслідок помилок Заходу, який у свій час реагував не надто однозначно і дозволяв Лукашенку маневрувати. Війна в Україні мала б зумовити протверезіння західних еліт і, у певному сенсі, це відбулося. Проте у випадку їх ставлення до Білорусі це досі не відбулося. Кожен навіть найменший жест з боку Лукашенка викликає зворотні жести Заходу з надією що вдасться його витягнути з під від впливу Росії. На мою думку, це неможливо. Без тісної співпраці з Росією Лукашенко, мабуть, не має майбутнього».
В деяких польських ЗМІ висловлюються думки, що Лукашенко може зіграти певну роль у завершенні війни в Україні. Дипломат не виключає, що білоруський диктатор може спробувати цього досягнути задля підкреслення своєї важливості, хоча він і є практично повністю залежним від Путіна:
«Як відомо, він вже раз використовував мирні ініціативи, щоб вийти з ізоляції. Йдеться про події 2014–2015 років — Мінськ I, Мінськ II. Тоді Лукашенко виступав посередником, надавав майданчик різним сторонам конфлікту для досягнення домовленостей. Ми бачимо, чим це завершилося і яку роль Білорусь та її влада зіграли у наступній фазі російської агресії проти України. Вважаю, що Лукашенко знову хотів би виступати посередником, бо це додає йому престижу і дозволяє вийти з ізоляції, бо попри жести Трампа ізоляція триває, санкції діють».
Лєшек Шерепка також поділився своїм баченням того, в якому стані перебуває білоруська демократична опозиція:
«Слід чесно визнати, що опозиція в Білорусі майже повністю придушена. Оточення Святлани Ціхановської ефективно просуває певні речі; раніше такого не було, можливо, через те, що опозиція за кордоном була менш чисельною. Наразі йдеться про кількасоттисячне середовище. Це велика сила, але очевидно, що виїзд людей з Білорусі ослабив опозицію всередині країни. Відсутність цих людей у Білорусі, безумовно, полегшує правління Лукашенку».
Експерт також відповів на питання про стабільність режиму в Мінську та перспективи його ймовірного падіння:
«Ще кілька років тому можна було сподіватися, що ситуація вирішиться природним шляхом, бо Лукашенко не вічний.
Однак, дивлячись на те, як він веде свою гру всередині країни, то я вже не певен, що після його відходу настане демократизація. Очікую, що владу може отримати особа з подібними поглядами, можливо навіть член сім’ї Лукашенка, бо він розглядає Білорусь як свою вотчину. Доля білоруського режиму тісно пов’язана з долею російського режиму. Якщо Росія програє, з’явиться шанс на позитивні зміни не лише в Росії, але й у Білорусі».
Екс-посол Республіки Польща в Республіці Білорусь дав таку характеристику диктатору як особистості:
«Це людина, яка з часом набуває досвіду, стає впевненішою, знає, як маніпулювати опонентами. Білорусь, якщо подивитися на демографічний потенціал чи на інші речі, є порівняно слабкою країною, але Лукашенко вміє себе подати як партнера для різних сил, він може подобатися і добре підготовлений до розмови. У нього є вміння контактувати з будь-якою людиною, що безумовно допомагає йому правити».
Білоруська служба Польського радіо/Йоланта Сьмяловська/опрацювання no