Про країни Центральної Азії іноді в Польщі кажуть узагальнено «штати» (польською мовою: «stany»), позаяк назви всіх п’яти закінчуються на «стан»: тобто Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. Це слово походить із перської мови та означає просто державу. Норвезька журналістка Еріка Фатланд навіть назвала так свою книжку — «Sovjetistan» («Радянщина»).
Донедавна це був виключно географічний регіон. Після розпаду СРСР кожен «штат» пішов своїм шляхом, відгороджучись від інших засіками та колючим дротом і самостійно будуючи відносини із сусідами: Китаєм, Росією, мусульманським Півднем та Заходом. Це випливало з недовіри авторитарних режимів, які там сформувалися: окремі президенти, дбаючи про закріплення своєї влади, вбачали в надто широкому відкритті на світ, зокрема на сусідні столиці, загрозу стабільності влади. Предметом гострих суперечок стала вода, якою Аллах у достатній кількості наділив лише Таджикистан і Киргизстан. До цього треба додати політику Росії, яка вважає Центральну Азію своєю зоною впливу (в економічному вимірі Москва мусила змиритися з провідною роллю Китаю). Згідно з імперським принципом «розділяй і володарюй» Росія воліла домовлятися з кожним «штатом» окремо, граючи на різницях між ними.
Все почало змінюватися після смерті 2016 року багаторічного лідера Узбекистану Іслама Карімова. Країна, яка межує з усіма іншими «штатами» — і з Афганістаном — довго ізолювалася від них, а стосовно Киргизстану і особливо Таджикистану була прямо агресивною. Новий президент, Шавкат Мірзійоєв, поступово відкрив кордони і довів до відновлення авіа-, залізничних та автомобільних сполучень. Але радикальне пришвидшення інтеграційних процесів відбулося лише після повномасштабної агресії Росії проти України. Центральноазійські столиці зрозуміли, що Росія більше не є гарантом безпеки та постсовєтського ладу, тому що сама поставила цей лад під сумнів. Казахстан прямо відчув, що він під загрозою: провідні російські політики неодноразово ставили під сумнів його територіальну цілісність (а обидві ці країни — формальні союзники!). Нова ситуація сприяла затісненню зв’язків між «штатами». Одним із проявів цього стало пожвавлення формату «С5+», у межах якого п’ять лідерів регіону — адже Центральна Азія нарешті стала регіоном і в політичному сенсі — виступають спільно перед гравцями ззовні.
Перший саміт C5+США відбувся у вересні 2023 року в Нью-Йорку, при нагоді сесії ООН. Наприкінці жовтня 2025 року президент Дональд Трамп запросив лідерів регіону на черговий саміт до Вашингтона. Він відбувся 6 листопада. Після зустрічі не опубліковано спільного комюніке, але повідомлено про підписання низки двосторонніх угод і торговельних домовленостей. До найважливіших — подробиці більшості з них нам невідомі — належить американсько-казахська угода про спільну експлуатацію вольфрамових родовищ (загалом США і Казахстан уклали 29 угод на загальну суму 17 млрд доларів США). Вона вписується в дуже важливе для американської економіки і пріоритетне для адміністрації Трампа питання постачання критично важливої сировини. Варто також згадати про погодження продажу літаків Boeing до Таджикистану та Узбекистану. Важливим елементом саміту було приєднання Казахстану до так званих Авраамових угод, які Трамп ініціював під час свого першого терміну, спрямованих на нормалізацію відносин між Ізраїлем та мусульманськими країнами.
Для країн Центральної Азії саміт у Вашингтоні та зміцнення відносин зі США — це шанс збалансувати свої відносини з Росією та Китаєм або принаймні розширити поле маневру. Це перспектива спокуслива тим більше, що Вашингтон зараз не узалежнює співпраці від прогресу окремих столиць у процесах демократизації. На аналогічно прагматичну співпрацю налаштований і Європейський Союз — у квітні в Самарканді в Узбекистані відбувся перший в історії саміт Центральна Азія-ЄС. Подана тоді євросоюзна пропозиція (оголошено, зокрема, інвестиційний пакет на суму 12 млрд євро), подібно як нинішня американська пропозиція, не мала на меті витіснити з регіону Росію та Китай, тому була для «штатів» прийнятною. Зрештою, сигналом про зв’язки з колишньою колоніальною метрополією був факт, що двоє з п’яти президентів на саміті у Вашингтоні виголосили свої промови російською мовою, двоє інших — рідними мовами, і лише лідер Казахстану — англійською.
Для США важливо зміцнювати держави, розташовані поблизу китайської орбіти, та зменшувати свою залежність від імпорту рідкісноземельних металів з Китаю. Президент Трамп оголосив про подальше зближення з регіоном — 2026 року Центральну Азію має відвідати державний секретар Марко Рубіо. Час покаже, чи Штати та «штати» колись об’єднає стратегічний союз.
Войцєх Ґурецький, головний спеціаліст Групи стосовно Туреччини, Кавказу та Центральної Азії в Центрі східних досліджень. Автор репортажних книжок про Кавказ та Центральну Азію