Росія повернулася до демонстрації ядерного тиску як ключового інструмента своєї геополітичної гри. Кремль використовує загрозу ескалації, щоб впливати на рішення світових лідерів, насамперед США. Експерти вважають, що Путін намагається перевірити реакцію чинного президента Дональда Трампа та з’ясувати, чи готовий Вашингтон протистояти потенційній ядерній загрозі. Залякування підсилюється демонстративними випробуваннями ракет «Бурєвєстнік» і «Посейдон», які розглядають як можливі носії ядерних зарядів.
Радник фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань зазначив, що ядерний фактор став центральним елементом російської війни не лише проти України, а й проти цивілізованого світу. За результатами опитування 25 експертів він окреслив загальну оцінку ймовірності застосування ядерної зброї. За його словами, більшість опитаних вважає такий сценарій малоймовірним, але своє занепокоєння висловили і щодо реакції Заходу. «20 експертів вважають ядерний удар по Україні малоймовірним, але 5 допускають такий варіант. А щодо США – всі 25 експертів сказали, що Росія не наважиться на застосування ядерного удару».
На думку Гараня, важливо те, що 20 експертів вказали на вразливість адміністрації Білого дому до ядерного шантажу, а Росія активно використовує тему Запорізької АЕС як інструмент психологічного тиску.
Голова правління Українського кризового медіацентру, експосол України в США Валерій Чалий наголосив, що Росія насправді не готова до нової гонки озброєнь і значно поступається США у стратегічних можливостях. Він зауважив, що після заяв Дональда Трампа про готовність США випробувати міжконтинентальну ракету Minuteman III росіяни різко знизили риторику щодо випробувань «Бурєвєстніка» та «Посейдона».
«В Кремлі зрозуміли, що якщо почнеться нова гонка ядерних озброєнь, як та, що спричинила розпад СРСР, шансів у Москви не буде», – сказав Чалий. Він також звернув увагу, що ядерна зброя – це не лише боєзаряди, а й носії, і саме вони визначають реальний потенціал стримування. Особливу увагу експерт приділив невизначеності щодо реального стану російського ядерного арсеналу. На його думку, США вже ведуть дискусії про можливості тестування власних систем без повномасштабних випробувань, тоді як про придатність російських боєзарядів точних даних немає.
Чалий наголосив, що Україні необхідно залишатися активним учасником переговорів у сфері ядерного нерозповсюдження: «Треба говорити про деескалацію, а якщо ескалація – то серйозно обговорювати створення спільного ядерного щита над Європою».
Співдиректор програм зовнішньої політики Центру Разумкова Олексій Мельник попередив, що зруйнована після Другої світової війни система ядерного стримування більше не гарантує стабільності. Він наголосив, що застосування ядерної зброї Росією виглядає малоймовірним, але не можна відкидати ризик нелогічних рішень керівництва РФ. «Навіть якщо лише частина боєголовок спрацює, це все одно глобальна катастрофа. Якщо наслідки катастрофічні, то навіть 1% ймовірності є достатнім для серйозної реакції», – сказав Мельник. Він також попередив, що путінська логіка не є раціональною, а тому Росії можна очікувати будь-яких рішень, зокрема й за аналогією з діями США та Ізраїлю проти Ірану.
Голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи, дослідниця Лондонської школи економіки Марія Золкіна Марія Золкіна вважає, що ядерний шантаж Кремля є лише елементом ширшої стратегії дестабілізації України та Європи. На її думку, у 2024 році Росія змінила тактику і робить ставку на нові технології, безпілотники, диверсії, кібератаки та масовані інформаційні операції.
«Занадто багато уваги приділяється ядерному шантажу, і це контрастує з недооцінкою гібридних загроз. Росія вже дестабілізує східний фланг НАТО новими методами, але Європа цього не усвідомлює», – сказала Золкіна. Вона вважає, що Захід досі не готовий до радикальної відповіді на потенційне застосування ядерної зброї, і саме страх перед необхідністю приймати нестандартні рішення стримує реакцію європейських столиць.
Золкіна наголосила, що Росія не обов’язково повинна використовувати ядерну зброю, щоб завдати шкоди. За її словами, системне застосування саботажу, кібератак, порушень повітряного простору та дронових ударів уже відбувається й не викликає належної реакції на Заході. Така недооцінка робить Європу вразливою, тоді як Росія розглядає ядерну загрозу як один із кількох способів тиску.
Австрійський військовий експерт Густав Ґресель наголосив, що Путін уважно стежить за реакцією США та персонально Трампа. Він вважає, що страх перед ядерною війною вже впливав на дії попередніх лідерів, і Кремль використовує це як важіль психологічного тиску. У коментарі українській пресі він зазначив, що нерішучість Заходу часто виправдовували потребою «деескалації», але це лише посилювало позиції Москви: «Страх перед ядерною ескалацією змушував деяких лідерів скорочувати допомогу Україні, сподіваючись, що це знизить градус конфлікту».
У підсумку експерти сходяться на думці: ядерний чинник залишається ключовим елементом російської стратегії, але не є єдиним. Москва поєднує ядерний шантаж із гібридними методами війни, створюючи ситуацію постійної невизначеності. У цій грі не можна дозволити, щоб страх визначав політичні рішення. Україна має активно брати участь у формуванні майбутньої системи безпеки Європи, адже саме вона опинилася на першій лінії нової доби ядерного стримування.
Олександр Савицький