До кінця третього року повномасштабної агресії проти України Росія вдалася до нової тактики повітряного терору, зробивши ключовою мішенню цивільну та енергетичну інфраструктуру. Не досягнувши вирішальних успіхів на полі бою й не зумівши занурити всю країну в темряву, агресор зосередив ракетно-дронові удари на трьох найбільших українських мегаполісах — Києві, Одесі та Дніпрі. Західні аналітики охарактеризували ці дії як «серійну стратегію тиску холодом і мороком», спрямовану на злам суспільної стійкості та примус України до капітуляції через гуманітарну кризу.
Метою зимової кампанії повітряних атак РФ стало ізолювання великих міст від єдиної енергосистеми та знищення локальних електростанцій. Про це, зокрема, повідомило американське видання The New York Times, назвавши Київ «символічним призом» для Кремля. Попри віддаленість від фронту, столиця регулярно зазнає масованих атак. Західні експерти також вказують на дефіцит ракет для українських систем протиповітряної оборони, насамперед для комплексів Patriot. На цьому тлі уряд України оголосив надзвичайний план реагування в енергетичному секторі. Перший віце-прем’єр і міністр енергетики Денис Шмигаль визнав, що в першу за останні 12 років морозну зиму Росії вдалося завдати значних збитків найбільшим містам країни. Він наголосив, що за час війни не залишилося жодної електростанції, яка б не зазнала ударів, проте енергосистема зберігає цілісність, хоча й працює з жорсткими обмеженнями, а найскладніша ситуація склалася у Києві, на Одещині та в прифронтових регіонах.
У відповідь на понесені втрати прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко оголосила комплекс із десяти кроків. Вони передбачають створення постійних кризових штабів, нарощування імпорту електроенергії, розширення мережі «Пунктів незламності» та активніше використання резервної генерації. У низці міст були пом’якшені обмеження комендантської години, у Києві школярам продовжили канікули, а муніципалітети почали економити на вуличному освітленні. Попри оперативне відновлення енергетичних об’єктів після атак, нові удари РФ щоразу створюють додаткові проблеми. Колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян переконаний, що припинити ці атаки можна лише симетричними діями. За його словами, Росія цілеспрямовано б’є по підстанціях, намагаючись розколоти єдину енергосистему України щонайменше на кілька ізольованих частин, а найефективнішим захистом у таких умовах є власні наступальні ракетні спроможності.
Військові експерти визнають, що для створення озброєння, здатного уражати російські пускові установки та виробництва дронів у глибокому тилу, Україні потрібен час. Західні партнери обмежені міжнародними угодами про нерозповсюдження ядерної зброї і не можуть надавати ракети великої дальності. Тому держава змушена зосереджуватися на посиленні традиційної ППО та заходах пасивного захисту. Уряд перерозподіляє резервне обладнання між регіонами, спрощує підключення резервних джерел електроенергії та нарощує кількість пунктів обігріву. Одночасно державні компанії збільшують імпорт електроенергії взимку до половини від загального споживання й працюють над закупівлею генераторів та обладнання для відновлення мереж.
Водночас рекомендації тимчасово залишати великі міста мають обмежену ефективність, застерігає енергетичний експерт Геннадій Рябцев. Він прогнозує хвилеподібний режим відключень — із періодами екстрених вимкнень після обстрілів і поверненням до стабілізаційних графіків, доки не буде збільшено гарантовані потужності.
Однією з найруйнівніших атак стала повітряна операція РФ у ніч на 10 січня, коли в Києві загинули четверо людей, десятки були поранені, а тисячі будинків залишилися без опалення. Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко зазначив, що частина житлових будинків досі має серйозні технічні проблеми через пошкоджені системи опалення, а брак аварійних бригад значно ускладнює відновлення.
За його словами, тепло в столиці подається зі зниженою температурою через втрату потужностей, а в окремих старих будинках температура опускається до критичних значень. він також наголосив, що першопричиною цієї ситуації є саме російські терористичні атаки.
Ситуація з електропостачанням у Києві залишається надзвичайно складною: за оцінками експертів, під час атак було знищено до 90% генерації, яка існувала до повномасштабної війни. Це змушує столицю майже повністю залежати від постачання електроенергії з інших регіонів, тоді як підстанції, що забезпечують ці перетоки, також зазнали пошкоджень. Водночас понад 60% електроенергії в Україні виробляється атомними електростанціями. Росія утримується від прямих ударів по ним через загрозу масштабної радіаційної аварії, проте систематично атакує підстанції, що передають струм від АЕС. Харченко зауважив, що Україна вже має досвід протидії таким атакам і змогла уникнути національного блекауту, хоча ситуація в окремих регіонах залишається критичною.
Додатковим стабілізуючим фактором цієї зими став газ. За словами Харченка, Україні вдалося накопичити значні запаси та відновити внутрішній видобуток майже до довоєнного рівня, що створює запас міцності як для поточного, так і для наступного опалювального сезону. Водночас масштабні руйнування енергетичної інфраструктури означають, що ризики відключень збережуться й улітку, зокрема через планові ремонти атомних енергоблоків. Експерт наголосив, що ключовим викликом залишається брак фінансових ресурсів для відновлення мереж і генерації, а отже Україна потребує суттєвого залучення міжнародної допомоги.
Очікується, що у лютому 2026 року засідання Координаційної групи G7+ з питань енергетики, відоме як «Енергетичний Ranstein», стане майданчиком для домовленостей щодо прискорення постачання систем ППО, фінансування ремонту мереж і генерації та посилення санкцій проти російського енергетичного сектору й «тіньового» нафтового флоту. За задумом Києва, це має зменшити доходи агресора й підтримати перехід України до більш стійкої та децентралізованої енергетичної моделі. В умовах, коли війна давно вийшла за межі фронту, енергетичний вимір стає одним із ключових полів протистояння, від якого залежить не лише економічна, а й гуманітарна стійкість держави.
Олександр Савицький