У швейцарському Давосі триває зустріч світових лідерів у межах 56 Всесвітнього економічного форуму. Втім уже на старті форуму провідні лідери ЄС та США змістили фокус головних політичних дискусій з українського питання на теми, пов’язані з Гренландією, у контексті загострення трансатлантичних суперечок.
Події навколо Гренландії виглядають, як черговий крок у системній реалізації Національної стратегії безпеки США 2025 року і оновленої доктрини Монро, яку більшість аналітиків сприйняли критично. Спостерігається послідовність дій США: від Венесуели та Колумбії до Європи і війни в Україні, демонструючи, що ця стратегія працює, а не залишається декларацією. США комбінує політичний, економічний та військовий тиск, щоб зміцнити свій вплив і контролювати ключові регіони та ресурси.
Документ «Національна стратегія безпеки США 2025 року», розроблений як стратегічний план для адміністрації Дональда Трампа, на етапі появи викликав чимало скепсису серед фахівців. Однак події останнього часу свідчать, що цей документ поступово стає реальним орієнтиром для зовнішньої політики США. На цьому наголошує політолог-міжнародник, керівник безпекової програми Центру Дністрянського, проректор УКУ Дмитро Шеренговський:
«Багато хто з фахівців-американістів, зокрема і я, спершу ставилися скептично до програми America-2025. Проте виявляється, що Трамп у своїх діях здебільшого дотримується саме цього плану. Тому всі питання таких доктринальних зрушень США диктуються саме цим документом».
«Проєкт-2025» формує орієнтири національної безпеки та зовнішньої політики США на найближче десятиліття. Документ апелює до доктрини Монро і окреслює регіони та країни, де США прагне обмежити вплив конкурентів. За словами експерта, це стосується Китаю в Латинській Америці, а також Європи як потенційного конкурента.
«Мені здається, що в документі, який апелює до доктрини Монро, йдеться про необхідність відсторонити всіх потенційних конкурентів, зокрема Китай із Латинської Америки. Отож можна стверджувати, що Венесуела — це тільки початок, і американці не зупинятимуться перед тим, аби заходити в інші точки. Також у цьому документі вказано, що Європа розглядається, як один із конкурентів, який може посилити Китай, і Китай знаходить способи впливу на Європу», — зазначає експерт.
Офіційно адміністрація США не планує розширювати військову присутність на острові, проте гучні заяви Дональда Трампа щодо Гренландії викликало дипломатичний резонанс у Данії та серед союзників НАТО. Як зазначає Дмитро Шеренговський, майже всі заяви навколо Гренландії є частиною політики Трампа, спрямованої на отримання певних поступок від європейських партнерів і підкреслення лідируючої позиції США у глобальній безпековій та економічній конкуренції.
За словами політолога-міжнародника Дмитра Шеренговського, головна логіка американської стратегії полягає не лише у демонстрації сили, а й у політичному тиску на Європу:
«Попри всю цю риторику, якщо говорити де-факто, то йдеться про контроль над протоками Гренландії — це перше. По-друге, це питання конкуренції з Китаєм. І по-третє, це питання безпосередньої присутності. Тепер постає питання: чи потрібно для цього захоплювати Гренландію? Ні, не потрібно. Але у стилі Трампа потрібно максимізувати питання, довести його до абсурду і показати, наскільки Європейський Союз не готовий до зіткнень, і фактично змусити його більше орієнтуватися на американську політику — це основна ціль», — пояснює Дмитро Шеренговський.
Він зазначає, що у плані Трампа передбачена і економічна складова, яка тисне на європейські країни:
«Зокрема, запропонована санкційна політика, яку обіцяє Трамп, фактично почне діяти вже з лютого, збільшуючи навантаження на 10% для тих країн, які направили свої контингенти на острів. Далі обіцяні поступові нарощування ще на 15%, і таким чином можна дійти до 50% по окремих країнах, при цьому вплив пошириться на весь Європейський Союз, бо економіка дуже пов’язана», — каже експерт.
Такий підхід має стратегічний і тактичний ефект, тобто Трамп такими кроками фактично стимулює суперечності між країнами, щоб вони тиснули на Данію, водночас змушуючи Європейський Союз більш дружньо ставитися до американської політики, зокрема у питаннях конкуренції з Китаєм. Відомо, що рідкоземельні ресурси залишаються однією з точок впливу Китаю на ЄС, і, за словами експерта, Трамп, ймовірно, використовуватиме ці поступки під час переговорів.
Дмитро Шеренговський зазначає, що США вже неодноразово застосовували подібні методи тиску: «Ми вже бачили подібну реакцію, наприклад, у Канади минулого року: максималізація різних питань обмінювалася на низку поступок. Це одна з головних цілей Трампа щодо Європейського Союзу — створити тиск і змусити його діяти більш відповідно до американських інтересів».
Зміна акцентів цьогорічного Економічного форуму у Давосі з обговорення України на «гренландське питання» стала наочним сигналом стратегічних пріоритетів США. Навряд чи це суттєво змінить ставлення Європи до війни в Україні, однак Києву важливо врахувати американську покрокову стратегію, закладену в оновленій доктрині Монро. Українській стороні, як стверджує Дмитро Шеренговський, потрібно суттєво посилити дипломатичні зусилля у Вашингтоні, щоб забезпечити стабільну і ефективну підтримку США.
Розмова з політологом-міжнародником, керівником безпекової програми Центру Дністрянського, проректором УКУ Дмитром Шеренговським.
13:13 na 2001 01E69B6A.mp3
Вікторія Машталер