Всесвітній економічний форум у Давосі остаточно перестав бути місцем розмов про економічне зростання. У 2026 році він став дзеркалом світу, який втратив стабільність. Формально тут говорили про інфляцію, штучний інтелект і ланцюги постачання. Фактично — про війну, силу і нову логіку міжнародної політики. Головним словом Давосу стала «невизначеність». Геополітична, безпекова, екзистенційна.
«У новому світовому порядку рахуються із силою та бізнесом. І це саме та логіка, в якій мислить Дональд Трамп», — констатував професор Варшавського університету Каміль Зайончковський.
Давос-2026 відбувався в момент, коли старі міжнародні «якорі» більше не тримають. НАТО дедалі частіше обговорюють не як гарантію безпеки, а як структуру з кризою довіри, зважаючи на заяви, які лунають зі США. П’ята стаття Альянсу звучить не як залізобетонне зобов’язання, а як тема для дискусій. ООН — паралізована ветом і цинізмом — дедалі частіше згадується у минулому часі.
На цьому тлі виникають нові формати, зокрема ініційована Дональдом Трампом Рада миру — майданчик, де поруч із риторикою примирення присутні ті, хто війни і розв’язує. Давос уважно слухав — і не завжди знаходив, що відповісти на подібні заяви.
Серед ключових підсумків Давосу — усвідомлення Європою, що стратегія «перечекати Трампа» не працює.
«Трамп — не випадковість і не ексцес. Він є виразником запиту американських еліт. Його обрали вдруге — і це означає, що Європі доведеться адаптуватися, а не чекати», — наголошує експерт з міжнародного права Вадим Трюхан.
Ідея створення європейського оборонного союзу, ще нещодавно схожа на утопію, в Давосі звучала вже як практичний проєкт. «Малі і середні країни мають об’єднуватися. Ми більше не можемо повністю покладатися на американську парасольку», — учасники форуму цитували слова Марка Карні.
За словами Вадима Трюхана, нова структура безпеки може виникнути паралельно з НАТО, і з часом навіть витіснити його.
«Пентагон вже скорочує свою присутність у структурах НАТО. Це не просто так. США дедалі менше ототожнюють себе з Альянсом», — зазначає він.
Україна у Давосі-2026 була не просто пунктом порядку денного — вона стала лінією розлому, через яку проходили майже всі дискусії. Про швидкий мир тут майже не говорили. Натомість говорили про втому, страх ескалації і водночас про розуміння, що заморожена війна не є рішенням.
«Ключове питання — чи можна зупинити війну, не зупинивши агресора», — так формулювали дилему учасники обговорень. Колишній посол України у США Валерій Чалий різко критикує наратив «миру завтра».
«Цей наратив демотивує людей. Українці чекають миру, а натомість отримують масовані удари стратегічною авіацією. Нічого принципово не змінилося — змінюється лише тиск на Україну», — наголошує він.
Чалий звертає увагу на фундаментальне нерозуміння Трампом української політичної реальності:
«Путін — цар. Він може вирішити все одним розчерком. Президент України — не цар. Йому потрібні парламент, суспільство, легітимність».
Переговори в трикутнику Україна — США — Росія, які стартували на технічному рівні в Абу-Дабі, у Давосі сприймали стримано. Максимум — як спробу перевірити готовність сторін до компромісу. «Це краще, ніж повна відсутність діалогу. Але це не переговори про мир», — визнають експерти.
Політолог Євген Магда звертає увагу на символічні деталі.
«Відсутність спільної пресконференції Трампа і Зеленського — показовий сигнал. Їхні позиції не збігаються. Фактично США і Росія дедалі частіше виступають єдиним фронтом проти України», — вважає він.
При цьому Європа залишається ключовим партнером Києва — і фінансово, і політично. «Якщо Україна отримує американську зброю — за неї платить Європа», — нагадують у Брюсселі й Варшаві.
Оглядач Dziennik gazeta prawna Міхал Потоцький називає нинішній переговорний процес «театром для одного глядача».
«Це розмова не з Росією, а з Трампом. Потрібно показати, що Україна готова до миру, навіть до болючих компромісів, щоб стало очевидно: не Київ блокує завершення війни», — зазначає він.
Утім ілюзій щодо готовності Кремля до миру у Давосі не було. «Росія сьогодні менш готова до перемир’я, ніж рік тому. Її надихає розкол між США і Європою та удари по українській енергетиці», — визнають експерти.
Давос-2026 не дав відповідей, але чітко зафіксував реальність. Світ входить у фазу, де сила знову є аргументом, кордони — предметом торгу, а мир — результатом балансу, а не моралі. Поступки територіями не зупинять війну. Вони лише відкладуть її.
Лариса Задорожна