У сучасному світі безпека та стабільність жодної країни вже не можуть забезпечуватися лише власними зусиллями. Події останніх років — від агресії Росії проти України до загострення напруженості в Індо-Тихоокеанському регіоні — показують, що міжнародна солідарність, тісні партнерські зв’язки та ефективна дипломатія стають критично важливими для збереження миру та свободи.
Особливо це стосується держав, які стикаються з прямим тиском великих сусідів і повинні одночасно захищати національні інтереси, економічну незалежність та технологічну перевагу. У таких умовах взаємодія між державами, обмін досвідом та спільні дії щодо протидії агресії набувають першочергового значення.
Саме про ці виклики та можливості ми говоримо сьогодні. Мій співрозмовник — Франсуа У, віце-міністр закордонних справ Тайваню, відповідальний за європейський напрямок, який поділився зі мною поглядом Тайваню на безпеку, міжнародну дипломатію, технологічну співпрацю та уроки, які країна черпає з досвіду України.
На початок розмови віце-міністр закордонних справ Франсуа У пояснює головну мету Міністерства закордонних справ Тайваню та ключовий виклик — протистояння тиску з боку Китаю й боротьбу з його міжнародним наративом:
«Головна мета Міністерства закордонних справ Тайваню — захист національних інтересів держави. Водночас, через особливий міжнародний статус Тайваню, наше міністерство є в певному сенсі унікальним.
Якщо подивитися на сучасний Тайвань, то найбільша загроза для нас — це Китай. Китай намагається завоювати Тайвань і просуває наратив, що Тайвань є внутрішнім, національним питанням Китаю. Саме тому так часто згадуються «принцип одного Китаю» та «політика одного Китаю». Навіть використання слова «Тайвань» — наприклад, у назві тайванського представництва в Литві — викликає сильну реакцію Пекіна.
Китай — величезна держава, друга за потужністю у світі, і він використовує колосальні ресурси, щоб тиснути на Тайвань. Китай застосовує військові погрози, але ми вважаємо, що найефективніший спосіб захисту Тайваню — дипломатичний.
Наше головне завдання — зламати китайський наратив. Китай прагне представити Тайвань як свою внутрішню справу. Але якщо світ визнає Тайвань «внутрішнім питанням Китаю», міжнародна спільнота втратить можливість втручатися. Тому для нас критично важливо донести світові, що Тайвань не є частиною Китаю, а є суверенною державою, як й інші».
28:10 01E8057F.mp3 Тайвань, Україна та світ у зоні ризику: уроки від війни й технологічна стратегія
Тайванський віце-міністр закордонних справ порівнює Тайвань з Європейським Союзом як унікальним міжнародним утворенням, що функціонує поза традиційними рамками міжнародного права:
«Хоча лише небагато країн формально визнають Тайвань, на практиці він функціонує краще, ніж більшість держав світу. Якщо взяти Польщу як приклад — вона є членом Європейського Союзу, і вам добре відоме поняття sui generis. Право ЄС не є ні міжнародним, ні національним — це окрема, унікальна правова система. Але через ефективність ЄС світ змушений її визнавати.
Тайвань існує подібним чином. Ми не виглядаємо як звичайна держава, адже не є членом ООН і навіть не можемо зайти до її будівлі. Нас ігнорують багато міжнародних організацій, зокрема ВООЗ. Наприклад, у грудні 2019 року Тайвань надавав ВООЗ важливу інформацію щодо COVID-19, але її було проігноровано.
Попри те, що ми не можемо приєднатися до більшості міжнародних організацій, Тайвань продовжує успішно функціонувати. У нас є економічне процвітання, демократія, уряд, дипломатія та армія. Ми діємо так само, як інші держави — просто іншим шляхом».
Під час інтерв'ю з віцеміністром Франсуа У
Віце-міністр Франсуа У наголошує на зміні світового порядку, ослабленні міжнародних інституцій і нових можливостях Тайваню у двосторонній дипломатії та технологічній співпраці:
«У Тайваню небагато формальних дипломатичних союзників, але ми маємо 111 представництв по всьому світу, включно з Польщею, і вони функціонують майже так само, як посольства інших країн. За останні десять років тайванська дипломатія стала значно успішнішою у взаємодії з міжнародною дипломатичною спільнотою.
Водночас світ стрімко змінюється. Багато міжнародних організацій більше не працюють ефективно. ООН не змогла запобігти війнам, ВООЗ не впоралася з координацією під час пандемії COVID-19, а СОТ втратила ефективність через економічні практики Китаю, які руйнують промисловість інших країн.
У певному сенсі світ повертається до моделі XVIII–XIX століть, де двосторонні відносини стають важливішими за багатосторонні структури. І в цьому контексті Тайвань отримує нові можливості. Наші двосторонні відносини з іншими країнами постійно покращуються.
Ми дедалі частіше співпрацюємо з партнерами, виходячи з того, як Тайвань може відігравати позитивну роль у світі — зокрема допомагати в реіндустріалізації та технологічному розвитку. Тайвань є одним зі світових центрів штучного інтелекту, і ми отримуємо дедалі більше запитів на співпрацю в цій сфері.
Отже, сьогодні Міністерство закордонних справ Тайваню має значно більше можливостей для вибудовування нормальних, практичних і взаємовигідних відносин з іншими державами».
Франсуа У теж відповів на запитання про відносини Тайбею з Варшавою і пояснив, чому Польща розглядається Тайванем як стратегічний партнер у Центральній Європі, зокрема в контексті безпекових викликів, ролі Росії та Китаю, а також перспектив економічної й інвестиційної співпраці:
«Сьогодні Польща розглядається як дуже важливий, а я б навіть сказав — стратегічний партнер Тайваню в Центральній Європі. Це пов’язано з вашою роллю та значенням, а також із тим, що нині Польща зосереджена на викликах, пов’язаних із Росією та Китаєм. Ваша позиція є дуже чіткою та стабільною, і це повністю відповідає інтересам Тайваню.
Нашою головною загрозою є Китай. Водночас Китай нині має дуже тісні відносини з Росією. Саме тому значення Польщі для Тайваню постійно зростає.
Крім того, я вважаю, що польське суспільство дедалі краще розуміє ситуацію навколо Тайваню. Мій міністр, Лінь Цзя-лунь, активно працює над зміцненням економічних зв’язків між Польщею та Тайванем і намагається переконати тайванські промислові кола більше інвестувати в Польщу.
Насправді, у Центральній Європі ми вже маємо дуже вагомі інвестиції — наприклад, у Чехії. Вони значно перевищують обсяги китайських інвестицій у цій країні. Ми також дуже тісно співпрацюємо зі Словаччиною та маємо добрі, ефективні відносини з Литвою.
Що стосується Польщі, я не бачу жодних проблем — навпаки, для нас є прямий інтерес поглиблювати співпрацю. Тайвань розвиває відносини не лише з традиційними західноєвропейськими партнерами, такими як Німеччина, Франція, Нідерланди чи Велика Британія. У певному сенсі наші відносини з Польщею перебувають на етапі підйому.
Можу вас запевнити: як заступник міністра, відповідальний за європейські справи, я щодня працюю над питаннями розвитку співпраці з Польщею. Тому я не маю жодних сумнівів, що в майбутньому поглиблення наших двосторонніх відносин лише посилюватиметься».
Продовжуючи розмову і говорячи про відносини Тайваню з країнами Центрально-Східної Європи, за словами віце-міністра, Чехія на початку 1990 років стала одним із найближчих партнерів Тайваню в Центральній Європі. Він наголошує на спільному досвіді життя під комуністичним режимом і довготривалій взаємній довірі:
«Причина, чому ми змогли встановити особливо тісні відносини з Чехією, полягає в подіях 1990-х років, коли ця країна здобула незалежність після виходу з радянського блоку. Тайвань був серед тих держав, які одразу почали вибудовувати з ними добрі відносини.
Як і Тайвань, Чехія багато пережила за часів комуністичного правління. Саме цей спільний історичний досвід і пам’ять про комуністичні репресії дали змогу нашим країнам далеко просунутися у двосторонніх відносинах.
Особливо важливо, що Чехія ніколи не змінювала своєї політики щодо Тайваню та постійно прагнула не лише зберігати, а й поглиблювати відносини. Завдяки цьому Тайвань почувається в Чехії комфортно. Між нашими країнами сформувалася довіра, яка існує вже 20–30 років».
Далі віце-міністр У пояснює, чому відносини Тайваню з Україною є значно складнішими, зважаючи на тривалу і глибоку співпрацю України з Китаєм до російського вторгнення:
«Ситуація у відносинах Тайваню з Україною є набагато складнішою. До повномасштабного вторгнення Росії Україна була дуже важливим партнером Китаю. Я переконаний, що значна частина військових спроможностей Китаю була створена за сприяння України. Перший авіаносець Китаю, наприклад, був побудований за участі українських фахівців.
У радянський період Україна була ключовим центром військового виробництва. Після здобуття незалежності, з огляду на цю спадщину, Україна зберігала дуже тісні відносини з Китаєм. У 2004 році, в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях», Україна навіть отримала від Китаю певні гарантії безпеки — хоча згодом вони не спрацювали.
Саме через ці тісні зв’язки з Китаєм Тайвань упродовж тривалого часу не мав контактів з українським урядом. Україна фактично сама обмежила співпрацю з Тайванем, і, можу сказати, ця ситуація зберігається й досі».
Попри відсутність офіційних відносин, Тайвань послідовно підтримує Україну та засуджує російську агресію, співпрацюючи через громадянське суспільство та європейських партнерів, підкреслює віце-міністр Франсуа У:
«Навіть попри те, що Тайвань дуже рішуче підтримує Україну, український уряд досі відмовляється від будь-яких офіційних контактів з нами. Тому ми можемо допомагати Україні лише через співпрацю з громадянським суспільством або через партнерів — Польщу, Чехію, Словаччину чи Литву.
Ми неодноразово публічно заявляли про засудження російського вторгнення в Україну. Це відповідає нашим інтересам, адже ми не можемо дозволити великим державам розширювати свою територію військовим шляхом. У цьому сенсі ми поділяємо спільну стратегічну логіку.
На тактичному рівні ми усвідомлюємо, що маємо проблему у відносинах з Україною, але вона не походить з тайванського боку. Україна побоюється, що розвиток відносин із Тайванем може призвести до ще більшої підтримки Росії з боку Китаю. Тому я вважаю, що їм потрібно бути дуже обережними у своїх відносинах із Тайванем. Водночас, як на мене, Китай уже продемонстрував, що він не є надійним партнером і не є партнером, на якого можна довгостроково покладатися. Те, як Китай «допомагає» Україні, насправді завдає серйозної шкоди українським інтересам.
Зі свого боку, з огляду на наші цінності та наші інтереси, ми й надалі підтримуватимемо Україну. Але якщо говорити про реальне поглиблення двосторонніх відносин, то, на мою думку, це залежатиме від позиції українського уряду».
Ну а ще представник МЗС Китайської Республіки окреслює підхід Тайваню до Росії — як узгоджений із політикою ЄС, США та Японії, з акцентом на санкції та експортний контроль:
«Що стосується Росії, Тайвань діє в тісній координації з Європейським Союзом. Ваша політика та ваше ставлення до Росії є також і нашою політикою. Тайвань навіть не має формального міжнародного визнання з боку ЄС, тож ми не перебуваємо в позиції, щоб задавати тон чи діяти активніше за вас.
Ми дотримуємося політики Європейського Союзу, Сполучених Штатів та Японії. Наприклад, експорт тайванських високих технологій до Росії вже заборонений. Ми робимо все можливе, щоб тайванська продукція не використовувалася для підтримки російської військової машини та не завдавала шкоди інтересам України.
Якщо йдеться про подальше посилення обмежень щодо тайванського експорту, який може бути використаний Росією, то це потребує більш формалізованих обговорень — передусім на рівні політичних рішень. Загалом же політика Тайваню щодо Росії полягає в тому, щоб чітко слідувати рекомендаціям Європейського Союзу — і саме такою вона є сьогодні».
У розмові тайванський віце-міністр закордонних справ У проводить історичну паралель між подіями Другої світової війни, анексією Криму та нинішніми безпековими ризиками, наголошуючи на помилках Заходу:
«Сама поява війни означає провал дипломатії. Якщо згадати історію, то у 2014 році, коли Росія вторглася в Україну та анексувала Крим, реакція Заходу була дуже обмеженою.
Перш ніж я прийшов на дипломатичну службу, я був професором міжнародних відносин в одному з тайванських університетів. І з мого погляду, анексія Криму в 2014 році дуже нагадувала події напередодні Другої світової війни — коли нацистська Німеччина захопила Судетську область Чехословаччини. Тоді було підписано Мюнхенську угоду, яка фактично легітимізувала цю ситуацію. А згодом Німеччина напала на Польщу — і почалася Друга світова війна.
Європейські країни, безумовно, не хотіли війни, але почали рішуче реагувати лише у 2022 році, коли Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну. Світ поступово засвоює цей урок, хоча у 2014 році була повторена та сама помилка, що й у 1938 році щодо Судетської області».
Ось якими, на думку віце-міністра Франсуа У, є очікування офіційного Тайбею щодо реакції ключових міжнародних гравців у разі кризи навколо Тайваню:
«Точно передбачити реакцію західних країн дуже складно, адже кожна держава керується власними розрахунками. Я можу лише бути впевненим, що, наприклад, Японія точно відреагує — прем’єр-міністр уже заявив, що будь-яка загроза Тайваню розглядатиметься як загроза Японії.
Я також переконаний, що Сполучені Штати відреагують у тій чи іншій формі. Тайвань є важливим економічним партнером США, ми маємо добрі торговельні домовленості та значні інвестиції в американську економіку.
Вважаю, що реакція буде і з боку Німеччини, і Франції — адже TSMC працює в Німеччині, а Foxconn у Франції. Велика Британія також не залишиться осторонь. Я припускаю, що й Польща не мовчатиме, якщо Китай спробує завоювати Тайвань.
Ключова ідея полягає в тому, щоб мир і стабільність в Індо-Тихоокеанському регіоні стали важливим національним інтересом для Польщі, США, Японії, західних країн і провідних світових держав. Якщо Китай спробує зруйнувати статус-кво й захопити Тайвань, кожна країна діятиме так, як вважатиме за необхідне для захисту власних інтересів — адже ці інтереси безпосередньо постраждають від таких дій Китаю.
Саме над цим ми працюємо сьогодні, і ми віримо, що цей підхід спрацює. Станом на зараз нам вдається зберігати мир і стабільність у регіоні, попри те що Китай регулярно проводить військові навчання. Ми відчуваємо дедалі сильнішу підтримку з боку міжнародної спільноти».
Віце-міністр закордонних справ Тайваню наголошує, що безпекова ситуація в регіоні визначається не лише діями Китаю, а й активною присутністю військово-морських сил багатьох країн:
«Якщо подивитися на те, що відбувається в регіоні, то йдеться не лише про військові навчання Китаю. Протягом останніх двох років у Тайванській протоці з’являються військові кораблі з Європи: з Нідерландів, Франції, Великої Британії, Німеччини, Туреччини — усі вони проходили через Формозьку протоку.
Навіть Італія, яка ніколи не була колоніальною державою в цьому регіоні, у 2025 році направила сюди свою авіаносну групу для проведення спільних навчань з ВМС Японії. Після Італії Франція направила авіаносець «Шарль де Голль», потім Велика Британія — також зі своїм авіаносцем для навчань з Японією.
За європейськими провідними військовими державами стоять Японія, Нова Зеландія, Канада, Австралія та США. Вони також направляють свої військові кораблі для проходу через Тайванську протоку. Навіть В’єтнам долучається до цієї присутності.
За даними нашої розвідки, лише за чотири місяці наприкінці 2025 року наші основні союзники провели 15 військових навчань у регіоні — фактично майже щотижня. Це свідчить про те, що стабільність регіону стала важливим інтересом для багатьох країн світу».
Міністр критикує спрощений підхід деяких західних медіа, які порівнюють лише чисельність армій Тайваню та Китаю, ігноруючи міжнародний контекст:
«Світ уважно спостерігає за тим, що робить Китай у регіоні. Проблема багатьох світових медіа полягає в тому, що вони часто намагаються просто порівняти військові можливості Тайваню та Китаю.
Кажуть: у Китаю три мільйони солдатів, у Тайваню — лише двісті тисяч; у Китаю п’ять тисяч бойових літаків, у Тайваню — п’ятсот. Звідси роблять висновок: якщо почнеться війна, Тайвань обов’язково програє. Але це лише частина реальності.
По-перше, Тайвань не прагне війни з Китаєм і не має жодного наміру завойовувати Китай. Саме Китай намагається завоювати Тайвань. Тому неправильно зводити все до простого порівняння двох армій, ніби у світі існують лише Китай і Тайвань. Світ складається з багатьох інших держав, і в регіоні присутні численні міжнародні актори».
Віце-міністр Франсуа У пояснює, чому агресивна політика Китаю становить загрозу не лише для Тайваню, а й для Японії та інших країн регіону:
«Ми, безумовно, занепокоєні китайською військовою активністю. Але водночас бачимо, що багато країн відкрито демонструють свою незгоду з діями Китаю в регіоні.
Я переконаний: якщо Тайвань буде втрачений, наступною ціллю стане Японія — і це не на 100%, а на 1000%. Китай уже робить те саме щодо японських островів Сенкаку (які ми називаємо Дяоюйтай). Китай також прагне захопити ці острови, і це викликає серйозне занепокоєння в Японії.
У 2025 році Китай здійснив майже 4 000 вторгнень своїх бойових літаків у нашу зону протиповітряної оборони — тобто фактично щодня понад 100 китайських літаків наближалися до Тайваню. Те саме відбувається й щодо Японії — близько 800 таких інцидентів. Ми не можемо залишатися наодинці перед цією агресією та амбіціями Китаю».
Після розмови з віцеміністром Франсуа У
Франсуа У пояснює, що мета Китаю — не лише контроль над напівпровідниками, а й стратегічне військово-морське домінування:
«Мета Китаю в захопленні Тайваню полягає не лише в напівпровідниках. Отримавши контроль над Тайванем, Китай зможе створити військово-морську базу на східному узбережжі острова, що дозволить його підводному флоту вийти безпосередньо в Тихий океан і кинути виклик ВМС США.
Саме тому Сполучені Штати також дуже серйозно занепокоєні китайською військовою активністю в регіоні. Тайвань тісно співпрацює зі США, Японією, Філіппінами та Європейським Союзом. Кожна країна, зокрема й Польща, захищає свої національні інтереси, і Китай уже шкодить цим інтересам у регіоні».
Віце-міністр образно описує стратегію стримування Китаю як поєднання військової сили Тайваню, міжнародної присутності та глобальної підтримки:
«Іноді я описую нашу ситуацію як «політику не сьогодні». Уявімо: щоранку, прокидаючись, Сі Цзіньпін думає про те, як стати найбільшим імператором Китаю і завоювати Тайвань. Але наприкінці дня він каже собі: «Сьогодні — не найкращий день».
Як переконати його в цьому? Є три ключові чинники. Перший — Тайвань активно нарощує власні оборонні спроможності. Цього року наш оборонний бюджет становить 3% ВВП, а до 2030 року ми плануємо збільшити його до 5%. Ми демонструємо світу, що готові захищати себе, і наша військова спроможність постійно зростає. Як і у випадку з Україною, я вважаю, що зараз ми отримуємо дедалі більше підтримки з боку світу.
Другий чинник, про який я щойно згадав, полягає в тому, що світ дуже серйозно занепокоєний ситуацією. Це вже не так, як у 2022 чи 2014 роках, коли Росія вторглася в Україну. Нині в нашому регіоні присутні провідні та середні держави світу. Я маю на увазі Нідерланди, Францію, Велику Британію, Німеччину, Японію, США, Австралію, Канаду — усі вони тут. І щодня можна бачити їхню присутність у регіоні.
Такої ситуації не було під час війни в Україні. Такого немає і у війні між ХАМАС і Ізраїлем. Такого немає й у конфліктах між Індією та Пакистаном. Так само цього немає, коли виникають проблеми на кордоні між Таїландом і Камбоджею. Отже, ми справді маємо тут масштабну міжнародну присутність, і це надзвичайно важливо. Це і є другий чинник.
Третій чинник полягає в тому, що ми також отримуємо дедалі більшу підтримку міжнародної спільноти щодо нашого прагнення долучатися до міжнародних організацій. Звичайно, я не вірю, що цього чи наступного року Тайвань стане членом міжнародних організацій, але це надсилає чіткий сигнал Китаю та всьому світу: ми хочемо бачити Тайвань, який відіграє позитивну й корисну роль у світі».
На прикладі України віце-міністр Франсуа У підкреслює, що формальні гарантії безпеки не є достатніми без щоденної роботи над реальними союзами:
«Отже, найкращим прикладом є грудень 2019 року: ми попередили ВООЗ щодо вірусу COVID-19, але це попередження не було належним чином сприйняте міжнародною організацією. Втім, ми й надалі відігравали позитивну роль. Згодом ми також намагалися допомогти світу масками — саме тоді, коли світ цього найбільше потребував. І зараз ми продовжуємо демонструвати нашу позитивну налаштованість до співпраці зі світом. Тож Тайвань здатен відігравати конструктивну й позитивну роль.
І з огляду на ці три чинники я вірю, що ніколи не настане день, коли Сі Цзіньпін або Китай ухвалять рішення завоювати Тайвань. Але якщо бодай один із цих чинників зникне, нам не доведеться чекати умовних 2027 чи 2049 років — уже наступного дня ми побачимо, як китайська армія намагатиметься захопити Тайвань. Саме тому ракетні залякування не спрацювали, і весь тайванський уряд дуже наполегливо працює над тим, щоб ці три чинники й надалі діяли.
І мушу сказати — вибачте, що знову згадую Україну, — але Україна до війни мала значно кращу міжнародну позицію, ніж Тайвань. Ви є повністю суверенною державою. У 1994 році ви підписали три важливі безпекові угоди зі США, Росією та Великою Британією, які мали гарантувати вашу безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. У 2004 році ви знову підписали угоду з Китаєм — я маю на увазі приєднання до ініціативи «Один пояс, один шлях». Отже, Китай також гарантував вашу безпеку, але попри це ви зазнали вторгнення з боку Росії.
Тому для мене безпековий договір — це лише частина реальної безпеки. Безпека — це робота, яку потрібно виконувати щодня. Саме цим ми зараз і займаємося. Ми намагаємося запрошувати дедалі більше людей до міжнародного Тайваню, налагоджувати дружні зв’язки. Ми також хочемо робити внесок — наприклад, переконувати Україну шукати компроміс у відносинах із Китаєм або пояснювати Китаю, що це марно. Краще співпрацювати з Тайванем, адже ми можемо одразу запропонувати реальну взаємодію. Натомість Китай уже продемонстрував багато ворожих дій, зокрема щодо Великої Британії.
Для нас підписання безпекового договору, безумовно, має певне значення, але найважливішими залишаються конкретні дії. Саме тому на Тайвані ми наполегливо працюємо над практичною співпрацею зі світом, протистоїмо китайській військовій загрозі та прагнемо по-справжньому інтегрувати Тайвань у світ, вибудовуючи реальні дружні відносини. І я вважаю, що ми стаємо дедалі успішнішими у співпраці з Європою, формуючи справжню дружбу та реальне партнерство, що знову підтверджується нашими інвестиціями в Європі. Ми не можемо інвестувати в кожну країну, але якщо подивитися на наші нинішні інвестиції в Європі й порівняти їх з іншими, то це, на мою думку, є дуже позитивним сигналом для Європи. Наприклад, наші інвестиції в Німеччину — це найбільші іноземні інвестиції в цю країну, зокрема інвестиції TSMC у Німеччині. Це демонструє, що Тайвань, хоч і є невеликою країною, робить дуже серйозні кроки для поглиблення відносин із Європою. І завдяки цій солідарності, я переконаний, мир і безпека в регіоні будуть збережені».
Тайванський віце-міністр закордонних справ наголошує, що війна – це поразка усіх та відповідальність агресорів:
«Найважливіше — ми не можемо допустити, щоб почалася війна. Якщо війна починається, програють усі. Тому ми ніколи не маємо дозволити війні статися.
Те, що сталося в Україні, — це величезна трагедія. Загинуло так багато людей. Ми маємо велику повагу до українців, які захищають свою країну. Ми також віримо, що будемо захищати власну державу, але якщо ми увійдемо у фазу війни, дуже багато людей загине, а економічна діяльність зупиниться.
Але це не наша вина і не ваша вина. Сьогодні проблема — це Китай і Росія. Вони знову повернулися до імперського мислення, намагаючись розширювати свої території. Росія вже є надзвичайно великою країною — навіщо їй ще більше території? Це безумство. Хто сьогодні хоче вторгатися в Росію? Саме вона має бути засуджена.
Те саме і з Китаєм. Китай уже величезний і має великий вплив у світі. Навіщо йому Тайвань? Чому він хоче його захопити? На мою думку, це виглядає як повне безумство».
Франсуа У також наголошує на основних уроках для Тайваню від війни Росії проти України, а ще наголошує на необхідності підготовки Тайваню до загроз:
«Ми зробили кілька важливих висновків. По-перше, ми не можемо допустити, щоб тут почалася війна. По-друге, ми розуміємо, що не можемо бути наївними. Божевільні лідери все ще існують — особливо в Росії та Китаї. Тому ми не маємо права бути наївними щодо них.
По-третє, звісно, завдяки вашому досвіду ми багато чого навчилися саме від України. Зокрема — вашому способу застосування дронів на полі бою. Якщо подивитися на Тайвань сьогодні, то ми дуже уважно вивчаємо те, що відбувається в Україні. Саме тому ми зараз спрямовуємо великі ресурси на розвиток наших дронових спроможностей, на створення власної «армії дронів», і сподіваємося, що зможемо це реалізувати. Я впевнений, що ми зможемо, нам просто потрібен ще трохи часу.
Усі типи дронів потребують великої кількості мікрочипів, і я впевнений, що Тайвань має для цього необхідні можливості. Але в минулому, ще до того, як Росія вторглася в Україну, ми, як і ви, були дуже наївними й не могли уявити, що Росія наважиться напасти на Україну.
Ми також навчилися у вас, що якщо в нас є сильна воля захищати власну країну, тоді ми можемо отримувати дедалі більшу підтримку з боку міжнародної спільноти. Я добре пам’ятаю 2022 рік, коли я ще був послом Тайваню у Франції, в Парижі. Тоді всі говорили, що за п’ять днів Росія захопить Київ і що ви програєте війну.
І, зізнаюся, для мене це тоді виглядало логічно. Найсильніша сторона Росії — це її армія. Ви протистояли, як тоді вважалося, найсильнішій армії у світі. Перевага Росії — не флот і не авіація, а саме сухопутні війська. Тож ми думали: ну добре, ви, напевно, не зможете чинити опір російському вторгненню.
Але ви надзвичайно успішно відбили цю атаку. Саме тому зараз ми на Тайвані робимо те саме — намагаємося сформувати стійке, витривале суспільство. Якщо Китай атакує Тайвань, ми маємо зупинити його під час першого удару, а потім чинити опір протягом певного часу.
Саме тому Тайвань знову і знову змушений дуже наполегливо працювати, щоб не допустити війни. І тому я хочу повернутися до першого й найважливішого уроку, якого ми навчилися у вас: ми не можемо дозволити Китаю захопити Тайвань військовим шляхом».
Віце-міністр пояснює внутрішні проблеми Китаю, глобальні економічні та політичні виклики, а також підкреслює стратегічну перевагу Тайваню у часі та важливість дипломатії:
«Я вважаю, що Китай також перебуває у дуже, дуже складній ситуації. Якщо подивитися на їхній військовий комітет зараз, раніше там було сім осіб, а зараз залишився лише Сі Цзіньпін — номер один. Номер два просто зник — Чжан Юся. Він дуже, дуже важлива людина. Таких чисток у Китаї не було вже 50–60 років.
Я завжди говорив, що бути міністром у Китаї набагато небезпечніше, ніж бути солдатом на Тайвані. Минулого року, два роки тому, міністр оборони Лі Чанфу одного дня зник. Міністр закордонних справ Цінь Ган одного дня також зник. Міністр національної безпеки і колишній президент Інтерполу Менг Хунвей також одного дня зник. У 2025 році майбутній міністр закордонних справ Лю Цзянчао також одного дня зник. Потім ми дізналися, що зник і наївний генерал. І зараз ще двоє дуже важливих осіб у військовому комітеті також зникли.
Таке часте зникнення показує, що китайська імперія стикається з великими труднощами. Якби не так, мала б бути стабільність. Сі Цзіньпін, я не знаю, про що він думає. Я знаю, що він хоче захопити Тайвань, але я не знаю, як він думає керувати цією величезною китайською імперією.
Для нас час на боці Тайваню. Сі Цзіньпіну вже 72 роки. Якщо наш спосіб роботи з вами, з міжнародною спільнотою та з ЄС продовжить діяти ще 10 років, Сі Цзіньпіну буде 82 роки. Він — людина. Ось чому 3 вересня 2025 року він сказав, що спілкувався з Путіним і сподівається жити до 150 років завдяки новим технологіям. Але для мене це неможливо. Людина не може повернутися назад, не може боротися проти системи. Наша система — це демократична система. Він просто людина.
Тому, знову ж таки, перше: не допустити війни. І всі сигнали показують, що ми рухаємося правильно. Ми стаємо дедалі успішнішими. У Китаю дедалі більше проблем. У союзників Китаю, Ірану, проблеми. У Венесуели проблеми. Я вважаю, що Північна Корея також не в кращій ситуації. Китайська економіка також має великі проблеми.
Ось чому зараз Європейський Союз так стурбований величезним обсягом експорту. Вони перевищують обсяг експорту з Китаю до вашої країни, бо виготовляють так багато продукції, але не мають достатнього економічного зростання, щоб спожити її всередині, тому їм потрібно експортувати її всюди.
З боку Тайваню ми демонструємо дуже добрі економічні показники. У 2025 році наше економічне зростання досягло 7,37%, що має бути найвищим у Азії. І ми працюємо з світом у цілком прийнятний спосіб. Цього року, у 2026, ми прогнозуємо економічне зростання на рівні 5%. Тож ми продовжуємо демонструвати хороші економічні результати. Наш продукт також стабільний.
Я вважаю, що наш президент зараз отримав майже 50% підтримки населення. Тому для нас урок від вас знову: ніколи не допустити війни, а дипломатию ставити на перше місце, працювати більше з партнерами та союзниками, і особливо зараз, оскільки я відповідаю за відносини з ЄС, ми дуже активно працюємо над покращенням стосунків з Європою».
Віце-міністр закордонних справ Тайваню нагадав про минулі економічні зв’язки Тайваню і України з Китаєм, пояснює проблеми експорту технологій, а також наголошує на важливості прямого діалогу між урядами для спільної протидії російській агресії. Франсуа У також відповів на запитання про реакцію МЗС Тайваню та конкретні кроки, які може вжити його відомство у відповідь на закиди президента Володимира Зеленського, що у російських ракетах є, серед інших, тайванські компоненти:
«Україна та Тайвань — у нас обох є своє минуле. Тайвань також, якщо подивитися на нашу історію, з 1990 року ми багато інвестували в Китай, але ми не єдині. Ми всі тісно співпрацювали з Китаєм протягом останніх 30–40 років.
Саме тому Китай зараз став таким багатим і сильним — бо ми працювали з Китаєм. Ви також, світ, працювали з Китаєм. Україна також тісно співпрацювала з Китаєм. Ваші знання та досвід сильно допомагали розвитку китайських ракетних технологій. Але потім, як ми всі знаємо, після 2022 року, Китай також почав активно працювати проти Тайваню.
Їхні наміри стали дуже реальними з 2016 року, або за останні 10 років. Загалом, ми всі були дуже доброзичливими у минулому. І ще був період глобалізації, коли всі вважали себе частиною спільного майбутнього.
Але зараз те, що робить Росія проти України, і те, що робить Китай проти нас, показує, що можливо це не так. Не кожна країна дійсно поділяє це спільне майбутнє, у яке ми вірили. Це майбутнє, яке ми вважаємо, має бути вільним, і в якому кожен може насолоджуватися процвітанням та свободою.
Звісно, можливо, ви знайдете якийсь тайванський компонент у ракеті, що атакувала Україну. Але я можу запевнити вас дуже сильно, що уряд Тайваню, Міністерство закордонних справ Тайваню підтримує вас дуже активно, і ми прагнемо це зупинити. І я можу сказати, що ми справді робимо все можливе, щоб зупинити будь-які тайванські компоненти, які могли б озброїти російську зброю.
Але також правда, що, можливо, деякі перевірки чи контроль не були повністю охоплюючими. Тому деякі «вікна» залишалися відкритими, через які тайванські компоненти досі потрапляють до Китаю або Росії, щоб озброїти їхню зброю. Саме тому нам потрібно говорити.
Якщо уряд України завжди відмовляється з нами говорити і просто каже: «Добре, я продовжу», мені це не подобається. Я думаю, що проблема буде продовжувати існувати. Ми маємо сильну волю робити все, щоб зупинити використання нашого досвіду для російської зброї. Але нам потрібно знати, що не так, у чому проблема. Якщо ви не говорите з нами і не пояснюєте проблему, мені шкода сказати, що ми теж опинилися б у ситуації, коли не знаємо, що робити, щоб працювати з вами.
З вашого боку, ви також маєте знати, що така поведінка щодо Тайваню дуже дивна і унікальна серед країн вільного світу — відмовлятися з нами говорити. Я лише хочу сказати, що навіть якщо ми не повністю визнані світом, ми можемо спілкуватися майже з будь-яким урядом у світі, включно з країнами, дружніми до Китаю, окрім Великобританії. І те, що ви дозволяєте своєму ворогу вирішувати, яких друзів ви хочете мати, для нас досі дуже дивно.
Цей ворог вже, я маю на увазі, пригнічує вас, а потім ще й вирішує, хто ваш друг. Для мене, якщо ми хочемо знайти рішення цієї проблеми, ви повинні говорити з нами, навіть на дуже низькому рівні. Нам байдуже, але говоріть з нами. Не так, як зараз, що говорити з Тайванем — табу. Ви робите Україну дуже унікальною у світі.
Ми можемо зустрічатися навіть на дуже приватному рівні майже з будь-якою країною ЄС. Ми можемо говорити з ними непомітно. Але з урядом України це дуже складно.
Тому для мене можливе майбутнє для вирішення проблеми — це почати діалог. Ви питаєте мене, яку політику ми хочемо мати. Ця політика стане конкретною, коли контакт стане можливим, навіть на робочому рівні.
Я не кажу, що я маю їхати в Україну для переговорів на політичному рівні, але принаймні на робочому рівні нам потрібно говорити. Отже, це моя відповідь на запитання про політику, яку ми хочемо проводити: почати переговори між нашими двома урядами, які мали б бути дуже дружніми, і ми маємо сильну волю приєднатися до альянсу проти російського вторгнення та допомагати українському народу. Ми вже це робимо, бо співпраця з вами — наш національний інтерес».
Франсуа У пояснив, що Тайвань вже застосовує покарання до приватних компаній, які порушують політику контролю експорту, і наголошує на необхідності обміну інформацією між урядами для ефективного контролю:
«Щодо покарань, я вважаю, нам потрібно обговорювати це. Наскільки я розумію, ми вже дуже активно працюємо з Європейським Союзом щодо експорту, який стосується вашої політики щодо таких чутливих технологій. З тайванської сторони, я вважаю, ми вже караємо приватні компанії, які не дотримуються нашої політики. Отже, це не те, що ми тільки готові, ми вже це робимо. Але нам потрібно, щоб ви повідомили нас, бо якщо ви не говорите з нами, як ми можемо знати, у чому проблема? Ми вже караємо ті приватні компанії, які експортують матеріали навіть до Китаю чи Росії, і це вже відбувається на практиці».
Віце-міністр закордонних справ Тайваню Франсуа У підкреслив, що для ефективної протидії використанню тайванських технологій у військових цілях Росії критично важливий прямий контакт з українським урядом. Він наголосив на принципі рівноправного партнерства, пояснив, що Тайвань вже застосовує санкції до компаній, які порушують правила експорту, але для повної ефективності потрібна конкретна інформація від України та відкритий діалог. У цьому контексті він відкрито висловив розчарування через складнощі у комунікації з Києвом:
«Для нас це дуже важко. Ви не хочете говорити з нами, а потім вам потрібна наша допомога. Як ми можемо діяти? Ви навіть не хочете спілкуватися у закритому форматі, тихо, і при цьому кажете: «Нам потрібен Тайвань, приходьте сюди». Для нас це дуже, дуже складно.
І для вашого президента те саме. Чому він згадує Тайвань? Коли прем’єр Канади Конні поїхав до Китаю, він пожертвував Тайванем і відкликав своїх двох заступників. Якщо ви хочете мати хороші відносини з Китаєм — це ваша справа. Але чому щоразу, коли ви хочете щось зробити з Китаєм, ви жертвуєте Тайванем?
Ми просто не розуміємо, чому президент Зеленський хоче сказати, що через нас у російських ракетах тайванські компоненти. Я не думаю, що він знайшов лише тайванські компоненти — він також знайшов компоненти з інших країн, але просто не згадав про це.
Бо говорити про Тайвань завжди найпростіше. Ми не можемо сильно реагувати, не можемо сильно протестувати. Тож щоразу, коли говорять про Тайвань, це найпростіший варіант. Це також не допомагає нам почуватися комфортно. Якщо подумати про позицію Тайваню, ми просто хочемо стати нормальним партнером. Ми навіть не намагаємося встановити дипломатичну структуру з вами. Ми просто кажемо: «Поговоріть з нами». Я вважаю, що це дуже базова вимога і дуже скромна позиція Тайваню. І, як підтвердив мій колега, ми вже покарали всі приватні компанії, які намагалися обійти санкції, і будемо продовжувати це робити. Але вам потрібно повідомити нам, яка компанія порушує правила, і тоді ми працюватимемо над цим».
Ну і на завершення розмови віце-міністр закордонних справ Тайваню висловив оптимізм щодо майбутнього Тайваню та України, а ще проаналізував довгострокові наслідки війни для Росії та Китаю:
«Я досить оптимістично дивлюся на наше майбутнє. Тайвань зараз розповідає історію про людей, які стикаються з перешкодами. Ці перешкоди можна подолати і стати сильнішими.
Я думаю, що майбутнє України буде подібним. Після цієї війни зараз багато людей у світі знають, що сталося у вашій країні, і я не думаю, що Росія переможе у війні. Партнери Росії та Китаю, союзні країни, такі як Іран чи Північна Корея, не мають хорошого іміджу у світі. Їхня економіка теж у дуже поганому стані.
Проблема в тому, що якщо після Путіна Росія все ще матиме здатності, які має Путін сьогодні… Росія зараз занепадає — економіка, усе занепадає. І тепер світ більше не довіряє Росії. Коли я був послом у Європі, ми багато обговорювали з європейськими друзями. Вони казали, що ця війна дійсно зруйнує Європу. Вона поставить Росію на коліна на більше ніж 20 років. Це матиме дуже серйозні наслідки для цієї країни.
З Китаєм та сама ситуація. Звичайно, я розумію, що після Сі Цзіньпіна наступник може мати ті ж амбіції. Але після Сі Цзіньпіна, через те що світ більше не довіряє Китаю, країна також зіткнеться з проблемами. Потрібно знати, що Сі Цзіньпін має проблеми не лише у зовнішніх відносинах, а й усередині країни. Він убив або посадив до в’язниці багатьох людей, тому має багато ворогів. Ці люди теж боротимуться за владу, і коли країна має внутрішню боротьбу, вона потрапляє у величезні труднощі. Тож ми повинні бачити ширшу картину — майбутнє цих країн і нашої країни. Але наразі, звичайно, ми всі перебуваємо у складних обставинах. Ви у складній ситуації, ми всі у складній ситуації. Для нас зараз головне — утримувати цю позицію, поки вони стикаються з проблемами».
Розмова з тайванським віце-міністром закордонних справ Франсуа У підкреслює важливість не лише дипломатичної активності, а й конкретних практичних дій для протидії агресії великих держав. Тайвань, як і Україна, демонструє, що безпека та стабільність вимагають щоденної роботи, відкритого діалогу та партнерства з міжнародною спільнотою.
Уроки України щодо захисту суверенітету та стратегічної підготовки важливі для Тайваню, а досвід Тайваню у міжнародній дипломатії й контролі технологій може бути корисним для країн, що прагнуть протистояти агресії та зберегти мир. Співпраця України та Тайваню є прикладом того, як рівноправне партнерство та взаємна підтримка можуть посилювати безпеку та стійкість держав у сучасному світі.
Підготував Тарас Андрухович