Польські спецслужби затримали співробітника Міністерства національної оборони за підозрою у шпигунстві на користь іноземної розвідки — ймовірно Білорусі або Росії. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримісячного арешту. Як прозвучало в ефірі Польського радіо для України, 60-річний чоловік працював у відомстві ще з 1990-х років, а отже ключовим залишається питання, коли саме він почав співпрацю з іноземними службами і яких втрат могла зазнати польська сторона.
Колишній офіцер розвідки Марцін Фалінський наголосив, що найгіршим сценарієм було б цілеспрямоване «впровадження» агента в міністерство ще багато років тому. За його словами, навіть «звичайний» працівник середньої ланки, який десятиліттями працює в одній установі, накопичує величезний обсяг знань і доступів.
«Заниження значення такої людини є абсолютно неприпустимим, бо кожна розвідка хотіла б мати таку “сіру” людину з 30-річною обізнаністю про кожен куток будівлі», — підкреслив Фалінський.
Експерт звернув увагу, що робота на іноземну розвідку — це не лише копіювання документів. Не менш важливими є контакти: доступ до колег, керівників і неформальних розмов, з яких можна робити висновки про плани та настрої. Відомо, що підозрюваний працював у підрозділі, пов’язаному з плануванням і стратегією, а отже питання полягає не тільки в тому, до яких паперів він мав доступ, а й у тому, до яких людей.
Водночас фахівець застеріг, що суспільство може так і не дізнатися всіх деталей справи, адже після затримання оперативна робота служб триває. Він також нагадав, що військова контррозвідка перевіряла цього працівника ще з 2021 року і тоді порушень не виявили, що знову повертає до питання якості та тиску під час перевірок. На його думку, затримання є великим успіхом служб, але водночас — сигналом, що прихована війна спецслужб триває, і недооцінювати її небезпечно.
Усю розмову можна послухати у доданому файлі
Євгеній Дячков