18 лютого у Женеві завершився черговий етап напружених дипломатичних консультацій у форматі Україна — США — РФ. Протягом останнього місяця це вже третя спроба офіційного Вашингтона виступити посередником у припиненні «кривавої різанини», як називають війну в оточенні Дональда Трампа. Попри залучення військових експертів та супутникові гарантії США, фінальне комюніке залишило більше запитань, ніж відповідей, а дата наступної зустрічі так і не була оголошена.
Без ілюзій: очікування та реальність
Українська експертна спільнота з самого початку скептично оцінювала шанси на дипломатичний прорив. Відсутність реальних поступок з боку Кремля вказує на те, що Москва розглядає переговорний майданчик швидше як інструмент маніпуляції, аніж як шлях до миру.
Аналізуючи підсумки зустрічі, голова аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко підкреслив, що відсутність результату була прогнозованою. «Сказати, що те, що відбулося — абсолютний провал, не можна. Але, на жаль, як і передбачалося, ніяких вагомих проривів не відбулося, бо Росія продовжує затягувати час», — констатував експерт.
Військовий трек: американські очі над полем бою
Єдиною сферою, де дипломатам вдалося зачепитися за конкретику, став механізм моніторингу ймовірного припинення вогню. Ключовою новиною стало підтвердження прямої участі США у контролі за «режимом тиші». Це розглядається Києвом як вагомий безпековий запобіжник, адже довіра до російських підписів на папері є нульовою.Ексголова СБУ Валентин Наливайченко зауважив, що залучення професійних американських генералів та технологій космічної розвідки є критично важливим для реального стримування агресора. «Особливістю перемовин у Женеві є те, що американська делегація посилена фаховими військовими для відпрацювання дієвого контролю за можливим припиненням вогню через супутники та інші засоби. Саме з припинення вогню мають розпочинатися справжні мирні перемовини, а припинення агресії має бути другим кроком», — наголосив він.
10:03 01E998B0.mp3 Женевський глухий кут: між американським моніторингом та російським затягуванням
Політичний глухий кут та тиск Вашингтона
Якщо військові змогли знайти спільну мову щодо технічних аспектів моніторингу, то політична частина переговорів залишається в стані глибокої заморозки. Україна непохитна у питанні територіальної цілісності, тоді як РФ продовжує висувати ультиматуми щодо нейтрального статусу Києва та визнання анексій. Додатковим фактором складності став публічний тиск з боку Білого дому.
Політолог Микола Давидюк звертає увагу на те, що президент Зеленський відкрито говорить про вимоги Дональда Трампа щодо швидких поступок, які можуть межувати зі здачею територій. «Трамп вимагає від нас миру і поступок, але Україна каже: якщо ми відводимо війська, то і Росія має відійти на таку ж відстань, щоб не було здачі територій. Зеленський наголошує, що треба говорити безпосередньо з ватажком їхньої банди, бо від Мединського немає жодного результату», — пояснює Давидюк.
Бутафорія чи підготовка до саміту?
Поки американські дипломати рапортують про «значний прогрес», досвідчені українські дипломати застерігають від зайвого оптимізму. Важливо не те, що обговорюється в залах Женеви, а те, чи є у агресора ресурси для продовження тиску.Голова Центру вивчення РФ Володимир Огризко вважає нинішні переговори певною мірою декоративними, поки не досягнуто реальної консолідації Заходу в питанні санкцій. «Віткофф рапортує у Вашингтон про якісь перемоги, але те, що підписує Путін, не варто паперу, на якому стоїть підпис. Треба спільно з партнерами зробити так, щоб у Путіна не було бензину в машині війни, тоді вона зупиниться», — переконаний дипломат.
Американський оптимізм проти європейської обережності
Найбільш позитивні сигнали надходять саме з американського табору. Адміністрація Трампа прагне отримати лаври миротворця, навіть якщо фундамент майбутньої угоди залишається хитким. Для Вашингтона головним досягненням є сам факт перебування сторін за одним столом.
Постійний представник США при НАТО Метью Вітакер акцентує увагу на особистій ролі президента США у цьому процесі. «Ця кривава різанина повинна припинитися, і весь кредит отримає президент Трамп, бо він єдина особа, яка змогла зібрати обидві сторони за столом переговорів. Найважчим аспектом буде питання територій, і ми продовжуємо над цим працювати», — підсумував Вітакер.На тлі цих заяв українська делегація проводить активні консультації з європейськими лідерами — Британією, Францією та Німеччиною. Київ намагається забезпечити собі «страховку» від того, щоб ключові рішення не були прийняті виключно в рамках діалогу між Вашингтоном та Москвою за спиною українського народу. Женева-3 завершилася без дати наступної зустрічі, що свідчить про глибоку паузу, під час якої кожна сторона намагатиметься змінити баланс сил на свою користь.
Підготував Олександр Савицький