Китай дедалі активніше посилює тиск на Тайвань — але робить це не через відкриту війну, а через так звану стратегію «сірої зони». Йдеться про дії, які не перетинають межу прямого воєнного конфлікту, але системно змінюють безпекове середовище: постійні польоти військової авіації поблизу острова, маневри флоту, активність берегової охорони, дипломатичну ізоляцію Тайваню, кібератаки, поширення дезінформації та спроби впливати на громадську думку.
Тайвань розглядає ці кроки як частину довгострокової стратегії Пекіна — підготувати сприятливі умови для можливого вторгнення у майбутньому. Війна Росії проти України лише посилила ці побоювання, продемонструвавши, як гібридний тиск може перерости у повномасштабну агресію.
Про те, з чим сьогодні стикається Тайвань, як Китай намагається впливати на його суспільство та чи може острів розраховувати на підтримку Заходу у разі війни, — у розмові з доктором Хун Цзицзє — науковим співробітником тайванського Інституту досліджень національної оборони та безпеки (INDSR).
Експерт з питань безпеки Тайванської протоки, військової стратегії Китаю та оборонної політики Тайваню розповів, з чим сьогодні стикається Китайська Респубілка і як він оцінює масштаб цих дій:
«Через дії Китаю в "сірій зоні" ми зараз стикаємося з різними вимірами та різними типами такого тиску. Це може бути як військовий тиск, так і тиск з боку берегової охорони, а також когнітивна війна. Звичайно, існують й інші форми діяльності, наприклад, про які я вже згадував — пошкодження підводних кабелів зв’язку. Або спроби перевірити нашу оборону — коли цивільні особи чи навіть відставні капітани військово-морських сил Народно-визвольної армії Китаю використовують швидкісні катери, щоб заходити в район річки Даньшуй і тестувати нашу систему захисту, дивитися, як ми реагуємо і скільки часу нам потрібно для реагування. Але я повинен сказати, що ці дії також дають уроки уряду Тайваню. Вони показують нам наші слабкі місця і водночас дають напрям для роздумів, як ми можемо їх усунути та як можемо посилити нашу стійкість до дій Китаю в "сірій зоні".
12:00 01E9B900.mp3 Війна без оголошення: як Пекін тисне на Тайвань у «сірій зоні»
Якщо говорити про стратегічну мету Китаю — чи можна сказати, що всі ці дії в «сірій зоні» є частиною ширшої підготовки до потенційного вторгнення? За словами експерта з питань безпеки Тайванської протоки, військової стратегії Китаю та оборонної політики Тайваню доктора Хун Цзицзє, одна з головних цілей Пекіна — поділити тайванське суспільство:
«Я думаю, що кінцева мета — це створити таке середовище, яке буде зручним для Китаю, щоб розпочати вторгнення тоді, коли він цього захоче. Тому питання створення такого середовища є ключовим. На дипломатичному фронті Китай продовжує ізолювати міжнародний простір Тайваню. На військовому фронті вони постійно просуваються вперед у своїх військових навчаннях і намагаються бути якомога ближче до нашої території. Це своєрідне тестування — тестування нашої оборони, тестування реакції людей і суспільства. Фактично це комплексна підготовка, спрямована проти всього нашого суспільства. Наприклад, я вже говорив про когнітивну війну — як вони намагаються впливати на наших дітей через "софт" контент, або як вони намагаються впливати на наших виборців, щоб змінити результати виборів. У них є багато різних напрямів впливу. Отже, якщо говорити про головну стратегічну мету — це створення безпечного для Китаю середовища, яке дозволить йому розпочати вторгнення. Якщо ж розділити це на конкретніші цілі, то у військовій сфері для Народно-визвольної армії Китаю зараз найважливіше — зрозуміти, як успішно здійснити вторгнення на Тайвань. Тому нинішні військові навчання або щоденні польоти в нашому напрямку — це тренування, це відпрацювання управління боєм. Усі ці військові дії спрямовані на підготовку сприятливого середовища для майбутнього вторгнення. Це підготовчий етап.
А що стосується нашого суспільства — Китай боїться, що якщо тайванське суспільство буде єдиним, тоді кожен тайванець виступить проти Китаю. І це не допоможе Пекіну у випадку вторгнення. Тому вони застосовують когнітивну війну. Вони намагаються розділити наше суспільство. Наприклад, вони використовують дезінформацію або фейкові новини, щоб ввести в оману виборців. І якщо подивитися уважно, вони не лише підтримують прокитайські партії, але й можуть фінансувати окремих ютуберів або навіть поширювати фейкові новини щодо кандидатів від партії Гоміньдан (KMT). Головна мета — не підтримати когось конкретно, а створити розкол у тайванському суспільстві замість його єдності».
Ми часто порівнюємо ситуацію навколо Тайваню з українським досвідом — особливо з огляду на те, як Захід реагував на російську агресію у 2014 році та після повномасштабного вторгнення у 2022-му. Наступне питання до доктора Хун Цзицзє — наскільки Тайвань може розраховувати на підтримку у разі жорсткого сценарію з боку Китаю?
«Звичайно, багато хто скаже, що ситуація України відрізняється від ситуації Тайваню. Адже Тайвань розташований на так званому першому острівному ланцюзі. І це має значення для уряду США, якщо вони хочуть зберігати своє домінування у Західній частині Тихого океану. Перший острівний ланцюг є важливим для американської стратегії. Але реальність така, що Народно-визвольна армія Китаю вже фактично проривається за межі першого острівного ланцюга. Тому другим оборонним рубежем для США може стати другий острівний ланцюг. Якщо говорити відверто, я думаю, що у випадку війни почнеться серйозна дискусія про те, чи західні країни будуть активно виступати на підтримку Тайваню або надавати військову допомогу. Водночас є важлива відмінність: Тайвань — це невеликий острів. Україна — відносно велика країна з великою територією, включно з Кримом та іншими територіями, які в 2014 році були окуповані росіянами. У випадку Тайваню не може бути сценарію, коли захоплюють лише південну частину, а північ залишається вільною. Якщо Китай розпочне вторгнення, то питання буде лише в тому, чи воно буде успішним чи ні. І дуже багато залежатиме від уряду Сполучених Штатів на той момент — від президента США. Якщо президент вирішить підтримати Тайвань, тоді у нас буде більше часу для опору Китаю. Але якщо Сполучені Штати відмовляться від активної підтримки або нададуть лише обмежені ресурси, тоді це поставить тайванське суспільство та наш уряд у дуже ризиковане становище. Нам буде надзвичайно складно протистояти Народно-визвольній армії Китаю самостійно. Хоча, згідно з нашими оборонними планами, ми повинні розраховувати насамперед на власні сили. Навіть якщо ми сподіваємося, що в майбутньому уряд США може втрутитися, наша стратегія передбачає, що ми маємо оборонятися самі».
Якщо говорити про уроки війни Росії проти України — як саме цей досвід вплинув на оборонну стратегію Тайваню? Чи змінилося мислення уряду та військового керівництва після 2022 року, таке питання на завершення розмови лунає до доктора Хун Цзицзє:
«Я думаю, що перший і найважливіший момент полягає в тому, що війна між Росією та Україною змусила уряд Тайваню вперше по-справжньому усвідомити: ми справді можемо зазнати вторгнення з боку материкового Китаю. У нашій оборонній стратегії відбулися зміни. Наприклад, раніше під час щорічних військових навчань "Ханьгуан" — це головні щорічні навчання Міністерства національної оборони Тайваню — до початку повномасштабної війни в Україні сценарій симуляції завершувався в момент, коли Народно-визвольна армія Китаю успішно висаджувалася на тайванському узбережжі. Але після 2022 року ми почали думати про те, що буде далі. Як оборонятися, якщо противник уже висадився? Як вести бойові дії після цього? Як організувати та мобілізувати наші резервні сили проти НВАК? Це стало для нас критично важливим. Ми, наприклад, реорганізували систему резервних сил, створили нові структури територіальної оборони, а також продовжили й посилили підготовку резервістів. Тривалість навчань для резерву була збільшена — з семи днів до двох тижнів, і підвищилася їх інтенсивність. Резервістів почали залучати до участі у військових навчаннях разом із регулярною армією. Це зміни на структурному рівні. Крім того, у технологічному вимірі ми зараз активно зосереджуємося на розвитку безпілотних технологій. Під час війни в Україні ми побачили, яку роль можуть відігравати дрони. Тому ми намагаємося створити власні сили безпілотників, а також закупили багато дронів у Сполучених Штатів. І третій важливий напрям — це стійкість суспільства. Ми почали серйозно замислюватися над тим, що буде, якщо Китай завдасть удару. У наших сценаріях перший удар, найімовірніше, буде ракетним або з боку ракетних військ. Тому ми думаємо про те, що робити, якщо буде атакована критична інфраструктура: як її швидко відновити, як мобілізувати цивільні компанії для ремонту об’єктів, як забезпечити функціонування систем. Ми вже почали працювати в цьому напрямі. Я вважаю, що це три основні зміни. Звичайно, є й інші, але саме ці три є найбільш важливими».
Досвід України став для Тайваню серйозним сигналом: війна — це не абстрактний сценарій, а реальна можливість. Саме тому Тайбей переглядає оборонну стратегію, посилює резервні сили, інвестує в безпілотні технології та готується до відновлення критичної інфраструктури в разі ракетних ударів.
Водночас ключове питання залишається відкритим: чи буде міжнародна підтримка достатньою і своєчасною, якщо криза навколо Тайваню перейде у гарячу фазу? Як наголошує експерт, Тайвань змушений готуватися насамперед до самостійної оборони — навіть якщо сподівається на допомогу партнерів.
Події довкола острова показують: стратегія «сірої зони» — це не просто тиск, а частина ширшої гри за зміну балансу сил у всьому Індо-Тихоокеанському регіоні.
Підготував Тарас Андрухович