Масовані превентивні удари США та Ізраїлю по Ірану містять в собі парадокс: вони обіцяють стратегічне обеззброєння Російської Федерації через руйнування її «тилового заводу» з виробництва дронів і створюють загрозу критичного дефіциту засобів протиповітряної оборони (ППО) для Сил оборони України.
Найзагрозливішим наслідком близькосхідного конфлікту для захисту українського неба стала загроза фізичного вичерпання запасів зенітних ракет. Ситуація ускладнюється тим, що Сполучені Штати залишаються єдиним виробником перехоплювачів до систем Patriot, а потреби Ізраїлю та власних баз США в регіоні Перської затоки зараз зростають у геометричній прогресії.
Військовий експерт Іван Ступак застеріг, що такий розподіл ресурсів поставить українську оборону у вразливе становище перед російською балістикою, оскільки фокус уваги Заходу неминуче зміщується: «Зараз забезпечення своїх союзників є пріоритетом №1, і ми дійсно можемо позбутися, не знаю, або на певний час на паузу поставлять, або на тривалий період часу ми можемо не отримувати ці перехоплювачі. Наші військові чекають, поки французи разом з італійцями, вони свою цю систему САМПТІ, вони її вдосконалять, вони приведуть її у відповідне технічне становище, і тоді вона може дійсно збивати балістичні ракети. Але питання, коли це буде, на жаль, тоді немає».
Крім суто військових ризиків, війна в Ірані миттєво спровокувала хаос на енергетичних ринках. Стрибок цін на нафту до позначки у 80 доларів за барель став тривожним сигналом. Адже це автоматично збільшує наповнюваність російського бюджету, даючи Кремлю додаткові ресурси для продовження війни.
Експредставник України в ЄС Костянтин Єлісеєв вказує, що попри стратегічні вигоди від послаблення союзника РФ, негайні економічні та геополітичні наслідки створюють небезпечні прецеденти: «Ціна піднялася майже до 80 доларів за барель, а раніше вона торгувалася близько 60 доларів. По-друге, дійсно трошки фокус уваги буде відвернути від України, української війни. Крім того, на мій погляд, геополітично створюється небезпечний прецедент превентивного удару, що призводить до руйнування міжнародного правопорядку».
Водночас українська влада намагається знайти в цій кризі «вікно можливостей». Офіційний Київ чітко розмежовує терористичне керівництво Ірану та його народ, демонструючи підтримку боротьби проти тоталітаризму. Політолог Петро Олещук зазначає, що руйнування режиму аятол — це прямий удар по найближчому колу союзників Путіна, що в довгостроковій перспективі грає на руку Києву.
Олещук нагадав, що режим аятол не просто партнер, а офіційний союзник російського режиму Путіна: «У них є відповідні союзницькі зобов'язання, формалізовані у вигляді міжнародного договору. І зрозуміло, що якби цей режим іранський завалився, то всі в світі б від цього виграли, і Україна теж би від цього виграла».
Дестабілізація Ірану може стати вагомим козирем і в діалозі з адміністрацією Дональда Трампа. Успішна операція США на Близькому Сході дає українській стороні нові інструменти для переконання американських партнерів у необхідності рішучих дій не лише проти Тегерана, а й проти Москви. Політолог Ігор Рейтерович вважає, що такий розвиток подій дозволяє проводити прямі аналогії між двома агресивними режимами.
Політолог не виключив, що коли в Ірані все достатньо швидко вирішиться і режим впаде, в України з'явиться додатковий аргумент у розмовах з представниками американської делегації: «Можна буде сказати: бачите, пане Президенте, добрим словом і пістолетом можна досягнути більше, ніж просто добрим словом. І давайте ми аналогію проведемо з Російською Федерацією».
Реакція держав, що стали жертвами іранських ракетних атак, підтвердила критичну важливість автономного виробництва засобів захисту. Президент України Володимир Зеленський наголошує, що український бойовий досвід у збитті «шахедів» та балістики тепер є незамінним активом, який Європа має використати для розбудови власної оборонної промисловості.
Він зазначив, що зараз всі бачать, що український досвід захисту багато в чому незамінний: «Ми готові поширювати цей досвід, готові допомогти тим народам, які допомогли нам. Європа має все ж таки забезпечити себе реальною силою і побудувати достатньо обсягів виробництва ППО і проти дронів, і проти балістики».
Попри загрозу тимчасової втрати уваги світової спільноти, стратегічні здобутки від падіння іранського режиму можуть переважити ризики. Голова Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос сказав, що руйнування «вісі зла» та розблокування Ормузької протоки демонструє крихкість альтернативної реальності, яку намагалися вибудувати Росія та Китай: «Це руйнування вісі зла, випадання Ірану з російських обійм і багато чого іншого. Тут треба бути раціональними і зрозуміти, що на якийсь момент ми маємо діяти не під софітами».
Початок березня став для України періодом болючої, але необхідної трансформації. Дефіцит високотехнологічних ракет та зміщення акцентів Вашингтона змушують Київ прискорювати пошук автономних рішень та глибшої інтеграції з європейськими оборонними ініціативами. Проте знищення Ірану як «тилового заводу» російської армії та ліквідація ключового союзника Кремля створюють передумови для стратегічного виснаження агресора. У довгостроковій перспективі саме руйнація близькосхідної опори Путіна може стати тим важелем, що пришвидшить завершення війни на українських умовах.
Олександр Савицький