Сучасні конфлікти більше не існують у вакуумі. Події на Близькому Сході безпосередньо впливають на безпекову ситуацію в Європі та на перебіг війни в Україні. Так вважає експерт зі східноєвропейської політики, головний редактор порталу CentrumEuropa.pl Міхал Кацевич.
«Ми ще не знаємо, як довго триватиме війна на Близькому Сході. Адже це фактично дві операції проти Ірану — операція Ізраїлю та Сполучених Штатів Америки, які координуються між собою. Стратегія Ірану може полягати у максимальному розширенні конфлікту — втягуванні до нього інших держав регіону. Ідея полягає в тому, щоб втягнути в цю війну… якомога більше держав, інтереси яких будуть досить різними», — зазначає експерт.
Мова передусім про країни Перської затоки — Об’єднані Арабські Емірати, Саудівську Аравію, Катар, Кувейт та Бахрейн. Для них ескалація становить серйозну загрозу не лише військову, а й економічну.
Такі держави і міста, як Дубай чи Абу-Дабі, збудовані на відчутті безпеки та стабільності. Вони мають приваблювати інвестиції, бути центрами бізнесу і комунікації. Ескалація вже має економічні наслідки. Один із ключових ризиків — блокування Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти. Міхал Кацевич звертає увагу, що навіть самі очікування блокади миттєво впливають на ціни. Конфлікт миттєво перетворюється на глобальний економічний фактор.
Однак найважливіший аспект конфлікту — військовий. Йдеться про ресурси, зокрема системи протиповітряної оборони.
«Це почне перетворюватися на ракетно-дронову війну на виснаження з обох боків. Саме тут виникає прямий зв’язок із Україною. Війна на Близькому Сході може призвести до дефіциту ракет ППО, які критично потрібні Києву для захисту від російських атак. Саме ці ресурси зараз на наших очах вигорають на Близькому Сході у гігантських обсягах», — застерігає експерт.
І проблема не лише у використанні ракет, а й у конкуренції за їх виробництво.
«Якщо держави Перської затоки витратять їх у величезних обсягах, вони стануть у чергу на закупівлі. А на ринку виникне велика конкуренція», — пояснює Кацевич.
Це означає, що навіть якщо Україна має ракети сьогодні, це не гарантує їх наявності завтра. Ще один фактор — геополітичний. Ескалація на Близькому Сході може змінити дипломатичну гру навколо війни Росії проти України.На думку головного редактора CentrumEuropa.pl, Росія не здатна реально допомогти Ірану, однак може спробувати використати ситуацію у власних інтересах.
«Путін може почати іншу гру, він може підтримувати комунікацію з арабськими лідерами і виступати як посередник. Такий сценарій дає Росії нові аргументи у переговорах зі США. Якщо Путін втрутиться, він матиме також козирі у переговорах з Трампом, зокрема щодо українського питання», — підкреслює Кацевич.
У ширшому сенсі події останніх років свідчать про більш глибокий процес — поступовий демонтаж міжнародної системи, створеної після Другої світової війни. Світ, який десятиліттями спирався на систему союзів, міжнародного права та баланс сил, поступово переходить у фазу більш жорсткої геополітичної конкуренції.
Війна Росії проти України, конфлікт Ізраїлю та Ірану, геополітичні маневри США, Китаю та Росії — усе це частини одного процесу. Старий порядок руйнується швидше, ніж формується новий.
Дар’я Юр’єва, Лариса Задорожна