Залишаються лічені дні до парламентських виборів в Угорщині, які пройдуть 12 квітня. Дуже ймовірно, що після безперервного правління з 2010 року Віктор Орбан втратить владу. Принаймні така перспектива вимальовується із соцопитувань.
Так, 8 квітня Instytut Iranitu опублікував своє дослідження. Згідно з цим опитуванням опозиція в особі правоконсервативної «Партії поваги та свободи» Петера Мадяра («Тиса») може розраховувати на підтримку 41% виборців. Водночас 34% респондентів задекларували підтримку Угорського громадянського союзу («Фідес») прем’єр-міністра Віктора Орбана. Якщо вірити цьому опитуванню, жодна інша партія не подолає 5-відсотковий виборчий бар’єр. А це ключовий момент, бо без коаліційного партнера шанси Орбана сформувати уряд є примарними.
Теоретично, шанси подолати 5-відсотковий поріг має ультранаціоналістичний Рух «Наша Батьківщина» і практично очевидно, що поріг не подолає незмінний союзник «Фідес» в особі Християнсько-демократичної народної партії.
Проте Віктор Орбан вже не раз доводив, що він здатний здивувати своїх опонентів, перебуваючи здавалося б у безвихідному становищі. На його боці виборче законодавство написане під владу, адмінресурс і державні ЗМІ, а також відкрита підтримка Трампа і приховане сприяння Путіна.
Слід сказати, що у нинішній виборчій кампанії в Угорщині ворогом номер один для Віктора Орбана і правлячої партії «Фідес» є не лише лідер опозиції Петер Мадяр, а й нібито Київ, який його підтримує. За словами Віктора Орбана, Україна прагне втягнути Угорщину у війну з Росією, а Брюссель її в цьому підтримує. Про те, як у цій кампанії почуваються українці, які мешкають в Угорщині, і піде мова. Власне, це питання вивчав віцедиректор Польського радіо для закордону Пьотр Погожельський під час свого відрядження до Будапешта.
Одним із його співпрозмовників була українка Влада. Владі 23 роки, вона приїхала до Угорщини у серпні 2022 року із Запорізької області. Вона втекла від повномасштабної війни до свого хлопця в Угорщині, з яким познайомилася ще до російського вторгнення. За чотири роки вона настільки добре вивчила угорську мову, що зараз записує нею матеріали для ютубу, тіктоку та інстаграму. У них вона пояснює, що таке Україна, адже, як зазначає Влада, знання про цю країну в Угорщині мінімальні:
«Люди багато чого не знають: угорці мало знають про Україну, хоча ми сусіди, і так само українці мало знають про Угорщину. Тоді я зрозуміла, що справді потрібно щось із цим робити, і почала записувати відео на ютубі, а згодом — і для тіктоку та інстаграму.
Щодня люди запитували мене: "Що ви їсте? Які у вас традиції?". Тобто я бачила щиру зацікавленість. Разом із цим, звісно, з’являлися і негативні коментарі, але водночас було дуже багато підтримки та інтересу.
Були й різні закиди: мовляв, чому ти сюди приїхала і щось нам розповідаєш, щось за нас вирішуєш, продала свою домівку, чому не їдеш воювати. Такі коментарі мене дуже зачіпали і досі інколи зачіпають, бо мені болить, що українців не розуміють. Саме тому я намагаюся робити ці відео — щоб донести до людей, як ми думаємо і яка в нас логіка».
Тим часом Андріана Сарваш, заступниця голови Державного самоврядування українців Угорщини, звертає увагу, що ця виборча кампанія не є приємною для місцевих українців. Активістка каже:
«Так, щоб дуже сильно впливати, то це не впливає. Звичайно, це дуже неприємно всім бачити, особливо нам, хто вже довший час живе в країні: це вже другий дім для нас. Угорщина це має на увазі так само, як і Україна. Водночас у нас є родичі в Україні або знайомі, друзі, які навіть воюють на фронті. Але, звичайно, це гостріше відчувається для переселенців, які переїхали сюди лише за останні чотири роки і в яких також залишилися сім’ї, чоловіки на фронті тощо.
Тобто, звичайно, дуже-дуже неприємно бачити на вулицях і по телевізору слухати всі ці негативні реклами, можна так сказати. Але, я б сказала, у повсякденному житті ми цього настільки не відчуваємо. Тут немає такого, щоб був якийсь великий негатив від людей або щоб ми відчували, що нас якось принижують чи недооцінюють. Абсолютно ні — ми далі працюємо.
Наприклад, самоврядування працює так само на рівні з іншими національними меншинами. Тобто ні від різних структур влади, з якими ми співпрацюємо, ми також не відчуваємо жодного негативу на сьогоднішній день».
Так само і для Влади нинішня виборча кампанія в Угорщині не є легким періодом. Хоча вона каже, що в повсякденному житті — на вулиці чи в магазині — не стикається з ворожістю, коли спілкується українською або коли хтось відчуває її акцент, коли вона говорить угорською. Проте загальний тон кампанії з боку влади полягає в конструюванні образу ворога. Влада зазначає:
«Така кампанія теперішнього уряду — це не тільки проти українців. Я говорила з угорцями: це стосується і опозиції, і арабів — мовляв, не дозволимо мігрантам приїхати в нашу країну. Тобто це не лише про українців — в Угорщині завжди є якийсь "ворог". І це може бути будь-хто: зараз це Урсула фон дер Ляєн, Зеленський, мігранти, ЛГБТ — тобто багато "ворогів"».
Професор Балінт Мадяр з Інституту демократії Центральноєвропейського університету у Будапешті, автор книги «Угорщина. Анатомія мафіозної держави», також підтверджує слова української активістки Влади про те, що Віктор Орбан у своїх виборчих кампаніях завжди потребує якогось ворога. За його словами, у 2022 році кампанія також була побудована навколо України, хоча дещо інакше:
«Це застосовувалося і раніше, зокрема під час виборів 2022 року. Російська агресія почалася в лютому, а вибори відбулися у квітні. Тоді людей залякували, кажучи: "Ми вас захистимо, бо війна може прийти сюди, а ми цього не допустимо". Перед попередніми виборами, своєю чергою, лякали мігрантами і так далі.
Це стала практика "Фідес". Вони завжди намагаються залякувати суспільство. У такому разі всі інші питання, як-от рівень зарплат чи пенсій, безробіття або інфляція, відходять на другий план. Найважливішим стає меседж: "Ви перебуваєте під фізичною загрозою, і вам потрібен хтось, хто вас захистить"».
Професор Ондраш Геттей з німецькомовного Університету Андраші в Будапешті пояснює, що знання угорців про Україну є майже нульовими — значно меншими, ніж, скажімо, у поляків:
«Україна ніколи не користувалася особливою симпатією угорської громадської думки. Гадаю, це частково випливає з того, що для угорців все, що лежить на схід від нас, є проблематичним, бідним і відсталим. Україна була частиною Совєтського Союзу, а ми ніколи не любили Совєтський Союз. Не думаю, що пересічний угорець бачить велику різницю між українцями та росіянами — для них це одна й та сама група: слов’яни зі сходу, тобто нічого доброго для нас.
До цього додається питання бідності в Україні, а також злочинності, яка протягом останніх 30 років проникала звідти до нас. Україна давно стикається і з проблемою корупції, що додатково псує її імідж.
Останнім чинником є український закон про освіту від 2017 року, який дискримінував угорську меншину на Закарпатті. Нині вона налічує близько 80 тисяч осіб — це й далі значна група, яка, на мою думку, серйозно постраждала від цих положень. Це була стратегічна помилка адміністрації Порошенка, невимушена помилка, яка знову підірвала імідж України в очах політиків "Фідес".
Вони дуже активно займаються представленням інтересів угорців за кордоном. Це ключове питання нашої зовнішньої політики. Починаючи з 1990 року всі наші уряди намагалися дбати про співвітчизників у сусідніх країнах, покращувати їхнє становище та можливості використання і вивчення рідної мови. Це важлива тема для пересічного виборця "Фідес", тож партія не могла дозволити, щоб її сприймали як слабку, дозволяючи Україні діяти довільно щодо меншини на Закарпатті».
Журналіст видання Válasz Online Саболч Вереш зазначає, що брак знань про Україну полегшує створення її образу як вигаданого ворога:
«Угорщина — це не Польща. Польща має тісні мовні й культурні зв’язки з Україною. У певні періоди історії ви навіть були частиною однієї держави. З Угорщиною такого не було, за винятком Закарпаття, але це інша історія. Я маю на увазі те, що в Угорщині існує величезний брак знань про Україну. На відміну від Польщі, де люди ще до початку повномасштабної війни мали контакт з українськими працівниками і здатні розуміти мову сусіда на слух, в Угорщині цього немає.
Цей брак знань робить дуже легким побудову пропаганди на ґрунті невігластва. Якби хтось із цих людей бодай раз побував в Україні, він би знав, що не всі українці — "фашисти". Знав би, що не всі українці хочуть нашкодити угорцям. Знав би, що українці справді рішуче налаштовані захищати свою країну за будь-яку ціну. Звісно, існує питання великої кількості ухилянтів, тобто тих, хто уникає мобілізації, але загалом суспільство й далі готове нести цей величезний тягар екзистенційної війни, яку воно веде проти Росії.
На жаль, 99,9% угорського суспільства не має цих знань. Оскільки антиукраїнська пропаганда триває щонайменше чотири роки — вона була ще до 2022 року — було створено цілу цю "казку". Для значної частини угорського суспільства вона має сенс, бо формувалася роками, і тепер ця "казка" настільки закорінена, що люди в неї вірять. Тим більше, що українці також стають дедалі радикальнішими, оскільки угорська держава їх провокує, — це додатково підливає олії у вогонь цієї пропаганди.
Підсумовуючи: я побоююся, що значна частина суспільства в це вірить. Не обов’язково з переконання, а саме через брак достовірних знань. Не дивно, що опозиційна партія "Тиса" уникає теми України і не хоче висловлюватися з цього приводу. Це як бананова шкірка, на якій легко послизнутися».
Ці слова підтверджує журналіст з протилежного боку політичної сцени, Матяш Кохан із видання Mandiner:
«Слід розуміти, що Польща й Угорщина кардинально відрізняються у сприйнятті загрози з боку Росії. Це випливає не лише з риторики уряду, а й із настроїв самих громадян. Угорщина не межує з Росією, і більшість угорців не відчуває прямої загрози російської агресії. У зв’язку з цим виникає запитання: "Чому ми мали б залучатися і чимось жертвувати заради війни, яка нам не загрожує, діючи в інтересах країни, що є бенефіціаром Тріанонського договору, займає колишні угорські землі й дуже погано ставиться до угорської меншини?".
Україна в очах угорців — це зовсім інша країна, ніж в очах поляків. Існує загальна відсутність симпатії до цієї держави, що випливає з проблем угорської меншини, негативного впливу української мафії на безпеку Угорщини у 90-х роках, а також із давніх претензій до всіх сусідів, які займають історично угорські території. Маємо справу з непопулярною Україною і непомірними очікуваннями президента Зеленського щодо Угорщини. Більшість угорців вважає українські воєнні зусилля безперспективними, тому вимоги, щоб Угорщина пожертвувала ключовими галузями своєї економіки заради підтримки України, зустрічають спротив. Відмова від російської нафти мала б незначний вплив на Росію — це лише 0,2% її ВВП, — а для Угорщини означала б величезні витрати за мінімальної вигоди. Від нас вимагають великої жертви заради країни, яка не користується у нас симпатією і мало що робить, щоб її здобути. Петер Мадяр у цьому питанні дуже вразливий до атак, оскільки не може переконливо заперечити, що пішов би на такі поступки, які дорого коштували б угорцям, а мало що дадуть в обмін за це».
Є ще один аспект цієї виборчої кампанії та вибору України як майже головної загрози для Угорщини. Віктор Орбан змальовує образ цієї країни як потужної держави з численною і добре підготовленою армією та ефективною дипломатією, яка співпрацює з Берліном і Брюсселем проти Будапешта. Доходить навіть до абсурду: одним із гасел, що з’явилося 15 березня — у день національного свята Угорщини — було: «Ми не хочемо бути українською колонією». Це образ — цілковито відмінний від візії корумпованої й бідної держави, хоча віддані виборці «Фідес» не бачать у цьому суперечності.
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
PRdZ/no