Понад десять років російські газогони в обхід України «Північний потік-1» та «Північний потік-2» у Балтійському морі символізували глибокий розкол у західному світі. Німеччина роками наполягала на суто економічній доцільності проєктів, ігноруючи численні застереження партнерів. Проте Україна, Польща та країни Балтії називали їх геополітичною зброєю Москви, скерованою на розкол континенту та підготовку масштабної агресії.
У ніч проти 26 вересня 2022 року газогони «Північний потік-1» та «Північний потік-2» були підірвані. Офіційне розслідування Данія та Швеція, у чиїх територіальних водах це сталося, припинили слідство 2024 року через відсутність достатніх підстав для порушення кримінальних справ. Натомість на запит Німеччини в серпні 2025 року в Італії був взятий під варту і досі утримується за ґратами ексофіцер Збройних сил України Сергій Кузнєцов.
Сьогодні в Німеччині триває розслідування щодо так званого «українського сліду» у підриві труб, що спричиняє обґрунтовані підозри про використання німецьких правоохоронних інституцій російськими спецслужбами. Це розслідування ризикує перетворитися з юридичного процесу на інструмент легітимізації повернення російського впливу на європейський енергетичний ринок.
Тривалий час офіційний Берлін вибудовував свою енергетичну стратегію на ілюзії, що економічна взаємозалежність здатна стримати агресивні амбіції Кремля. Обидва обхідні газогони сприймалися німецьким керівництвом як вигідний комерційний місток, що мав забезпечити промисловість дешевим ресурсом, попри очевидні безпекові ризики для Східної Європи. Голова комітету Верховної Ради з інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе наголошує, що українська сторона роками намагалася довести політичну природу цих проєктів.
«Nord Stream 1 і Nord Stream 2 мають дуже мало спільного з економічними проєктами, адже це геополітична зброя Кремля для руйнування транзитного щита України. Це знімає з нашої держави частковий щит можливого інтересу Росії не нападати на Україну, про що ми говорили прямим текстом», - сказала Іванна Климпуш-Цинцадзе. На її думку, будівництво цих об’єктів було свідомим кроком Москви з підриву безпеки всього континенту, який став можливим лише за безпосереднього сприяння та політичного прикриття з боку Німеччини.
Відсутність публічного визнання помилок з боку тих європейських лідерів, які лобіювали «Північні потоки», створює передумови для повторення подібних сценаріїв у майбутньому. Україна, яка сьогодні є невід’ємною частиною архітектури безпеки Європейського Союзу, продовжує наполягати на переосмисленні подій минулого десятиліття. «Злочин був здійснений Російською Федерацією ще тоді, коли вона за підтримки окремих урядів змогла збудувати ці потоки. Ми не маємо складати руки і повинні забезпечити, щоб Україна передавала своє розуміння загроз для вибудовування безпечної Європи в майбутньому», - застерегла Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Цей заклик до глибинної ревізії енергетичних відносин з агресором залишається актуальним, оскільки приховані мережі впливу, сформовані під час будівництва газогонів, продовжують діяти в європейських інституціях. Застереження про те, що запуск другої гілки "Північного потоку" стане остаточним сигналом для початку повномасштабного вторгнення, базувалися на детальних розрахунках та аналітичних звітах. Не лише Київ, а й інші уряди європейських держав та США вказували на те, що створення альтернативних маршрутів повністю розв’язує руки Кремлю для атаки на українську територію.
Офіцер Сил спеціальних операцій ЗСУ Роман Червінський нагадав, що навіть усередині німецької державної машини існувало розуміння штучності цих проєктів. «Весь цивілізований світ усвідомлював, що це інструмент Росії для тиску на Україну, і в санкціях прямо прописувалася небезпека прямого вторгнення РФ. Навіть таємні звіти Німеччини свідчили, що припинення функціонування Nord Stream ніяким чином на енергетичну безпеку Європи не вплине», – сказав Роман Червінський.
Він наголосив, що безпековий ризик свідомо ігнорувався заради сумнівних економічних переваг, які згодом виявилися пасткою. Подальший розвиток подій після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну засвідчив, що Росія ніколи не збиралася бути надійним постачальником, використовуючи енергоресурси як засіб шантажу. Маніпуляції з обсягами постачання та зупинка прокачування під вигаданими приводами влітку 2022 року були спрямовані на дестабілізацію європейської економіки та розхитування внутрішньої ситуації в Німеччині через проплачені мітинги.
«Путін припинив постачання газу цією системою ще до вибухів, і ніхто не може довести, що він би його поновив. Слідство сьогодні абсурдним чином звинувачує українського військового у втручанні в енергосистему, хоча неможливо довести навіть факт збитку», – сказав Роман Червінський. На його думку, така лінія німецького слідства може свідчити про активність старих агентурних мереж, зацікавлених у створенні «вікна можливостей» для майбутнього відновлення співпраці з РФ та висунення претензій щодо репарацій самій Україні.
В професійному середовищі енергетичних аналітиків розслідування підривів також викликає чимало скепсису через вибірковий підхід слідчих органів до вивчення мотивів. Наразі офіційні версії часто ігнорують економічну вигоду самої Москви від руйнування власної інфраструктури, фокусуючись на менш імовірних сценаріях. Президент центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар стверджує – слідство від самого початку взяло хибний слід.
«Слідство пішло тим шляхом, що це може зробити будь-хто, тільки не Росія, бо газопровід то їхній, бізнес їхній, і мотивів нібито нема. Німецька ментальність вимагає все довести до кінця, і вони потрапили на хибний шлях, де "український слід" став виглядати правдоподібно», – сказав Михайло Гончар. Така логіка не враховує той факт, що для Кремля геополітичні цілі та уникнення юридичної відповідальності перед європейськими контрагентами завжди стоять вище за збереження фізичних активів.
Аналіз дій «Газпрому» напередодні вибухів показує, що компанія здійснювала сплановану операцію з дестабілізації ринку. Створення штучного дефіциту та маніпуляції з ремонтом обладнання були прелюдією до остаточного розриву відносин, який Москва намагалася оформити як дію непереборної сили.
«2021 року почалася спецоперація з осушування європейського ринку, а в 2022-му Газпрому загрожували штрафи на 30 мільярдів доларів. Саме тоді була зімітована ситуація з форс-мажором через підрив потоків, і навіть російські експерти розповідали про участь у цьому Балтійського флоту», – пояснив Михайло Гончар. Відтак руйнування труб дозволило агресору не лише зняти з себе фінансові зобов’язання, а й створити довгострокову кризу всередині ЄС, перекладаючи провину на треті сторони.
Важливо розуміти, що «Газпром» у цій війні перестав бути просто енергетичною компанією, перетворившись на безпосереднього спонсора бойових дій. А прибутки від реалізації газу в Європі роками спрямовувалися на зміцнення військового потенціалу, який сьогодні використовується для знищення українських міст, наголосив експерт з діяльності російських спецслужб Христо Грозев. Він стверджує, що зв’язок між газовими грошима та приватними арміями РФ є доведеним фактом. «Ми нарахували п’ять різних формувань, як-от "Поток", "Факел" чи "Пламя", які фінансуються за кошти від газопроводу і вбивали українців у Бахмуті. З точки зору України Газпром був прямим учасником агресивної війни, що робить будівництво цих потоків справжнім злочином», – сказав Христо Грозев.
За його словами, розслідування Німеччини щодо українців фактично допомагає ФСБ отримати докази, які вона не здатна здобути самостійно, перетворюючи німецьке правосуддя на заручника російських інтересів. Відновлення інфраструктури «Північних потоків» під будь-якими новими назвами чи брендами сьогодні лобіюється частиною європейського інвестиційного середовища. Однак такі ініціативи є не чим іншим, як спробою повернутися до моделі стратегічної залежності від Кремля, що в умовах війни виглядає як акт саморуйнування.
«Небезпека не минула, бо є пропозиції інвесторів відновити інфраструктуру під новою назвою, але цей газопровід неможливо відділити від політичної мережі. Це не інновація чи нормалізація, а відновлення старих умов і старих залежностей, що є неприпустимим», – заявив Христо Грозев. Він вважає, що Європа має усвідомити, що російська енергетична інфраструктура на її території є не активом, а мережею впливу спецслужб російського агресора.
Для української держави та її партнерів нинішній юридичний тиск у справі підривів є частиною ширшої міжнародної підривної операції. Росія прагне не лише дискредитувати українських військових, а й створити правові підстави для розморожування своїх активів або проведення взаємозаліку збитків, вважає керуючий партнер PGR Consulting Group LLC Руслан Рохов:
«Це конкретна операція з перекидання відповідальності, щоб повернути собі заморожені активи, адже ми бачили з кейсу Бельгії, як Росія тисне на лідерів. Вони намагатимуться використати справу про підрив, щоб заявити про власні збитки і заблокувати передачу коштів Україні».
Таким чином, кожен успіх російської дезінформації в європейських судах безпосередньо б’є по фінансовій та оборонній спроможності України. Стратегічна дилема між миттєвою економічною вигодою та довгостроковою безпекою залишається актуальною для європейського політикуму. Попри те, що Росія втратила значну частку ринку, вона продовжує шукати слабкі місця в єдності ЄС, використовуючи цінові коливання та втому західного суспільства від війни, застеріг голова парламентського підкомітету Сергій Нагорняк.
Він вважає, що європейці мають бути готові до тривалого періоду складних рішень: «Нам потрібно активно працювати, щоб російський вплив не поширювався через фінанси на європейських політиків, у яких з’являються думки повернутися до газу з РФ. Все залежатиме від спроможності виборців у ЄС перетерпіти період дорогих енергоносіїв задля власної безпеки».
Депутат зазначив, що без підтримки суспільства будь-які законодавчі обмеження проти російського енергетичного експорту можуть бути переглянуті під тиском популістських сил.
Зниження ризиків відновлення торгівлі з агресором сьогодні оцінюється як реалістичне, проте недооцінювати спроби РФ «промацати» ґрунт не варто. Кремль змушений шукати нові ринки, як-от Китай чи Індія, але вони не здатні повноцінно замінити високотехнологічний та преміальний європейський ринок.
«У них залишається не так багато ринків, і з Китаєм уже не спрацює геополітика, а лише суто економічна вигода. Європа повинна розуміти, що наступна країна після України може бути атакована Росією, і окрім нас, сьогодні ніхто не спроможний себе захистити», - стверджує Сергій Нагорняк. Усвідомлення цієї реальності має стати фундаментом для остаточної відмови від будь-яких спільних проєктів з Росією, незалежно від результатів юридичних розслідувань, вважає він.
Тільки тверда позиція щодо неприпустимості відновлення старої інфраструктури та ретельний захист правоохоронної системи ЄС від маніпуляцій ФСБ дозволять Європі уникнути нової, ще більш смертоносної пастки, наголосили опитані експерти та політики. За їхніми словами, відповідальність за це лежить не лише на політиках, а й на виборцях, чия готовність захищати свої цінності ціною тимчасового дискомфорту сьогодні визначає майбутнє всього континенту.
Олександр Савицький.