«Польща має всі передумови, щоб стати ключовим стовпом безпеки східного флангу, а НАТО повертається до своєї базової ролі колективної оборони», — наголосив начальник Генерального штабу Війська Польського Вєслав Кукула. Своєю чергою міністр закордонних справ Радослав Сікорський заявив, що в інтересах країни є максимально широка присутність американських військ у Європі, передусім у самій Польщі.
Ці заяви задали тон першому дню восьмого видання Defence24 Days у Warsaw — однієї з ключових безпекових платформ Центрально-Східної Європи та нашого регіону. Один з висновків: Альянс перебуває на етапі глибшої трансформації з акцентом на відновлення військового потенціалу та посилення стримування, а Польща поступово закріплює за собою роль одного з головних гарантів стабільності на східному фланзі.
Під час інавгураційної церемонії заходу виступив, серед інших, начальник Генерального штабу Війська Польського генерал Вєслав Кукула, який окреслив нинішній стан війська у Польщі. Він нагадав, що оборона Польщі вже давно не є лише внутрішньою справою, а частиною ширшої системи союзницької взаємодії в межах НАТО на прикладі навчань, спільних місій та присутності військових різних країн, зокрема, на східному фланзі:
«У той час, коли я виголошую ці слова, на території Польщі, пліч-о-пліч із польськими солдатами, у межах місій НАТО та під американським прапором виконують завдання близько 12 тисяч військових. Сьогодні ми проводимо навчання Ambershock. Солдати всю ніч і весь сьогоднішній день інтенсивно відпрацьовують оборону Республіки Польща. Кілька сотень військових із Румунії та Великої Британії саме зараз тренуються разом із нами, відпрацьовуючи оборону нашої землі також у межах союзницьких передових сухопутних сил FLF.
Надійні нідерландські підрозділи протиповітряної оборони разом із системою PATRIOT щоденно невтомно підтримують нас у захисті нашого неба. Flightradar сьогодні знову буде наповнений інформацією про бойові та розвідувальні патрулі авіації Альянсу. Можливо, десь на заході Польщі знову задрижать вікна, коли французький «Міраж», поспішаючи підтримати нашу чергову пару, перевищить швидкість звуку.
Кілька сотень наших солдатів разом із військовими з Канади, Данії та Швеції під прапором НАТО стоять на варті безпеки Латвії. Польські військові разом із французькими, також під прапором НАТО, вже багато років щоденно підтримують Румунію. Майже 500 польських офіцерів і сержантів служать у штабах і командуваннях НАТО, будучи співтворцями та відповідальними за реалізацію так званих регіональних планів — тих, що визначають, як саме ми будемо захищати територію всього Альянсу».
27:47 01F06319.mp3 Сікорський: Україна показала, що розмір Росії цього разу грає проти неї
Через розмови з військовими генерал Вєслав Кукула фактично відповідає на поширені сумніви — чи справді союзники прийдуть на допомогу. І відповідь проста: вони вже тут. На його переконання, сила Альянсу залежить не тільки від партнерів, а й від нас самих, і роль Польщі в цій системі зараз помітно зростає:
«Коли я востаннє перебував на базі наших Повітряних сил у Повідзі, де ми приймаємо американські збройні сили, один американський пілот Apache польського походження запитав мене про одного польського геополітика, який постійно розмірковує, скільки часу потрібно US Army, чи взагалі вона дістанеться до Польщі у випадку війни. Він поставив мені риторичне запитання: як так може бути, що той досі не знає, що ми вже тут — і це аж ніяк не відпустка.
Кілька тижнів тому, коли ми прощалися з німецькими пілотами винищувачів Eurofighter із Luftwaffe, які не випадково обрали аеродром у Мальборку для охорони неба над Балтійським морем, ми почули: пам’ятайте — якщо стане гаряче, ми будемо з вами за дві години. Я замислююся, що ще має статися, щоб саме ці факти — а не емоції в соціальних мережах — визначали реальну силу, роль і значення Альянсу, яким, зрештою, є і ми самі. Альянсу, який, хоч і далекий від досконалості, виконував свою роль під час холодної війни, виконував її і в постхолодновоєнний період — саме тоді, коли ми стали його членом — і в часи, які ми називали НАТО 2.0.
Сьогодні, коли Альянс у своїй версії 3.0 повертається до своїх витоків, відбудовуючи свій потенціал, ми не можемо забувати про значення статті 3 Північноатлантичного договору. Сила НАТО — це сума сили всіх без винятку його членів, а наша роль в Альянсі 3.0 зазнає суттєвого переосмислення, визначаючи нас як один із ключових стовпів безпеки на східному фланзі Альянсу».
Під час виступу Вєслав Кукула звернув увагу, що у 2025 році Генеральний штаб Війська Польського завершив розробку нової програми розвитку Збройних сил, яка визначає процес розвитку та трансформації польської армії до 2039 року. Реалізація цієї програми, як наголосив він, дозволить Війську Польському не лише перемагати, а й кратно посилювати силу держави — через збереження здатності стримувати противника, створення умов для безпечного розвитку країни, а також правильного позиціонування Польщі в регіоні. Її головна ідея — це повна зміна підходу до стримування, продовжив генерал:
«Російську Федерацію можна перемогти, а наша мета — назавжди відбити в неї бажання до агресії. І не стільки шляхом подальшого розвитку надзвичайно дорогих систем обмеження доступу, скільки через більш насичене використання як відносно дешевих, так і дорогих систем далекого високоточного ураження. Систем, здатних знищувати джерела її сили та створювати для неї дорогі стратегічні й оперативні дилеми у разі збереження агресивної позиції щодо Польщі та держав-союзників.
Збройні сили в мирний час до 2039 року будуть силами високої готовності, чисельність яких становитиме близько 500 тисяч військових з урахуванням нової форми служби — так званого резерву високої готовності. Ця структура буде здатна потроїти свою спроможність до проєкції сили у разі війни або безпосередньої загрози. Основою цієї програми є так звана «Велика сімка» — сім ключових спроможностей, які комплексно формують нашу кінетичну силу, бойову готовність і, зрештою, дух солдата, призначення якого — не героїчно загинути, а перемагати заради своєї Батьківщини. І це суттєва відмінність».
На завершення свого виступу начальник Генерального штабу Війська Польського генерал Вєслав Кукула наголосив, що сьогодні збройні сили Польщі проходять найбільшу трансформацію в історії.
Ну а далі від військового планування до ширшого політичного контексту. Під час розмови у форматі «fireside chat» з Радославом Сікорським, віцепрем’єр-міністром і міністром закордонних справ Польщі у межах конференції Defence24 Days, він представив погляд на ті самі процеси вже з точки зору історичного досвіду й стратегічних рішень, що формували сучасну польську армію:
«Ми починали як друга за силою армія Варшавського договору: 3500 танків, 450 тисяч солдатів у певний момент. Але так, ми були не по той бік. І ми пройшли через період, коли домінувала доктрина, що потрібні лише професіонали для експедиційних операцій. Був договір про звичайні збройні сили в Європі, і ми знищили багато техніки, яка, як виявилося, стала дуже корисною для України в її опорі Росії.
Ми знищили — причому за великі кошти — мільйони протитанкових і протипіхотних мін. Ми знищили тисячі танків і багато іншого. І тепер територіальна оборона знову потрібна. Тож у певному сенсі ми відбудовуємо те, що колись уже мали. І як сказав прем’єр-міністр Польщі, ми повинні зробити все можливе, щоб зберегти НАТО і підтримати його здатність до стримування».
Радослав Сікорський також нагадав, що довіра і реальна присутність союзників не з’явилися одразу, а були результатом довгого і не завжди простого процесу. Головний акцент — Європа вже має достатньо ресурсів, питання лише в тому, чи вистачить політичної волі довести це до кінця:
«У нас уже були раніше претензії до НАТО. Пам’ятаєте, протягом перших десяти років нашого членства нас навіть не включали до планів на випадок надзвичайних ситуацій. Лише президент Барак Обама доручив НАТО розробити план дій для східного флангу. І вже тоді, 15 років тому, ми просили про дві важкі бригади. Фактично ми отримали їх лише після російського вторгнення в Україну. Зараз у Польщі перебуває приблизно 10 тисяч військових — це приблизно еквівалент двох бригад. І тепер Сполучені Штати вже певний час прямо говорять нам, що Європа повинна брати на себе більшу відповідальність за власну оборону. І Європа це робить — ми вже подвоїли наші витрати на оборону з того часу, як переміг Дональд Трамп.
А в Гаазі минулого року ми пообіцяли подвоїти їх ще раз. І коли це станеться, Європа матиме приблизно такий самий оборонний бюджет, як сьогодні мають США. І пам’ятайте — наші завдання значно скромніші, ніж у США. У нас немає глобальної військової імперії. Нам потрібно лише стримати Путіна. Нам навіть не потрібно бути такими ж сильними, як Сполучені Штати. Нам потрібно просто бути сильнішими за Путіна. Тож не варто панікувати. Але й не можна ігнорувати загрозу. Потрібно просто зробити те, що ми самі собі пообіцяли. Якщо ми це зробимо до кінця десятиліття, Путін буде зупинений, а ми здобудемо повагу у Вашингтоні. Нам не потрібно робити нічого героїчного. Нам потрібно просто дотримати своє слово».
Радослав Сікорський теж нагадав, що сучасна загроза з боку Росії давно виходить за межі класичної війни, втім, на переконання міністра закордонних справ Польщі, Росія не зможе атакувати якусь із країн ЄС або НАТО, а тому не виключив більшого відчаю з боку Путіна:
«Володимир Путін уже десять років веде з нами гібридну війну. Просто Західна Європа це не визнавала. А ви у Британії знаєте дещо про кінетичні атаки. На території Великої Британії були ліквідаційні операції — Литвиненко, Скрипаль — але подібні вбивства були й в інших країнах. У нас були атаки на критичну інфраструктуру. Були спроби закладення запалювальних пристроїв на борту цивільних літаків, що могли бути справді небезпечними. Були підпали, була також спроба державного тероризму тут, у Польщі. Російські агенти заклали вибухівку й підірвали її під рухомим потягом.
Очевидно, це мало на меті спричинити жертви. Натомість імовірність класичного прориву кордонів НАТО, на мою особисту думку, невисока, тому що ми б побачили підготовку до такого кроку. Нагадую, що коли нападали на Україну, ми місяцями спостерігали нарощування сил. Танкові бригади неможливо приховати — ми б їх бачили. І фактично, поки Росія воює в Україні, у неї немає вільних танкових бригад. Мене більше турбує неконвенційна сфера. Володимир Путін виглядає дедалі більш розпачливим через війну, яку він не може виграти, і тому може вдатися до якихось розпачливих кроків».
Радослав Сікорський також звернув увагу на досвід війни в Україні. Він наголосив, що саме Україна зараз стала джерелом практичних уроків для НАТО і Заходу загалом — особливо в тому, як швидко змінюється сучасна війна, як до цього потрібно адаптуватися:
«Україна, ймовірно, опинилася б у ще складнішому становищі, ніж зараз, якби не так швидко не впровадила інновації у веденні війни дронами. І ці показники справді вражають. Передусім вони зробили те, що нам варто перейняти у їхній логістичній системі. Вона виглядає децентралізованою, робить ставку на конкуренцію та інновації. Очевидно, що там роблять щось правильно. Також це стосується того, як вони знищили тисячі танків, гаубиць і іншої техніки.
Країна, яка виграла битву за Чорне море без флоту, яка фактично нейтралізувала переважну силу російських ВПС, і яка зупинила та завдає величезних втрат російському наступу на суші. Очевидно, Україна зробила те, чого від неї ніхто не очікував. Я знаю, що Британія бере участь у процесі аналізу отриманого досвіду. НАТО також цим займається. У моєму рідному Бидгощі ми маємо інституцію НАТО під назвою JTAC, яка спеціально створена для вивчення і впровадження уроків, отриманих з війни в Україні».
Радослав Сікорський підсумував один із ключових уроків війни Росії проти України — як змінюється сама логіка ведення бойових дій. Він звернув увагу на те, що нові технології й підходи не просто дають перевагу, а інколи навіть обертають традиційні сильні сторони противника проти нього самого:
«Ми є свідками революції у військовій справі. І що особливо цікаво — Україна показала, що розмір Росії цього разу грає проти неї. Тому що вона настільки велика, має так багато цілей, що не здатна ефективно захистити їх усі одночасно. Наприклад, якщо вони зараз змушені перекидати десятки систем протиповітряної оборони для захисту навіть скороченого параду в Москві, це означає, що інші цілі залишаються відкритими для ударів у глибину території. І це також те, що ми повинні враховувати у нашому плануванні та закупівлях, тому що саме глибокі удари завдають найбільшого болю».
Нагадаю, що це були фрагменти із виступу віцепрем’єра, міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського під час цьогорічної 8-ї конференції Defence24 Days у Варшаві. Безпека сьогодні — це не про декларації, а про реальні спроможності, швидкість адаптації та готовність діяти разом із союзниками. І Польща, і НАТО поступово переходять від слів до конкретних рішень, враховуючи як власний досвід, так і уроки війни в Україні.
Підготував Тарас Андрухович