Після повернення Дональда Трампа до Білого дому в Європі дедалі активніше обговорюють майбутнє безпеки НАТО та роль самих європейських країн у системі колективної оборони. На тлі заяв Вашингтона про необхідність збільшення відповідальності Європи за власну безпеку в Альянсі фактично розпочався процес так званої «європеїзації НАТО». Однак, попри гучні політичні заяви про стратегічну автономію Європи, всередині самого ЄС залишається чимало суперечностей щодо того, хто має очолити цей процес.
Як пояснив аналітик, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексій Буряченко, зараз Європа опинилася у складній ситуації, коли Сполучені Штати поступово підштовхують союзників до більшої самостійності, але сама Європа поки що не демонструє достатньої політичної єдності для такого переходу.
«Зараз команда Трампа фактично просуває ідею, що Європа має більше відповідати за власну безпеку. І для самої Європи це насправді може бути навіть позитивним моментом, бо з’являється шанс отримати більше стратегічної автономії від США. Але головне питання, чи готова до цього нинішня політично розрізнена Європа і хто зможе взяти на себе роль лідера. Адже десятиліттями вся координація в НАТО, від навчань до закупівлі озброєння, була побудована навколо Сполучених Штатів. Тому поки що ситуація виглядає доволі тупиковою», — зазначив Олексій Буряченко.
Окремо аналітик наголошує, що в Європі добре розуміють, що часу на внутрішнє реформування залишається дедалі менше. Навіть заклики президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн до змін у Євросоюзі пов’язані з тим, що саме 2026 рік може стати останнім відносно стабільним періодом для ухвалення стратегічних рішень. Далі великі країни Європи можуть увійти у фазу складних внутрішньополітичних процесів і виборчих кампаній, які значно ускладнять можливість швидких реформ. У такому разі нинішнє «вікно можливостей» для перебудови ЄС та європейської системи безпеки може просто закритися.
«Фактично НАТО тримається на трьох американських компонентах: військовій силі, координації та технологіях. У Європи сьогодні немає, приміром, власних аналогів супутникової координації чи військового управління такого рівня, як у США. І головне — в Європі поки що не проглядається країна, яка могла б узяти на себе роль лідера всередині Альянсу», — зазначив Олексій Буряченко.
Аналітик також звертає увагу, що саме через ці суперечності в НАТО почали з’являтися незвичні політичні ініціативи, на кшталт можливого перенесення самітів Альянсу або зміни формату їх проведення. На його думку, частина європейських союзників намагається уникнути прямого конфлікту з адміністрацією Трампа, однак уникнути серйозної дискусії про майбутнє НАТО вже не вдасться.
«Адміністрація США вже активно залучає до співпраці країни Перської затоки, а на майбутньому саміті НАТО в Анкарі (7-8 липня) питання участі європейських держав у глобальних ініціативах Вашингтона ставитиметься значно жорсткіше. На цьому тлі, — вважає експерт, — Альянс може опинитися перед серйозним вибором: або НАТО остаточно закріпиться як глобальний військово-політичний інструмент Сполучених Штатів, або нинішня модель організації почне поступово руйнуватися».
Матеріал можна прослухати у прикріпленому файлі або на сторінці з подкастами.
Вікторія Машталер