Рішення про присвоєння почесного найменування одному з підрозділів Сил спеціальних операцій стало причиною напруги між Україною та Польщею. Президент України Володимир Зеленський надав Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесне найменування «імені Героїв УПА». У відповідь президент Польщі Кароль Навроцький запропонував розглянути питання про позбавлення Зеленського найвищої державної нагороди країни — ордена Білого Орла. Українські експерти та представники влади скритикували кампанію обурення в Польщі, але застерегли від надто різкої реакції. Натомість пропонується обом державам з повагою ставитися до особливостей національної історичної пам'яті.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що загострення не несе користі жодній зі сторін і закликав продовжувати діалог. Він нагадав про тривалу роботу над розблокуванням пошукових експедицій та ексгумацією жертв міжетнічного конфлікту середини минулого століття. Глава МЗС підкреслив, що нове найменування підрозділу було вибором самих військових і не має в собі антипольського змісту. Водночас аналітики закликають шукати глибші причини регулярного виникнення подібних дипломатичних криз між сусідніми країнами.
Співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості, політолог Олег Саакян вважає, що причина нинішнього спалаху напруження між Варшавою і Києвом полягає в геополітичній площині. На його думку, посилення позицій України викликає тривогу у певних політичних колах сусідньої держави через майбутню конкуренцію: «Що менше відчується екзістенційна загроза поляками, що сильнішою стає Україна, то гучніше підіймається тема історії. Не було би зараз найменування сил ССО героями УПА, то був би якійсь інший привід. Відповідно, для Польщі це створює додатковий тиск. Бо аграрно, бо військопромислово, бо в багатьох параметрах, говорячи вже про геополітичний, сильна Україна – це для правих польських загроза».
Сучасні електоральні процеси змушують частину польського істеблішменту використовувати перевірені часом інструменти мобілізації виборців. Сильна та успішна Україна починає сприйматися консервативними колами як геополітичний виклик. Разом із тим, раціональна частина польських еліт розуміє вигоду від синергії обох держав. Повноцінна взаємодія та добросусідство здатні суттєво посилити оборонний та економічний потенціал усього регіону. Проте наразі у Варшаві переважає інша логіка дій, додав Саакян.
Він застеріг від нерозуміння польським та українським народами особливостей національної пам'яті і накидання один одному свої моделі спільної історії і закликав поважати суверенне право кожної нації самостійно визначати власний пантеон героїв без зовнішнього тиску: «Політика національної пам'яті Польщі має закінчуватися польським кордоном. Крапка. Кожна країна і нація має право на свою політику національної пам'яті. Має бути право, що поляки не згоджуються з українськими героями, а українці не погоджуються з польськими. Це має бути частиною норми, без намагання один одному довести, нав'язати чи змусити».
Намагання диктувати сусідам умови формування їхньої історичної ідентичності завжди заводить в глухий кут. Українська сторона ніколи не висловлювала офіційних протестів проти вшанування у Польщі суперечливих історичних діячів. Перенесення образ минулого у сучасну практичну політику руйнує фундамент безпеки. Спроби задовольнити внутрішні електоральні апетити за рахунок міжнародних відносин шкодять обом сторонам. Повага до чужого болю має бути взаємною, а не односторонньою, сказав директор Центру політичних досліджень «ПЕНТА» Олександр Леонов. Він нагадав про попередні спроби примирення між двома політиками національної історичної пам'яті Польщі й України. Експерт закликав до збереження раніше досягнутих компромісів: «В часи Віктора Ющенка вдалося знайти формулу для примирення. Прощаємо і просимо вибачення. Це повторилося при п'ятому президенті Петру Порошенку».
Історія українсько-польських відносин містить багато трагічних і темних сторінок. Проте лідери обох країн раніше знаходили сили для підписання спільних декларацій та взаємного прощення. Порушення цього крихкого балансу часто відбувалося через внутрішні політичні маніпуляції. Спроби ревізії колишніх домовленостей відкидають двосторонній діалог на роки назад. Сучасні виклики вимагають від політиків мудрості та стриманості.
Тема розбіжності в оцінках історичних подій та важких періодів спільної історії Польщі й України вже давно використовується в польській політиці, вважає колишній голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. Він зазначив, що вигода подібних інформаційних кампаній та гра на національних почуттях вигідна перш за все, правим та націоналістичним силам в Польщі. І такі політики, на думку В'ятровича, не гребують запозиченням способів впливу з російської пропаганди та її підривних тверджень і методів.
Історичні суперечки перетворилися на постійне паливо для виборчих перегонів, вважає В'ятрович. Він назвав політизацію минулого великою помилкою, яка підриває стратегічну стабільність у Східній Європі: «Тому я вважаю, що те, що робиться в Польщі з цією темою, є абсолютною дурістю, яка шкодить Україні, яка шкодить українсько-польським стосункам, яка шкодить навіть Польщі. І говорити про потребу якихось симетричних дій, це, напевно, робити ще одну дурість. З іншого боку, так само неправильно, мені здається, бажання деяких українських політиків, чи віра деяких українських політиків, що давайте зробимо ще одну чергову поступку, і на тому все зупиниться».
Досвід показує марність постійних односторонніх поступок у сфері національної пам'яті. Нові компроміси не зупиняють інформаційні атаки, а лише провокують додаткові вимоги. Присвоєння імені героїв УПА українському військовому підрозділу є суто внутрішньою справою держави. Використання цього кроку для погіршення міждержавних стосунків свідчить про безвідповідальність політичних еліт. Тим часом реакція українського дипломатичного відомства залишається спокійною та виваженою.
Трагічні сторінки спільного минулого мають вивчатися виключно фаховими істориками на основі архівних документів, вважають українські експерти. На їхню думку, спроби маніпулювати внутрішньоукраїнськими рішеннями створюють додаткові ризики для стабільності всього регіону. Аналітики закликають шукати нові формати стратегічної взаємодії для нівелювання поточних політичних криз. Партнерство між Києвом та Варшавою має будуватися на тверезому розрахунку та спільних інтересах безпеки, наголошують вони.
Олександр Савицький