Російська Федерація системно використовує на тимчасово окупованих територіях України кримінальні переслідування цивільних громадян як інструмент політичного тиску. Найгострішою ця проблема стала в Криму, де під масштабні репресії дедалі частіше потрапляють жінки. За даними правозахисників, окупаційна влада фабрикує справи за статтями про державну зраду та шпигунство, утримуючи затриманих в умовах повної ізоляції. Міжнародний тиск та залучення третіх країн залишаються основними важелями для моніторингу стану бранців та їхнього подальшого визволення.
Репресивна політика Кремля на Кримському півострові за останні роки зазнала суттєвих трансформацій. Якщо раніше під ударом опинялися переважно чоловіки, то після 2022 року російські силові структури почали масово переслідувати за будь-які прояви незгоди з окупаційним режимом жінок.
«Якщо в перші роки окупації Криму серед політв'язнів були майже всі чоловіки, то пізніше ми почали фіксувати відкриття кримінальних справ по відношенню до жінок. На жаль, після 2022 року картина зовсім змінюється, і ми бачимо зараз велику кількість жінок, які за різними статтями опинилися за гратами. Станом на червень 2026 року встановлено щонайменше шістдесят політичних переслідувань жінок, які перебувають у слідчих ізоляторах або в колоніях», — заявила менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва.
До тиску на кримчан російська окупаційна адміністрація дедалі більше залучає не лише місцевих силовиків, а й міжнародні механізми розшуку та мережу інформаторів у соціальних мережах. Правозахисники фіксують затримання літніх людей, чиє життя в умовах ув'язнення опиняється під прямою загрозою. Зарема Барієва назвала таку практику машиною придушення свободи слова.
«Окупанти постійно змінюють тактику переслідування. Маємо декілька кейсів, коли жінок заарештовували в аеропортах, перевіряючи їх додатки банківські, коли були здійснені якісь перекази на підтримку Збройних сил України. Серед найпоширеніших обвинувачень сьогодні, за якими затримують жінок в окупованому Криму, це державна зрада», — повідомила правозахисниця.
За офіційними даними Кримськотатарського ресурсного центру, серед переслідуваних окупаційною владою на півострові є тринадцять молодих жінок. Наймолодшими є Насіба Саїдова та Юлія Соколова. Окрім цього, понад чотириста кримських дітей позбавлені батьківського піклування через політично вмотивовані арешти їхніх матерів та батьків.
Більшість затриманих тривалий час тримають без зв'язку із зовнішнім світом. Зарема Барієва підкреслює, що оприлюднені цифри відображають лише частину реальних масштабів репресій. Повну картину вдасться встановити лише після звільнення півострова.
Окремі ув'язнені вдаються до радикальних протестів через нелюдські умови в ізоляторах. Зокрема, засуджена до п'ятнадцяти років за звинуваченням у державній зраді Ніяра Ерсмамбетова оголосила голодування у слідчому ізоляторі. Реальний досвід перебування у російських місцях неволі пережила колишня політична бранка Леніє Умерова. Росіяни затримали її під час спроби проїхати до Криму через територію Російської Федерації.
Колишня бранка Леніє Умерова розповіла про жахливі умови утримання та постійний психологічний тиск з боку російських спецслужб. Федеральна служба безпеки РФ намагалася повністю ізолювати її від зовнішнього світу та позбавити правової допомоги.
«При в'їзді на територію РФ я була викрадена російськими силовиками. Більшість часу я перебувала в одиночних камерах, це шалений психологічний тиск. В моїй камері навіть була машинка маленька в стіні, через яку вони зі мною постійно говорили і коментували абсолютно все, що зі мною відбувається», — розповіла Леніє Умерова.
На відміну від чоловіків, ув'язнені жінки на окупованих територіях та у російських тюрмах стикаються з додатковими, суто жіночими проблемами. Російська пенітенціарна система повністю ігнорує базові гігієнічні та медичні потреби затриманих жінок. Окрім цього, силовики використовують родинні зв'язки та погрози дітям як інструмент психологічного тиску для отримання зізнань у вигаданих злочинах.
Зі свого досвіду перебування в ув'язненні в московському СІЗО Лефортово, Леніє Умерова заявила про необхідність залучати міжнародні інституції до моніторингу стану жінок:
«В тиску на жінок, окрім загальних проблем ув'язнення, ще є і особливі жіночі потреби і проблеми. Такі як медичне забезпечення, гігієнічне забезпечення, психологічне. Щодо жіночого виміру потрібно співпрацювати з різними міжнародними інституціями для моніторингу фізичного стану жінок, забезпечення їм медичної допомоги».
Звільнення цивільних заручників є одним з найскладніших завдань для українських державних органів. Міжнародне право забороняє прямий обмін цивільних осіб на військовослужбовців. Проте робота з пошуку та репатріації військових та цивільних триває паралельно. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими використовує політичні домовленості та залучає треті сторони.
Представник відомства Петро Яценко повідомив про існування цілої системи обліку бранок та про розроблені механізми реабілітації. Держава збирає дані про кожну особу навіть в умовах повної секретності з боку Росії, зазначив Петро Яценко: «Під час обмінів жінки є однією з пріоритетних категорій. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, неможливо обмінювати цивільних на військовослужбовців. Тому цей обмінний процес і процес повернення цивільних паралельні, але в будь-якому випадку вони йдуть і тривають».
Ситуація з дотриманням прав людини в окупованому Криму продовжує погіршуватися. Російська судова та пенітенціарна системи повністю ігнорують норми міжнародного гуманітарного права. Попри це, родичі затриманих та правозахисні організації наголошують на необхідності переходу від інформаційного висвітлення проблеми до реальних санкційних та дипломатичних дій. Головною метою міжнародної спільноти має стати створення дієвого механізму контролю за умовами утримання жінок та їхнього невідкладного звільнення з місць російської несвободи.
Олександр Савицький