Головним підсумком саміту НАТО в Анкарі стало не лише підтвердження підтримки України, а фактичний старт трансформації Альянсу під нові геополітичні умови. Після заяв президента США Дональда Трампа про необхідність скорочення американських безпекових зобов’язань у Європі союзники дедалі активніше говорять про створення більш автономної європейської оборонної системи.
У військово-політичних колах цей процес уже отримав неофіційну назву «НАТО 3.0» — модель, за якої європейські члени Альянсу беруть на себе більшу відповідальність за оборону континенту, тоді як Вашингтон концентрує увагу на індо-тихоокеанському регіоні. Одним із ключових рішень саміту стало підтвердження наміру союзників збільшити оборонні витрати: до 3,5% ВВП безпосередньо на військові потреби та ще 1,5% — на оборонну інфраструктуру, кібербезпеку й військову логістику.
Водночас, не всі країни готові виконувати ці зобов’язання в повному обсязі. Зокрема, Іспанія вже заявила про застереження щодо нових фінансових цілей. Однак сам факт політичної домовленості став сигналом про зміну підходу Альянсу. Однією з особливостей саміту стало те, що союзники зробили акцент не лише на політичних заявах, а й на практичній складовій — розвитку оборонної промисловості.
Керівник Українського центру аналізу і стратегій Ігор Чаленко вважає, що саме ця практична складова стала однією з головних відмінностей нинішнього саміту.
Від загальних декларацій, що треба займатися переозброєнням, і що настали складні часи, все ж таки пішли до прикладної складової. Такий собі супермаркет зброї, щоб розуміти, що зараз реально потрібно. Сам саміт вийшов, як на мене, кращим за минулорічний.
Окремою подією другого дня стала зустріч президента України Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. За словами Чаленка, атмосфера переговорів була помітно конструктивнішою, ніж можна було очікувати з огляду на попередні суперечки між Вашингтоном і Києвом.
У мене склалося враження, що Трамп був у найкращому емоційному стані під час усіх зустрічей із Зеленським, які могла бачити публіка. Принаймні в українському векторі працювало все як треба. І це позитивно.
Ще одним важливим елементом саміту стала зустріч президентів України та Польщі — Володимира Зеленського і Кароля Навроцького. Вона відбулася на тлі напруження у двосторонніх відносинах і суперечок щодо історичної політики. На відміну від польського президента, який після переговорів дав розгорнутий коментар для преси, українська сторона обмежилася короткою заявою. Чаленко пояснює це бажанням Києва не поглиблювати внутрішньополітичну дискусію в Польщі.
Українська сторона зараз максимально намагається утриматися від занадто великого коментування. Для Києва важливо не лише зберегти відносини з Польщею, але й далі їх розбудовувати. Від будь-яких кризових явищ у відносинах між Україною і Польщею аплодує виключно одна сторона — Російська Федерація.
Однією з найбільш резонансних заяв саміту стала можливість передачі Україні ліцензії на виробництво ракет для систем Patriot. Також обговорюється створення в Європі сервісного центру для обслуговування цих систем за участі кількох країн, серед яких і Польща.
Саміт НАТО в Анкарі став не просто зустріччю союзників, а початком нового етапу для Альянсу — етапу, де Європі доведеться брати більше відповідальності за власну безпеку, а Україна залишається ключовим елементом цієї нової архітектури.
Слухайте програму "Тиждень" у доданому звуковому файлі
Лариса Задорожна