24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. 1 грудня на всеукраїнському референдумі українці переважною більшістю підтвердили свій вибір. Уже наступного дня Польща стала першою державою світу, яка офіційно визнала незалежність України.
Тоді польський уряд очолював Ян Кшиштоф Бєлецький. У розмові з Польським радіо для України він згадує, що питання майбутнього України почали обговорювати у Варшаві ще до проголошення незалежності.
На початку 1991 року під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі польський прем’єр зустрівся з тодішнім головою Верховної Ради України Леонідом Кравчуком. За словами колишнього голови польського уряду, саме Кравчук несподівано запитав, чи готова Польща визнати незалежність України.
Ян Кшиштоф Бєлецький відповів, що Польща готова до такого кроку, однак остаточне рішення має ухвалити сам український народ. Після референдуму 1 грудня польський уряд уже не мав сумнівів щодо своєї позиції.
Для польської влади початку 1990-х років українська незалежність мала стратегічне значення. У Варшаві добре розуміли, що розпад Радянського Союзу змінює політичну карту Європи, а незалежна Україна може стати важливою частиною нового простору свободи на схід від польського кордону.
Це бачення значною мірою формувалося ще в середовищі «Солідарності». Ян Кшиштоф Бєлецький згадує вересень 1981 року, коли на з’їзді профспілки в Гданську було ухвалено «Послання до трудящих Східної Європи». У документі йшлося не лише про права поляків, а й про право інших народів регіону на свободу.
Для молодої польської влади ці принципи залишалися актуальними і після падіння комуністичної системи. Тодішній прем’єр наголошує, що Польща не мала ілюзій щодо майбутньої політики Росії, а тому прагнула, щоб простір свободи поширювався якомога далі на схід.
Визнання незалежності України стало одним із перших важливих рішень у новій польській зовнішній політиці. Для Варшави було важливо не лише підтримати українців, а й сформувати нову реальність, у якій Польща не матиме спільного кордону з Росією чи залежною від неї державою.
Водночас колишній польський прем’єр визнає, що протягом наступних десятиліть відносини між двома країнами розвивалися непросто. Попри стратегічне партнерство, між Києвом і Варшавою неодноразово виникали суперечки, зокрема через складні сторінки спільної історії.
Окрему увагу в розмові приділено Волинській трагедії та питанням ексгумації. На думку Яна Кшиштофа Бєлецького, навіть найболючіші історичні питання потрібно вирішувати через конкретні практичні кроки та діалог.
Він вважає, що Польща та Україна не можуть дозволити собі відкладати всі суперечки до завершення війни. Потрібно шукати рішення вже зараз, адже одночасно обидві країни мають спільні стратегічні інтереси та спільну загрозу з боку Росії.
Говорячи про сучасні відносини, колишній голова польського уряду також звертає увагу на економічну взаємозалежність двох держав. Польська економіка потребує працівників, і значну роль у ній відіграють українці. Водночас Україна потребує торговельних і транспортних шляхів через територію Польщі.
На переконання співрозмовника, саме прагматизм має допомогти Варшаві та Києву подолати нинішні суперечності. Польща й Україна є сусідами, а географію змінити неможливо.
Через 35 років після проголошення незалежності України Ян Кшиштоф Бєлецький повертається до подій 1991 року і наголошує на головному результаті того історичного рішення.
«Існує вільна і незалежна Україна, і це — самоцінність», — говорить колишній прем’єр-міністр Польщі.
На його думку, сьогодні важливо зробити все, щоб вільна та незалежна Україна залишалася такою завжди.
26:18 [i]TEMAT_DNIA_JAN_KRZYSZTOF_BIELECKI_DEN_NEZALEZNOSTI_UKRAINY_2026_08_24_SAJT.mp3 Як Польща визнала незалежність України: спогади прем’єра Яна Кшиштофа Бєлецького
Володимир Гарматюк