Заступниця генсека Північноатлантичного альянсу Радміла Шекеринська розповіла про те, що стоїть за новою концепцією стримування, чому Росія вдається до диверсій і як розширити оборонне виробництво.
На тлі постійних безпекових викликів НАТО презентувало оновлену концепцію стримування, яку називають «теорією перемоги» Верховного головнокомандувача сил НАТО в Європі генерала Алексуса Гринкевича. Її принцип — «Зупинити, пригальмувати, розбити» — передбачає зрив планів противника завдяки розвідці, сучасним технологіям і здатності Альянсу швидко застосувати необхідні сили.
Це оборонна стратегія, мета якої полягає в тому, щоб позбавити агресора можливості досягти своїх цілей. Плану наступальної війни тут немає. Проте від теорії до практики — велика відстань.
Під час Варшавського безпекового форуму заступниця генерального секретаря НАТО Радміла Шекеринська пояснила, що концепція спирається на детальні оборонні плани, узгоджені всіма 32 країнами-членами. Ключем до її втілення вона назвала масштабування оборонного виробництва та спільні закупівлі.
За словами Радміли Шекеринської, нові цілі значно амбітніші за попередні:
«Ми визначили конкретні кількісні показники, які на 30–50 % амбітніші за ті, що були раніше. Але вже за рік після Гаазького саміту європейські союзники та Канада взяли на себе зобов'язання на додаткові 258 мільярдів доларів порівняно з попередніми планами — і це лише на два роки».
Вона також згадала про саміт в Анкарі, де були оголошені або підписані угоди на 50 мільярдів. Це поки що контракти, а не реальні військові спроможності, але, за її словами, імпульс до змін уже є. План розрахований на десять років, проте перші результати очікують уже за рік.
Готовність воювати «хоч сьогодні ввечері» не означає, що можна зупинятися. Стратегічну перевагу над Росією, наголосила Радміла Шекеринська, можна зберегти лише за умови швидших рішень:
«Нам потрібно рішуче позбутися зайвої бюрократії і прискорити деякі процедури. Це стосується не тільки оборонних закупівель. Потрібно кардинально переосмислити, що саме ми вважаємо військовою спроможністю і як забезпечити її наявність саме тоді, коли вона потрібна».
До цього вона додала потребу змінити нормативні правила військової мобільності, щоб підтримка боєздатності сил працювала так, як належить.
Уразливим місцем у захисті Європи залишаються протиповітряна оборона та логістика. Без надійного щита ППО та кіберзахисту будь-які стратегічні плани ризикують залишитися лише на папері. Радміла Шекеринська розповіла, що Північноатлантична рада затвердила процедуру, яка дає єдину місію протиповітряної оборони з чітким порядком ухвалення рішень, командування й управління. Один із головних уроків війни в Україні, за її словами, полягає в тому, що потрібно більше всього: спроможностей, перехоплювачів і їхніх типів. До роботи залучають не лише оборонну промисловість:
«Ми ведемо переговори з представниками портової галузі, енергетики та інших секторів критичної інфраструктури. Кожен із нас має долучатися до цієї роботи, і лише завдяки такій взаємодії ми зможемо забезпечити функціонування всіх сил, які будуть потрібні за такого можливого сценарію... Що стосується боєприпасів, то протягом одного року ми побачили, як виробничі потужності зросли вп'ятеро. Тепер зростають обсяги виробництва і складніших систем та високотехнологічних військових спроможностей».
Тому НАТО виступає проти бар'єрів між членами Альянсу і розвиває співпрацю з Україною, Європейським Союзом та партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні. Логіка проста:
«Чим більше у нас спільного виробництва, то надійніше ми почуватимемося. Коли виникне потреба, ми матимемо змогу отримувати необхідне озброєння з різних джерел і з різних регіонів світу».
Підпали складів, диверсії на залізниці, пошкоджені підводні кабелі, глушіння GPS, кібератаки, дрони над аеропортами: усе це стало майже буденністю. Формально це не війна, але й мирним життям це не назвеш. Чи не применшує слово «гібридний» справжню природу загрози? Радміла Шекеринська вважає, що ні:
«Усі вони однаково небезпечні. Це безвідповідальні й ризиковані дії».
Справжню причину таких атак вона бачить у намаганні Москви підірвати єдність Заходу й зупинити підтримку України. На її думку, це свідчить не про силу, а про слабкість РФ
«Він (Путін-ред.) не може виправдати втрату майже 40 тисяч військових щомісяця на полі бою, якщо при цьому не досягає жодного прогресу, не перехоплює ініціативу й не здобуває жодних результатів», — зазначила Радміла Шекеринська.
Мета, на її думку, не досягається. Допомога Україні триватиме, а країни, які самі зіткнулися з атаками, висловлюють однакову позицію:
«Ми й надалі підтримуватимемо Україну, тому що безпека України має для нас велике значення».
У концепції також прозвучала теза, що перемога не передбачає стратегічної поразки Росії. Тож що вона означає насправді? Від відповіді залежить, до чого готуватиметься Європа: до остаточного розв'язання російської загрози чи до її довготривалого стримування. У першому випадку потрібні інші бюджети, темп виробництва і політична воля. Для України та її партнерів це ще й питання довіри: чи збігаються цілі тих, хто допомагає, з метою тих, хто воює. Радміла Шекеринська наголосила на розподілі ролей і на оборонному характері НАТО:
«НАТО — це оборонний Альянс, але в разі конфлікту ми переможемо».
Успіх, за її словами, залежить від фінансування, спроможностей, чисельності армій і оборонної промисловості, але понад усе від єдності:
«Усе це неможливе без нашої єдності», — додала Радміла Шекеринська.
Аудіоверсія матеріалу — у прикріпленому файлі.
Вікторія Машталер