Проміжні вибори у США, які відбулися 3 листопада, обернулися розгромною поразкою республіканців і особисто Дональда Трампа, який став уособленням Республіканської партії і зав’язав цілу кампанію на своїй персоні, що дало цілковито негативний результат.
Демократи здобули контроль над обома палатами Конгресу, в яких раніше більшість мали їх опоненти, принципово змінивши політичний баланс у Вашингтоні.
У Палаті представників демократи вже здобули щонайменше 252 місця із 435, забезпечивши собі більшість, але підрахунок голосів у частині округів досі триває.
У Сенаті демократи разом із двома незалежними сенаторами, які входять до їхньої фракції, матимуть щонайменше 54 місця зі 100, тоді як результати у двох штатах ще не визначені.
Однак гучна перемога на виборах відкриває для опозиції можливість активніше впливати на законодавчий порядок денний, ухвалювати бюджет і виділення коштів, контролювати дії адміністрації та блокувати окремі президентські ініціативи. Водночас нова більшість у парламенті не означає автоматичного перегляду курсу Білого дому, особливо у сфері зовнішньої політики, де президент зберігає широкі повноваження.
Сам Дональд Трамп, схоже, не поспішає визнавати політичні наслідки поразки: він поставив під сумнів чесність виборів і знову висловив безпідставні звинувачення щодо ролі машин для підрахунку голосів.
Та чи зможе президент і надалі ігнорувати сигнал виборців? Чи посилиться вплив традиційних республіканців, які не поділяють ізоляціоністських поглядів руху MAGA? І чи відкриє нова конфігурація Конгресу шлях до відновлення двопартійної підтримки України та зміцнення трансатлантичної єдності? Про значення виборчих результатів для американської політики та міжнародних відносин зокрема в контексті війни Росії проти України — цю тему для програми «Міжнародний (без)лад» прокоментував політолог Джон Стенлі Міцгєль, викладач Колумбійського університету і Центру досліджень Східної Європи Варшавського університету.
Експерт зазначає, що результати голосування 3 листопада є дуже хорошою вісткою для України.
«Згідно з аналізом результатів виборів, проведеним виданням Malcontent News і опублікованим 5 листопада, тобто кілька днів тому, щонайменше дев'ять впливових членів антиукраїнського втратили свої мандати. Це суттєво послабило вплив антиукраїнського лобі або угруповання в Конгресі. Тут я хотів би лише пояснити, що формального антиукраїнського парламентського об'єднання ані в Сенаті, ані в нижній палаті Конгресу не існує.
Натомість у Палаті представників діє проукраїнське парламентське об'єднання Палати Представників, яке до проміжних виборів за президентства Трампа налічувало 97 членів: 21 республіканця і 76 демократів. І тут слід чітко наголосити, що загалом Палата представників налічує 435 членів із правом голосу. Це означає, що ще до виборів приблизно 22% її членів були прихильниками України.
Поки що невідомо, скільки сенаторів-республіканців будуть готові підтримати проукраїнські ініціативи демократів. Однак немає сумніву, що ситуація змінилася порівняно з тією, яка склалася за перші два роки президентства Трампа».
Політолог з оптимізмом бачить перспективу двопартійного консенсусу демократів і республіканців щодо підтримки України в контексті політичної конфігурації, яка окреслилася в контексті проміжних виборів.
«Мій добрий друг, знаний американський публіцист українського походження Адріян Каратницький кілька днів тому написав, що відновленню спільної двопартійної проукраїнської та проатлантичної політики сприятиме той факт, що республіканці, які обійматимуть керівні посади від меншості в комітетах з питань оборони та закордонних справ, розуміють, що Росія становить безпосередню загрозу для євроатлантичної безпеки, а не лише для України.
Цей дух понадпартійності у питаннях національної безпеки може зміцнитися на тлі дедалі гострішої боротьби за майбутній курс Республіканської партії в посттрампівську добу. У цій боротьбі традиційні республіканці, для яких пріоритетом є національна безпека, протистоятимуть ізоляціоністам, пов'язаним із рухом MAGA. Отже, республіканська коаліція починає розпадатися. Хоча, можливо, вона не просто починає, а вже давно перебуває в процесі розпаду».
Співрозмовник програми «Міжнародний (без)лад» також оцінив ймовірність того, що віцепрезидент Джей Ді Венс або державний секретар Марко Рубіо, почнуть дистанціюватися від Трампа, або навіть намагатимуться всіляко блокувати і гальмувати його рішення. Адже, по суті, після голосування 3 листопада на горизонті вже починають майоріти президентські вибори, які за 2 роки. А в кожного з цих двох політиків, очевидно, амбіції щодо Білого дому.
Джон Міцгєль не вважає, що Венс чи Рубіо піде на відкрите протистояння з Трампом.
«Не думаю, що хтось із них має для цього достатню силу. Натомість вважаю, що перед ними постануть виклики вирішити, як дистанціюватися від Трампа й показати потенційним виборцям, що вони інші. Різні рішення, до яких Трамп вдавався протягом останніх двох років, виявилися помилковими, оскільки відштовхують потенційних виборців. Насамперед тут варто згадати латиноамериканців, а також молодь, яка кілька днів тому голосувала переважно проти республіканців.
У зв'язку з цим мені здається, що і віцепрезидент, і державний секретар дедалі більше дистанціюватимуться від Трампа, а можливо, навіть переконуватимуть його принаймні робити різні заяви про те, що його політика зміниться».
Джон Міцгєль звертає увагу, що для Росії результати голосування у США 3 листопада є вкрай негативними, бо поле для маневру Трампа у його проросійському курсі щодо війни в Україні буде обмежене не лише з огляду на контроль демократами двох палат Конгресу, але й на ймовірний чимраз сміливіший спротив такому курсу з боку представників його ж партії.
«Деякі республіканці були надто несміливими, щоб виступити проти різних зовнішньополітичних ініціатив президента Трампа, зокрема щодо його ставлення до агресивної війни Росії проти України.
Цілком імовірно, що частина з них наважиться чіткіше висловлюватися та діяти на підтримку Північноатлантичного альянсу на тлі падіння популярності Трампа. Що це означає для Путіна? Москві розуміє, що можливості для маневру президента Трампа звужуються. Якщо Путін не намагатиметься зараз досягти якоїсь, назвімо її, раціональної мирної домовленості, то наступного року, у 2027-му, він опиниться у значно складнішій політичній ситуації у Сполучених Штатах».
Експерт не вірить, що слід очікувати близького закінчення війни в Україні.
«Війна триватиме. Досягти якогось тимчасового миру не вдасться ані до кінця цього року, ані навіть у 2027 році. Проатлантична та проукраїнська більшість в обох палатах Конгресу здобуде перемогу, переконавши як традиційних союзників, так і опонентів у тому, що, всупереч перебільшеним повідомленням у пресі, ліберальна демократія у Сполучених Штатах не вмерла. Проте час покаже. Тож нам залишається трохи зачекати й подивитися, як розвиватиметься політична ситуація».
Перемога демократів на проміжних виборах знову актуалізувала питання можливого імпічменту Дональда Трампа. Водночас для усунення президента недостатньо більшості демократів у Конгресі: необхідна також підтримка щонайменше частини республіканців, адже остаточне рішення має отримати дві третини голосів Сенату. Наскільки реальним є такий сценарій і чи можуть республіканці наважитися виступити проти Трампа? Джон Міцгєль:
«Наразі це невідомо. Чому? Тому що досить велика кількість округів у різних штатах ще не оголосила результатів голосування. У зв'язку з цим ми поки що не знаємо, скільки демократів і республіканців увійдуть до нового складу Конгресу. Це перший момент.
Другий полягає в тому, що ми не знаємо, ким є ті республіканці, які будуть обрані, у політичному сенсі. Тобто, доки не буде чіткого сигналу, що вони відрізняються від прихильників MAGA, я не думаю, що можна прогнозувати, як саме вони голосуватимуть. Що це означає? Це означає, що демократи наразі не впевнені, як саме їм слід звертатися до цих республіканців, щоб переконати їх. І що це означає для самих республіканців?
Адже пам'ятаймо, що за два роки відбудуться нові президентські вибори та вибори до Сенату, і ці політики також мають думати про власне майбутнє. Тому сьогодні ми ще не можемо передбачити, як розвиватимуться події. Проте ми знаємо, що існує можливість того, що демократи й республіканці зблизяться, знайдуть певний компроміс, який дозволить заблокувати деякі речі, які робить Трамп».
Однією з причин гучної поразки республіканців і Дональда Трампа на виборах 3 листопада стали економічні наслідки війни з Іраном, яку американський президент фактично розпочав із власної ініціативи за намовою Нетаньягу. Сам Трамп визнав, що економічні наслідки війни у Перській затоці у вигляді цін на пальне стали неприйнятними для виборців.
Виникає питання щодо можливості, що Трамп і його адміністрація переглянуть свою політику щодо Ірану та шукатиме інші шляхи виходу з конфлікту.
Тим паче на тлі політичних змін в Ізраїлі, де Нетаньягу втратив парламентську більшість, а опозиція отримала шанс сформувати новий уряд. Думка експерта щодо цього:
«Відбуваються таємні переговори, які можуть призвести до якогось перемир'я між Іраном і Сполученими Штатами, але наразі не схоже, щоб це мало якесь значення для виборців. Отже, для республіканців це й надалі залишатиметься проблемою. Демократи ж заявляють, що цю війну взагалі не слід було розпочинати, але тепер її потрібно якомога швидше завершити. А це вдасться лише за умови, що республіканці погодяться з таким підходом після 3 січня 2027 року, коли новий склад Конгресу складе присягу.
Тому нам доведеться ще трохи зачекати, щоб побачити, чим все закінчиться. Особисто я не думаю, що найближчим часом відбудеться така угода між Іраном і Сполученими Штатами. Тим часом може розгорнутися ціла низка різних сценаріїв, тож нам залишається просто терпляче чекати на те, що запропонують політики».
Дональд Трамп, схоже, дедалі більше захоплюється ідеєю великої геополітичної угоди за участю трьох світових лідерів – його самого, Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна. Ініціатива такого тристороннього саміту походить від Кремля, а Путін, очевидно, розраховує використати його, зокрема, для досягнення домовленостей щодо України на вигідних Москві умовах — без участі Києва.
18–19 листопада в китайському Шеньчжені відбудеться саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва. На його полях має відбутися зустріч Сі Цзіньпіна, Трампа і Путіна. Проте сторони не можуть домовитися про її формат.
Джон Міцгєль вважає, що від цієї зустрічі не варто чогось очікувати в плані справи України.
«Я не думаю, щоб лідер Китаю бачив якісь плюси для себе і своєї країни у такій зустрічі. Навіть гадаю, що є навпаки. Зараз певною мірою Китай контролює можливості Путіна. Можливо, президент Росії та президент Сполучених Штатів досягнуть якоїсь домовленості, але я не думаю, що їм вдасться залучити до неї Китай. А це також означає, що більшість країн світу не визнає такої ялтинської чи пост'ялтинської угоди.
Звичайно, це суперечило б інтересам України. Українці ж не дурні. Вони розуміють, про що йдеться, і я вважаю, що ці політики можуть зустрітися, можуть навіть підписати якісь торговельні угоди, можливо, будуть скасовані певні санкції чи мита. Але я не думаю, що це якось вплине на рівень підтримки Трампа та його зовнішньої політики. Вважаю, що найближчим часом його однопартійці-республіканці також дадуть йому зрозуміти, що це хибний шлях і діяти потрібно зовсім інакше. Але чи здатний він змінити цю свою позицію? У цьому я дуже сумніваюся. Водночас я вірю в те, що це людина, яка змінює свою думку мало не через день».
Повна версія програми у прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник