«Від сьогодні пишу і кажу: "w Ukrainie"», - заявляє на шпальтах часопису Gazeta Wyborcza публіцист Аркадіуш Ґрущинський. Декілька днів тому, - нагадує він, - ми описали акцію Юлії Кривич, що перед Західним автовокзалом махала прапором із написом «W Ukrainie». Вона хотіла звернути увагу на геополітичне значення прийменника «na», що використовується поруч із назвами декотрих держав, а також розпочати дискусію про місце України у польській мові. За словами Юлії, для її співвітчизників така форма має вагоме значення. мовознавець професор Єжи Бральчик (віце-голова Ради польської мови – ред.) не вбачає помилки в тому, щоб казати «w Ukrainie» замість «na Ukrainie», але попереджає, що така зміна повинна відбутися природнім шляхом: «Я за те, аби діяли дві норми», - сказав авторитет у галузі польської філології.
Читачі газети поділилися у цій справі майже пів на пів. 49% з приблизно 8 тисяч голосів на сайті газети зводяться до твердження, що їм було б важко змінити мовну звичку, тоді як 44% могли б почати говорити інакше, а 7% не мають на цю тему власної думки.
Чому, отже, багатьом так важко, однак, згодитися з такою невинною вимогою однієї з меншин, що живуть у Польщі? На переконання Аркадіуша Ґрущинського, проблемою можуть бути антиукраїнські настрої. «Я не хочу вдаватися до моралізаторського тону, - пише він, - але не без причини Кривич отримала після нашого тексту багато повідомлень із закликами негайно виїхати з Польщі. Одні читачі й читачки писали про комплекси, а інші, як певний відомий письменник, казали українській художниці повчитися тому, як її ім’я та прізвище звучало би по-польськи (згодом цей пост було видалено). З’явився навіть націоналістичний коментар: "Мало того, що окупують наш Львів, то ще й хочуть змінювати нашу мову. Вони просто безсовісні"».
«Дискусія про прийменники продемонструвала, - підбиває підсумок Аркадіуш Ґрущинський, - що перед державними установами і неурядовими організаціями ще багато роботи. Як і переді мною, оскільки багато моїх друзів зі Сходу казало "w Białorusi" і "w Ukrainie", а я в одне вухо це впускав, а з другого випускав. Але вже декілька днів кажу так, як вони».
А.М.