Кожен дванадцятий громадянин Італії, заражений коронавірусом, - помер. У Південній Кореї – кожен сотий. Чому така різниця?, - запитує «Rzeczpospolita». Лікарі в лікарнях Ломбардії змушені цими днями приймати дуже складні рішення. Хоча це одна з найбагатших провінцій країни, де медична служба є однією з найкращих у світі, ніхто не сподівався, що буде так багато пацієнтів, життя яких - під загрозою. Як читаємо у газеті, у всьому регіоні є близько 800 ліжок на відділеннях інтенсивної терапії, які необхідні для порятунку осіб, що не в змозі самостійно дихати, легені яких дуже сильно зачепив вірус Covid-19. Але таких випадків в Мілані і довколишніх містах є тисячі. «Минулого тижня Італійське об’єднання анестезіологів розробило інструкцію, кого найперше слід лікувати, а хто вже не має шансів, аби вижити. До уваги беруться вік, історія хвороб пацієнта, а також те, чи певна особа має родину – когось, хто допоможе їй у період одужання», - читаємо на шпальтах газети.
Дуже важливим елементом, який, зокрема, пояснює італійську трагедію, є помилка, якої допустилася римська влада, коли пандемія з’явилася в Європі. 31 січня цього року Covid-19 було виявлено у двох китайських туристів, які приїхали до Вічного Міста. Однак, для італійського прем’єра, як зазначає видання «Rzeczpospolita», цього було не достатньо: рух з Китаєм було припинено більшою мірою тому, що фінансова ставка для балансуючої на межі падіння країни була надто серйозна.
Італійці на фоні всього світу відрізняються винятковою демографічною ситуацією. Люди, яким більше 60 років, які найгірше переносять нову хворобу, становлять 28% суспільства. Це – ефект чотирьох декад демографічної катастрофи: моделі родини, де жінки статистично мають не більше однієї дитини. Серед 2,5 тисяч італійців, які померли внаслідок коронавірусу, середній вік їх дещо вищий 80 років. Це – значно більше, ніж де-небудь в Європі чи Азії.
«Rzeczpospolita»/М.К.