На запитання про правову кваліфікацію злочинів на мирних жителях Бучі суддя Анна Адамська-Ґаллант відповідає, що воєнні злочини, «тобто вбивство, пов’язане зі збройним конфліктом, це вбивства цивільного населення, яке під час збройного конфлікту повинно бути під особливим захистом. Цивільних мешканців та невійськові об’єкти не можна атакувати. Інформація, яка надходить з Бучі, показує, що цю засаду порушено. Маємо докази того, як мирних мешканців катували і вбивали пострілом у потилицю, вони мали зв’язані руки».
Нагадаємо, що президент України Зеленський та прем’єр Польщі Моравєцький назвали злочини у Бучі геноцидом. Як каже співрозмовниця газети «Rzeczpospolita», вона була би обережною у таких оцінках. «Геноцид полягає в намаганні знищити дану етнічну групу, даний народ. Значення має теж масштаб цих злочинів. У Сребрениці геноцидом визнано вбивство 8 тисяч боснійських чоловіків, що заблокувало продовження цієї етнічної групи. В Руанді геноцидом визнано масові зґвалтування жінок з племені тутсі. Це теж був спосіб, щоби знищити плем’я. У Бучі знайдено вже принаймні 400 тіл. В інших населених пунктах ситуація може виглядати дуже схоже. Маріуполь – це 200-тисячне місто, тут люди не отримують гуманітарну допомогу і довгі тижні не мають що їсти. Геноцид може полягати не у вбивстві, а у моренні голодом, як за Сталіна. Тож масштаб виявлених злочинів може дозволити на таку оцінку».
На запитання, який орган повинен розглядати ці злочини і винести вирок проти злочинців, суддя вважає, що найкраще створити спеціальний трибунал щодо цих злочинів РФ: «Пам’ятаймо, що США не належать до Міжнародного кримінального суду, але до спеціального міжнародного трибуналу можуть долучитися американські прокурори, судді та слідчі. Чимало країн, як наприклад, Польща або Литва, вже розпочало свої слідства. Тож країни можуть об’єднати зусилля в межах трибуналу».
Як наголошує суддя, нагальним питанням нині є збирання та забезпечення доказів з місця російських злочинів. «Слід збирати відео та фотосвідчення. Більше можна зробити після виходу російського війська. Тоді потрібно провести детальний аналіз місцевості, розтин тіл, встановити, коли саме загинули люди, чи їх катували, перевірити, чи після росіян залишилися якісь документи. Є теж українські свідки та російські полонені, - говорить суддя Анна Адамська-Ґаллант. І додає: Немає такої країни, котра би поставила перед судом усіх винних. Але найважливіше – це накази та їхні автори».
На думку судді, найскладніше буде показати ланцюг рішень і поставити перед судом найважливіших політиків, котрі давали накази. «Сьогодні здається нереальним, щоби поставити перед судом Путіна, але ніхто не знає, що принесе майбутнє. Нацистські чи сербські злочинці теж думали, що залишаться безкарними».
Я.С.