Росія відтак перетворилась на регіональну імперію, що вирішив змінити її диктатор. Путін оголосив про це у своїй знаменитій промові на Мюнхенській конференції з питань політики безпеки і почав втілювати її в життя, напавши на Грузію.
Так, без фанфар, розпочалася Третя світова війна, оголошення якої пройшло майже непоміченим. Відтоді росія послідовно дотримується доктрини війни на виснаження, яка має довгу і нерівномірну історію. Війна стосується глобальних інтересів великих держав: світового порядку та розподілу впливу. Суть війни на виснаження полягає у психологічному впливі на супротивника шляхом максимального використання локальних конфліктів, повстань, бунтів, заворушень, сепаратизму, стихійних рухів інакомислення, екологічних рухів тощо.
Сприятливим підґрунтям для масових заворушень є всілякі соціальні і навіть міжпоколіннєві нерівності та політичні конфлікти. Вміле розпалювання конфліктів за допомогою пропаганди будь-якого політичного забарвлення та підтримка одних учасників проти інших дозволяє досягти військових цілей (наприклад, послабити моральний дух або скоротити витрати на оборону) і побудувати кращу переговорну позицію без повномасштабного застосування військової сили.
Глобалізація війни прогресує, наголошує щоденник. Важко уявити зворотній хід цього процесу, і він працює на користь росії і, безумовно, не без її участі, пише автор статті.
Важливим є також той факт, що війна дозволяє нинішній еліті РФ та безпосередньо путіну, залишатися при владі. Саме російське суспільство залякане і тому пасивне. Будь-який опір безжально і нещадно карається.
Таким чином, вимальовується перспектива тривалої світової війни на виснаження між авторитарною імперією та її союзниками і спільнотою демократичних держав, які користуються перевагами глобалізації та Pax Americana. Ця війна, безумовно, принесе багато геополітичних і військових, а також економічних несподіванок.
Успішне протистояння між демократичною системою і тиранією можливе лише за умови ідеальної координації дій різних суб'єктів. Сила Європи полягає в балансі між єдністю та різноманітністю. На даний момент саме єдність і координація набувають фундаментального значення, підсумовує автор cтатті на сторінках щоденника Rzeczpospolita.
Rzeczpospolita/Д.Н.