Як пише Маґдалєна Дубровська, у 1937 році роботами Марії Примаченко, котрі потрапили на всесвітню виставку до Парижа, захоплювалися Марк Шаґал і Пабло Пікассо. Останній, оглядаючи картини Примаченко, сказав: «Я схиляюся перед художніми дивами цієї геніальної українки!».
Авторка нагадує, що у 2022 році про українську мисткиню знову заговорили, коли російські солдати спалили Іванківський історико-краєзнавчий музей, де було кількадесят робіт Примаченко. Тоді художницею зацікавилися медіа по всьому світу, а її картини, раніше відомі в основному українцям та історикам мистецтва, побачили від Австралії до Аляски. Як наголошує публіцистка, мистецтво Примаченко привабливе, інтенсивне, виконане сильними, живими кольорами, а своєрідний бестіарій, який вона створювала, рясніє чудернацькими, сюрреалістично-казковими істотами.
Однією із тем, як читаємо, є праця у господарстві, захоплення достатком природи. Саме на цій виставці побачимо гуаш, від якої взято назву цілої виставки: «Тигр у саду». Чорно-білий дикий кіт, хоча на вигляд радше симпатичний, аніж грізний, відпочиває у синьо-червоному фруктовому саду.
«Ця робота захопила нас візуальною привабливістю, але також смисловою наповненістю, наприклад, у контексті російського вторгнення в Україну. У просторі саду, доглянутого руками людини, раптом з'являється щось невідоме, небезпечне. В Аркадію пробрався дикий звір», — розповідає куратор виставки «Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко» Шимон Маліборський.
Бо світ, який створює Примаченко, є світом Аркадії. Це ідилія, у якій люди і природа співпрацюють задля добробуту.
У Музеї сучасного мистецтва у Варшаві можна побачити картини, створені в останні роки життя Примаченко, яка померла у 1997 році. Це 89 гуашей з колекції Едварда Димшица — колекціонера та історика мистецтва, зачарованого творчістю українсько художниці від 80-их років 20-го століття і одного із кураторів виставки.
Авторка статті зауважує, що сьогодні творчість художниць і художників, котрим довелося працювати в Україні у совєтські часи, можна бачити як певний інструмент деколонізації, виривання з-під російського домінування. У зв’язку з цим важливою є актуальність послання у контексті антивоєнної залученості Примаченко.
Gazeta Wyborcza/Т.А.