Автор статті в Rzeczpospolita будує спостереження, спираючись на термін Нассіма Талеба «антикрихкість» і його концепцію «чорних лебедів».
«Метою російської війни з Заходом є здобуття позиції великої держави шляхом руйнування очоленого американцями глобалізованого світопорядку й забезпечення собі визнаної цілим світом сфери впливів, яку можна порівняти з античною Римською імперією чи радянською». Автор пише, що світопорядок, опертий на Pax Americana, на глобальне виробництво й торгівлю, який охороняють найсильніші у світі US Navy (військово-морські сили США) крихкий через надзвичайну складність.
Але вже в наступному абзаці автор згадує, що намагання росії використати проти Заходу економічну зброю — залежність Європи від російської енергетичної сировини — зазнати поразки. Менше ніж за рік Захід справився з цією проблемою, а «росія втратила найкращі ринки, бо не сподівалася такої єдиної реакції Заходу». Ця поразка виявила майже десятикратну слабкість росії навіть лише перед самою Європою, не кажучи про США.
У підрозділах «Опір демократії», «Крихкість автократії», «Зі щитом цінностей», «Війна вже триває» та «Урок історії» автор статті доводить, що війна, яку росія розпочала проти Заходу, на думку професора Козмінського, у 2008 році, виявила якраз стійкість Заходу, чиї цінності автократи зовсім не розуміють. А водночас «союз автократів» є крихким, бо це «альянс націоналістів і популістів, обтяжених передбачуваною комбінацією комплексу вищості (винятковості) й нижчості (запеклих ресентиментів із приводу справжніх чи вигаданих принижень)».
Професор Анджей К. Козмінський констатує наявність «корисних ідіотів» серед європейців, які підтримують росію, але упевнений у розсудливості й перемозі західного світогляду, опертого на освіту й усвідомлення російського маніпулювання суспільною думкою в рамках російського психологічного наступу.
Єдиною слабшою ланкою в міцності розмаїтого західного світогляду автор статті вбачає у сумнівах в НАТО й відсутності мілітарної консолідації для рішучих дій у сфері оборони. Тож вказує на термінову необхідність хорошого менеджменту, щоби Європа стала «ефективною проактивною коаліцією, яка випереджає рухи противника на війні нового типу».
Rzeczpospolita/С.Ч.