Метою Кремля залишається ліквідація української державності в її нинішньому вигляді. Тому наївно вважати, що Зеленський є перешкодою на шляху до миру. Навпаки, єдиним підбурювачем війни залишається Путін. Про це читаємо у публікації Мацєя Пєчинського на шпальтах тижневика «Do Rzeczy».
Мета Трампа — досягти миру майже будь-якою ціною. Майже, бо повна відмова від України була б дипломатичною катастрофою. Особливо, якщо натомість він не отримає союзника в Кремлі у суперництві з Китаєм. І немає жодних ознак того, що Москва має намір відмовитися від Пекіна на користь Вашингтона.
Американський президент робить багато для того, щоб заохотити (або змусити) обидві сторони конфлікту досягти згоди. Він погрожує Путіну санкціями, Україні — скороченням або припиненням допомоги, а Зеленського називає «диктатором без виборів» і без реальної підтримки, пише автор у статті.
Публіцист нагадує, що Путін не виконав жодної вимоги Києва, Європи чи Вашингтона. На його переконання, Росія вирішила сісти на за стіл переговорів не для того, аби домовитися про мир. Путін має інші цілі. Тривалий мирний процес може втомити Трампа та знеохотити його до подальшої підтримки України або переконати до нібито мирних намірів Росії і цим заохотити до співпраці з Москвою й скасування санкцій.
Що важливо, Кремль говорить безпосередньо з Києвом без участі Вашингтона. Росія так ефективно прагне до відокремлення мирних розмов від діалогу зі США про економічну співпрацю. У результаті Трамп покине Київ, який залишиться сам на сам з Москвою, застерігає польський публіцист.
Підсумовуючи, Мацєй Пєчинський пише, що Росія не прагне до миру, а до війни. По-перше, якби було навпаки, то вона вже давно погодилася б на тривале припинення вогню. По-друге, вона використала би рішучість Трампа, який хоче стати «голубом миру», і досить швидко змусила б до встановлення кордонів на лінії фронту й нейтралітету України. Замість цього Путін постійно відмовляє американському президенту, пише автор.
Чому Росія прагне до війни, а не до миру? Передусім тому, що її справжньою ціллю є ліквідація української державності у її нинішній формі. Путін вважає, що Україна може існувати тільки або як нібито нейтральна держава, що насправді знаходиться у московській зоні впливів, або як частина Росії. Оскільки перше щодо прозахідного курсу Києва стало неможливим, він вирішив реалізувтаи другий сценарій. Справжньою умовою миру є фактична відмова від незалежного від Росії державного утворення. А оскільки Україна, особливо після стількох років кривавої війни, не хоче погоджуватися на таку долю, війна й надалі неминуча, пише Пєчинський у «Do Rzeczy».
09:42 01CF76AA.mp3 «Путін хоче війни, а не миру». «Захист Польщі без України неможливий» [огляд польських тижневиків та порталі]
Європа зараз стоїть перед двома можливими варіантами: радикальне оновлення або занепад. Тому курс, який обере Польща, дуже важливий для її майбутнього, каже відомий американський політолог Яша Мунк в інтерв’ю понеділковому тижневику «Newsweek Polska».
«На жаль, ми живемо в період, коли в багатьох країнах демократичні сили та праві популісти йдуть майже пліч-о-пліч. Тому кожні вибори набувають величезного значення, оскільки це не просто політичне змагання. На кону стоїть питання, чи виживуть базові інституції», — говорить Мунк і додає, що нас чекає «політична війна, що триватиме 20-30 років».
Говорячи про Дональда Трампа, американський публіцист зауважує, що його ефект послаблює ультрправих кандидатів та кандидатів, що ближчі Трампові. Америка, за його словами, стала сьогодні непопулярною.
«А популярність Трампа у Польщі додатково під загрозою, оскільки поляки ні за що не хочуть поразки України, боячись, що тоді війська Кремля опиняться на кордоні Польщі. А всі знають, яким є ставлення Трампа до України. З погляду Білого дому Старий континент знову поділений на дві частини. Половина Європи вважається природно у зоні впливів Росії. Це охоплює не тільки Україну й Білорусь, але може теж охоплювати країни Балтії, Молдову і навіть Польщу та Румунію.
Під керівництвом президента Трампа Вашингтон може вирішити залишити ці регіони самі на себе, наражаючи їх на ще більший ризик нової форми колонізації Кремлем. Натомість друга половина Європи, порівняно щаслива, ймовірно залишиться під впливом США», — говорить Мунк.
Якщо, не дай Боже, на Польщу нападе Росія, то Трамп теж до Польщі не приїде. Так само, як він не приїжджав до України, — каже Дмитро Кулеба, ексміністр закордонних справ України, в ексклюзивному інтерв'ю для порталу «Onet». Український політик стверджує, що ризик війни в Європейському Союзі дуже високий.
«Давайте розглянемо концентрацію російських військ на півночі, вздовж кордону з Фінляндією. Саме таку концентрацію ми спостерігали у 2021 році вздовж кордону з Україною. Все почалося дуже схожим чином, за ідентичним сценарієм», — каже він.
Коментуючи зобов’язання одного з двох кандидатів на посаду президента Польщі Кароля Навроцького, який підписався під декларацією Слоавоміра Ментцена, в якій, зокрема, говориться про непідтримку вступу України до НАТО, Кулеба зазначив, що «Україна поза системою безпеки означає відсутність безпеки для Європи. Перш за все, для Польщі. Людина, яка не хоче України в НАТО, не хоче безпеки для Польщі».
«Незалежно від того, подобається комусь Україна чи ні, але захищати Польщу без України неможливо. Сьогодні польські політики можуть підписувати що завгодно, але я повторю, що якщо буде війна, збройний конфлікт, без України захист Польщі буде неможливим», — додає ексміністр.
«Я вважаю, що в інтересах польської держави та всієї Європи, щоб Україна була в НАТО. І щоб антиукраїнські карти не розігрувалися, бо в таких ситуаціях завжди виграє Росія», — додає він.
Дипломат вважає, що будувати свою виборчу кампанію на антиукраїнських настроях є стратегічною помилкою.
Коментуючи заяви польських політиків, що Польща не відправить своїх солдатів в Україну, Дмитро Кулеба зауважує, що «протягом останніх трьох років Україна жодного разу не зверталася до Польщі з проханням ввести війська. «Ми боремося самі. Ми усвідомлюємо, що така реальність», — говорить він.
Як зазначає Кулеба, розмови на тему відправлення європейських військ в Україну тривають. Але не йдеться про бойові підрозділи, що воюватимуть ан першій лінії вогню. «Будьмо відверті, європейські солдати не здатні зупинити російську агресію, тому не має значення, чи буде у нас польський солдат, чи ні. Що стосується інших європейських солдатів, я не думаю, що цю ініціативу буде реалізовано найближчим часом», — зазначає Дмитро Кулеба.
Як говорить український дипломат у розмові з Onet, рішення про відправку військ є таким же далеким, як відстань від Землі до Марса, тому те, що говорять у Польщі з цього приводу, — це лише передвиборча агітація та спекуляції, які не мають нічого спільного з реальністю.
Про ситуацію на фронті та під російською окупацією, свою службу в ЗСУ, Бога й патріотизм в інтерв’ю понеділковому виданню тижневика «Sieci» розповідає литовський парамедик Янушас Міндауґас.
На початку повномасштабного вторгнення Росії Янушас поїхав волонтером в Україну. Утім згодом він вирішив стати солдатом і захищати Україну. «Довозячи найнеобхідніші продукти потерпілим від російського нападу, я бачив багато зла, скоєного загарбниками. Наслідки ракетного або артилерійського обстрілу часто були неймовірними, але не можна їх порівнювати із трагедіями людей, котрі втратли найближчих унаслідок бомбардувань.
У певний момент я відчув, що боротьба зі злом вимагає більше, ніж тільки спроби зменшити наслідки його дій. Волонтерства мені вже було мало. Я хотів безпосередньо боротися з ворогом. Я приєднався до ЗСУ, став медиком і служу життю. Завдяки медицині багато солдатів виживе і повернеться додому», — розповідає про свій вибір литовець.
«Сьогодні ситуація в Україні є дуже важкою. Населення щоденно зазнає високих втрат і збитків від різних обстрілів. Заганилуо багато дітей та цілих родин. Про що це говорить? Передусім чоловіки мусять йти до війська, аби захищати країну, а по-друге, потрібна молитва й допомога людям», — додає Міндауґас.
«Війна стосується кожного — хочемо ми цього, чи ні. Всі повинні бути патріотами і не ховатися за спинами солдатів, які воюють на фронті, котрі часто добровільно вступали до війська вже під час війни. Продержавна позиція суспільства дозволила б звести до мінімуму примусовий призов», — говорить Янушас Міндауґас в інтерв’юSieci.
Розмова Трампа з Путіним не наближає миру до України. «Путін вводить в оману та обманює припиненням вогню», — каже доктор Шимон Кардась в інтерв’ю порталу «money.pl». На його думку, твердження про те, що Росія стоїть біля стіни, є міражем, і лише цілеспрямовані санкції можуть переконати Путіна до переговорів.
«Ми бачили тиск на Україну, але жодних реальних дій проти Росії. Незважаючи на запевнення, що санкції розглядаються, Трамп поки що нічого не зробив, щоб переконати Путіна в готовності їх застосувати. Президент США поступається і дозволяє Росії робити високі ставки», — каже в інтерв'ю money.pl доктор Шимон Кардась, аналітик Європейської ради з міжнародних відносин.
«Сигнал, що надходить з Європейського Союзу, чіткий. Європа підтримує Україну й тисне на Росію, яку вона чітко визначає як агресора у цій війні. Питання в тому, наскільки ефективним та рішучим він буде, якщо її залишать на самоті, без підтримки з боку США», — каже доктор Кардась.
Доктор Кардась вважає, що російська економіка відчула наслідки війни та запроваджених санкцій, і кожне наступне обмеження є цеглиною, яка обтяжує Росію. Як він зазначає, найефективнішим елементом економічного тиску можуть виявитися санкції, спрямовані проти енергетичного сектору, особливо нафтового.
«Зниження порогу до 50 доларів за барель, очевидно, вплине на доходи від нафти. Це хороший напрямок. Доходи Росії від нафти є важливим елементом бюджету Кремля», зазначає доктор Кардась. Однак він наголошує, що це все ще не той поріг, який стане нокаутом. Його потрібно було б встановити приблизно на рівні 30 доларів за барель. Проблема полягає у тому, що в самому ЄС немає одностайності з цього питання, і існує багато структур, які заробляють на торгівлі російською нафтою», — додає він.
Однак він визнає, що доходи від нафти є делікатним питанням для Росії. Москві довелося інвестувати значні кошти в тіньовий флот, щоб обійти нафтові санкції. Додатковим елементом тиску буде розширення каталогу суб'єктів, на яких поширюються обмеження.
«Європейський Союз вже оголосив, що наступний пакет включатиме механізми боротьби з тіньовим флотом. За різними оцінками, це оцінюється в 450-600 суден. Коли Джо Байден запровадив санкції на 180 суден, він послабив третину цієї потужності. Тепер це робить Європа. Це має значення. Навіть Індія та Китай розраховують на обмеження, оскільки нові контракти призупиняються. Така реакція імпортерів перешкоджає діяльності Росії на експортних ринках та послаблює її», — стверджує доктор Кардась в розмові з порталом «money.pl».
Опрац. Тарас Андрухович