Міхал Карновський у виданні Sieci публікує розмову з Віктором Орбаном, яку розпочинає з вдячності угорському прем’єру «від імені поляків, зокрема наших читачів і глядачів, за все, що Угорщина, зокрема, й пан особисто, зробили для нас у цей час переслідувань, організованих урядом Туска. Дякуємо за надання притулку міністрові Марцінові Романовському, який не може розраховувати в Польщі на чесний процес». Цим першим словам в інтерв'ю відповідає зміст, зокрема й щодо ставлення до війни в Україні, яку Орбан, звісно, не вважає політичним суб’єктом. «Це ж бо не війна між Україною і Росією — це війна між Заходом і Росією. Лідером Заходу є Дональд Трамп. Допоки не маємо особистої зустрічі двох лідерів — немає шансів на припинення вогню», — каже Орбан. Він підкреслює, що з повагою ставиться до Зеленського, але вказує на помилки українського президента, зокрема відмову від припинення вогню, яку Обран пропонував Зеленському рік тому.
Одразу за інтерв’ю з Обраном — об’ємний матеріал під назвою «Стратегічна терплячість Росії» Марека Будзіша з цитатами з інтерв’ю Залужного, Буданова, а також Олександра Харічева, підлеглого Сергія Кириленка, з думками про нинішню ситуацію ще одного російського ідеолога — Сергія Караганова. Польський журналіст схиляється до песимістичних оцінок тривалості війни й аналізує кандидатури дітей путінського оточення як спадкоємців теперішньої влади.
«Пияцька дипломатія Кремля» — матеріал у тижневику Sieci Анджея Рафала Потоцького, розміщений у рубриці «Просто вогнем». Автор називає ворогів України прямо словами на «м» й на «к», які не можна тут повторити.
Newsweek і Polityka згідні в переважно негативних оцінках, хоча й різних масштабів, діяльності польського прем’єра, а також у вкрай негативних оцінках президентства Анджея Дуди. Щодо Туска,то розчаровані нерішучістю й нечіткістю, а Дуду оцінюють як васала Качинського або президента, який не доріс до президентури.
Newsweek у матерілі під назвою «Попередження для Зеленського», утім, і українському президенту виставляє від «знавця Росії та України» (так названо у матеріалі. — С.Ч.) Адама Еберхардта сумну для нас оцінку. «Найбільшою силою Зеленського є відсутність альтернативи, а найбільшою слабкістю — він сам. Усе справляє враження, що війна йому дала право на необмежену владу», — оцінює Адам Еберхардт.
Наскрізно критична Polityka згадує і про те, що Україна знову на Мадані, і про провальний сезон для польської туристичної галузі на Балтиці, чатсково через холодне й дощове літо в Польщі, а частково з вини самого бізнесу, який через бажання компесувати невдалий сезон, не має стриму у визисках цьогорічних туристів.
Видання не забуває і про загадкову смерть російського міністра транспорту, і про ШІ, і про екологію. Серед екологічних тем — прекрасні екологічні результати часткової заборони на викошування газонів, величезна кількість антибіотиків у стокових водах, яка може призвести до небезпечної резистентності бактерій. Це також масштабний матеріал під назвою «Життя після екоциду» — про теперішню ситуацію в Новій Каховці.
Утім матеріали про внутрішню політику з докладними характеристиками, а подекуди з докладними біографіями, зокрема й неофіційними, нових міністрів і так найпроникливіші в цьому номері тижневика Polityka.
Тема Росії, як легко переконатися, скрізь — в анфас, і в профіль. Але додаток PlusMinus до газети Rzeczpospolita чи не найбільше перейнявся образами хороших росіян, розміщуючи, серед іншого, інтерв’ю з російським націоналістом Прілєпіним, при нагоді згадавши й оцінку Прілєпіна Віталієм Портніковим: «Прілєпін — це письменник від Бога. На жаль, від росйського Бога. Але тим не менш — від Бога». (Достовірність цитат і фактів — на совісті авторів журнальних статей, — С.Ч.).
С.Ч.