«Tygodnik Powszechny» у новому номері переймається долею світу, який постане внаслідок війни Путіна, а особливо в умовах, коли Путін хоче слабкої Європи, а Трамп узагалі про неї не думає. Збіґнєв Парафяновіч також намагається з’ясувати, чому Польщі немає за столом переговорів, де вирішується майбутнє України.
Цій же темі, а також особливостям специфічних відносин польських правих із президентами США в контексті євросоюзної Польщі присвячена редакторська стаття в «Newsweek», наскрізь іронічна.
«Польща роками погано ставилася до Дональда Трампа. Врешті цьогоріч вишлемо до Білого дому когось, хто може домовитися з 47-м президентом США», — розпочинає міркування автор Міхал Шадковський. «На розмови з Трампом ми посилали юриста з Кракова чи історика з Сопоту. Це не могло вдатися. Футбольний фан із Гданська — це однозначно кращий партнер для колишнього менеджера Майка Тайсона», — перераховує автор, критично оцінює досягнення Анджея Дуди щодо відносин із Трампом і закінчує гірко іронічним пуантом «Про процеси геополітичні вони, щоправда, не поговорять, але про процесії вже можуть».
Ще один із матеріалів тижневика нагадує, що в польських домівках зберігається майже мільйон одиниць зброї, а до стрільбищ вибудовуються черги. У 2015 році зброї в домівках було 390 тисяч, а на кінець 2024 року — вже 930 тисяч. Лише за 2024 рік видано 45844 дозволи. «Чи це лише мода й хобі?», — ставить запитання автор Якуб Корус і цитує польських аматорів зброї та фахових інструкторів зі стрільби, із якими розмовляв на цю тему.
Один зі співрозмовників каже авторові написати, що вогнепальна зброя в Польщі — загальнодоступна, Польща має «один із найкращих доступів до зброї у світі», а охоплення дозволених калібрів — найбільше у Європі. Захоплення стрільбою часто стає передмовою до захоплення техніками виживання чи тактичної медицини, а стрільба поєднала в Польщі світ мундирів і світ цивільних, — оцінює інструктор зі стрільби.
Якуб Корус підтверджує очевидну здогадку, що на таке вселюдне захоплення стрільбою, а також «облога стрільбищ», як він пише, вплинула війна в Україні. І коротко згадує про проблему з відкриттям нових стрільбищ, які готове дофінансовувати на 80 % Міноборони за програмою «Стрільбище в повіті». Але місцева влада, далека від знань про зброю, побоюється, що тоді кулі свистітимуть над головами людей. Тож «ворог біля дверей» — це одна з причин, є й інші, звісно, такі як «про всяк випадок».
Якщо хтось із читачів підсів на агресивну риторику польського тижневика «Sieci», то й теперішній номер їх не розчарує. Уже на обкладинці — фото, яке має викликати обурення, рубрика «викриваємо» і назва «Так Сорос напав на Польщу». А доки Польща борониться від покійників, Марек Пиза уже на післяобкладинковій третій сторінці журналу чітко прописав завдання Києву. Фотографія з вказівним пальцем у ракурсі згори-вниз «стріляє» в уявну українську владу, обґрунтовуючи рішення президента Кароля Навроцького про допомогу 800+, отримання громадянства й історичних суперечок. Аргументація Марека Пизи полягає в ігноруванні реальних фактів, неодноразово оприлюднених і повторених польськими економістами й соціологами. Записана вона так: «Що ж до аргументів: 1) понад три роки привілеїв це й так велика щедрість; 2) немає жодних приводів, щоби скорочувати іноземцям шлях до польського громадянства, а протипоказань — дуже багато; 3) без чесності щодо геноциду на Волині й засудження культу Бандери українці не можуть розраховувати на хороші відносини з Польщею... Влада України й самі українці повинні прийняти це та зробити висновки. Вони потребують Польщі більше, ніж їм здається. Знаходяться в ключовому моменті для майбутнього своєї країни. Варто його не втратити».
Риторика й стиль цього матеріалу цілковито відповідають статтям про діяльність уряду Дональда Туска та Європейського Союзу, а також — цього разу — Джорджа Сороса: «Вето президента Навроцького – газу у польських руках, а не в брюссельських кайданах», «Напад Сороса на Польщу», «Уряду Туска любов до вітряків», «Небезпечно бути жінкою в Європі», «Новацька виковує досконалого євросоюзчика», «Когнітивне самовбивство Заходу» ті ін. На цьому тлі симптоматично вирізняються назви «Найважливіше — це берегти тих, кого любиш», «Польща збирає врожаї ненависті» чи «Час скандалістів».
З риторично виваженого інтерв’ю з Марціном Пшидачем, очільником Бюро міжнародної політики Канцелярії президента РП, можемо довідатися про майбутні відносини Дональда Трампа з Каролем Навроцьким, а також про найважливіші позиціювання Польщі в міжнародній політиці з погляду Канцелярії президента Польщі. А з традиційно співчутливого до фронту в Україні матеріалу Анджея Рафала Потоцького довідуємося деталі поточних фронтових подій.
«Impact Magazine» — журнал, назва якого пов’язана з подіями 17-18 вересня 2025 року в Бухаресті й 13-14 травня 2026 року в Познані – там відбудуться одні з найважливіших зустрчей у Центральній та Східній Європі, які об'єднують лідерів бізнесу, технологій, науки та політики. Слово «impact» з англійської означає вплив, але залежно від контексту воно може мати різні значення, такі як удар, зіткнення, шок. Квитки на події вже продаються.
Кожен із цих матеріалів журналу містить масштабні спостереження над цінностями, базовані на конкретних сьогоднішніх політичних, культурних, економічно-комунікативних прикладах.
А прізвища авторів та назви матеріалів у цьому номері журналу говорять самі за себе: Пітер Померанцев «Минули часи демократичного дискурсу», Ольга Токарчук, «Література — це величезний простір спільноти», Дарон Аджемоглу, «Яких агентів створить галузь ШІ», Ерін Меєр, «Приймаємо хутряних мамонтів», Щепан Твардох, «Живемо в часи сонцестояння» («Zyjemy w czasach przesilenia»), де przesilenie — не лише сонцестояння, але й криза та неспокій.
Опрацювала Сніжана Чернюк