Подвійний номер на Новий рік Newsweek із додатком «Impaсt Magazine» на першу сторінку виносить запитання «Куди прямує світ» і певною мірою відповідає на нього ілюстрацією: малюк у памперсі й плащі з написом «2026» чи то ловить, чи то підкидає Земну кулю, половина якої палає. Малюк має колір волосся такий, як у Трампа.
Розпочинається випуск розмовою Мацея Новіцького з істориком проф. Тімоті Снайдером під назвою «Немає вже майбутнього», у якій з’ясовується, чи Трамп нагадує Брежнєва, хто буде американським Путіним і від чого залежить майбутнє Польщі. Йдеться про книжку Тімоті Снайдера «Про свободу», яка є своєрідним доповненням до попередньої «Про тиранію».
Тімоті Снайдер зазначає, що писати про свободу важче, ніж про тиранію, важче її визначити, але без розуміння свободи неможливо вибудувати кращу політику. «Люди, які сьогодні керують США — герої негативної свободи. Кажуть, що свобода полягає в бутті проти когось». Дослідник не погоджується, що свобода має бути проти уряду, а вважає, що має бути завдяки уряду, бо коли поборемо уряд, то в умовах нашого світу постане набагато гірша форма влади – олігархія. Крім того, таке сприйняття свободи «проти» логічно провадить до виступів проти багатьох інших речей — іммігрантів, жінок і так далі.
Тімоті Снайдер пояснює описане в його книжці порівняння теперішньої ситуації США з брежнєвською в СРСР.
І тоді, і зараз у цих керівників немає бачення майбутнього або, що гірше, каже Снайдер, є візія технократичного майбутнього — що ми будемо жити вічно або полетимо на Марс, що є абсурдом. «Ті, які управляють Америкою, хочуть, щоби ми були не в стані вигадати майбутнього, щоби ми лишалися пасивними, бо тоді легше нами управляти», — стверджує Тімоті Снайдер. Він викриває справжню мету Маска чи подібних до Маска, яка насправді полягає в тому, щоби зберегти ситуацію такою, як вона є. Тобто якщо зараз Маск має неймовірні гроші, то так має лишитися вічно. І їхні діти повинні також мати ці гроші назавжди». Тімоті Снайдер попереджає, що це стара й дуже небезпечна ідея, «що свобода стосується лише небагатьох — тих, котрі мають владу або гроші». А інші, замість втраченої свободи, отримують садопопулізм — управління за допомогою дистрибуції болю, коли уряд не обіцяє, що допоможе всім, а натомість базово кривдить усіх, а деяких більше. «І тим, що ти отримуєш, є належність до внутрішнього кола, можливість досвіду чужого болю в ролі підглядача. Садопопулізм заміняє американську мрію на американський кошмар».
Привертає увагу середнього класу, який занепадає, до тих, які в ще гіршій ситуації, а водночас відвертає увагу від тих, які накопичують багатство і не сплачують податків. Ця влада використовує расизм як замінник кращого майбутнього та нормалізує олігархію, «бо мене розважає спектакль, як інші тонуть, а тому я не буду протестувати, що ті на горі мають усе», — каже науковець. «Спектакль болю — це стиль управління Трампа. Це з нього постають напади на Зеленського і знущання з кожного, хто намагається зробити щось краще для світу».
«Українці дали нам змогу жити нормальним життям близько чотирьох років, стримуючи імперіальний марш Путіна. У цій війні не досить бути на правильному боці, треба її виграти», — оцінює Тімоті Снайдер.
У відповідь на те, яким бачить майбутнє Польщі, Тімоті Снайдер попереджає: «Боюся Польщі, яка думає лише про себе. Ситуації, у якій поляки розуміють війну в Україні виключно як можливу загрозу собі, замість того, щоби розуміти, що це криза для всієї Європи. Сильна Польща — це Польща демократична й заможна, яка думає про регіон, про Україну, про Європу. Не хочу вдаватися в деталі, але найбільше боюся у Польщі провінційності, присутньої як у ліберальній, так і в правій версії».
Newsweek/С.Ч.