58,2% респондентів проти змін до польської конституції, які б збільшили повноваження президента; 34,8% підтримують це рішення, тоді як 7% не мають думки з цього питання, згідно з опитуванням United Surveys, проведеним для Wirtualna Polska.
В опитуванні респондентів запитали, чи вважають вони необхідністю зміни до польської конституції, які б збільшили повноваження президента. Загалом 58,2% респондентів виступили проти цього рішення. З них 41,6% відповіли «точно ні» та 16,6% «ймовірно ні».
Своєю чергою, загалом 34,8% респондентів підтримали збільшення повноважень президента. З них 22,8% обрали «точно так» та 12% «ймовірно так». 7% респондентів не висловились з цього питання. В опитуванні зазначається, що виборці керівної коаліції (ГК, Третя дорога, ліві) майже одностайні з цього питання. 79% з них рішуче виступають проти збільшення повноважень президента, тоді як 13% «скоріше» підтримують.
Зовсім інша ситуація серед виборців опозиції (ПіС і Конфедерація). У цій групі 51% респондентів рішуче підтримують посилення ролі глави держави, тоді як 15% оцінюють таку ідею як «скоріше» добру. Лише кожен четвертий прихильник опозиції дотримується протилежної думки.
Що ж до решти виборців, то їхні голоси більш розпорошені, хоча переважає скептицизм. Загалом 61% з них не хочуть змін, які б збільшили повноваження президента.
Опитування проводилося з 8 по 10 травня 2026 року за методом CATI&CAWI на вибірці з 1000 осіб.
***
Тижневик «Sieci» в антиукраїнських настроях цього разу виразно просунувся. Окрім традиційного полемічного запалу проти уряду Дональда Туска й польського прем'єра особисто, один із авторів – Станіслав Янецький (назва статті «Українець у польському уряді: чиї інтереси репрезентує») – спрямував запал проти виявленого у польському уряді українця «не формально, а фактично»: «Цього не можна вирішити на ґрунті права, якщо ця людина народилася в Польщі і має польське громадянство. Однак те, що робить і говорить, теж різним політикам, журналістам чи репрезентантам суспільної думки дає підстави для оцінки, що така особа не є польським віцеміністром, хоча й засідає в уряді, який представляє владу в Польщі». Покликаючись і далі на цю громадську думку, автор згадує про «зраду польських інтересів, а навіть п’яту колону та диверсії» згаданого віцеміністра.
Цим віцеміністром є Анджей Шептицький, який відкрито визнає своє українське походження та належить до Об’єднання українців у Польщі. Тож усі подальші звинувачення, які Станіслав Янецький висуває посадовцю, при цьому постійно згадуючи, що це, мовляв, громадська думка так вважає, обертаються навколо українського походження громадянина Польщі, народженого в Польщі, професора Варшавського університету.
***
Тижневик Newsweek традиційно розмаїтіший або розмитіший у тематиці, цікавиться втечею польського політика з Угорщини до США, фейковим вишем, втягуванням підлітків у екстремістські групи, короткочасна оренда квартир у містах, Фрідріх Мерц і різноманітними питаннями здоров’я, зокрема психічного. У рубриці світ інтерв’ю Яцека Павліцького з Ольгою Івшиною, журналісткою російської секції ВВС «Смерть на фронті оплачується» або «Смерть на фронті того варта». Йдеться про підрахунок загиблих на війні проти України росіян.
Розпочинається інтерв’ю запитанням, яке вже перестало цікавити українців, але ще цікавить Захід: скільки має загинути на фронті росіян, щоби Путін припинив війну. Журналістка не має відповіді на це запитання, але зазначає, що Кремль завжди применшує ці кількості, як було і в Афганістані та Чечні.
Тому Ольга Івшина з колегами взялися самі рахувати й вирахували, скажімо, що в перший рік повномасштабної війни найбільше гинули представники так званих ЛНР і ДНР, 21-23 тисячі загиблих із яких російське суспільство не відчуло взагалі, бо ніколи «не стикалося» з цими людьми. Друга група – це в’язні, який було завербовано ніби 50 тисяч, але журналісти вважають, що було значно більше. Неурядові організації рахують 150 тисяч, із яких 20 тисяч точно загинули, а припускається, що їх може бути 50 тисяч.
Тож важко сказати, скільки має загинути росіян, щоби припинилас війна, оскільки росіяни не знають і не бачать втрат. А на війну вербують представників малих сіл і містечок, часто віддалених і бідних. Тож втрати серед мешканців Туви, Бурятії чи Алтаю в 20-30 разів більші, ніж серед мешканців Москви чи Петербурга. Найгірша ситуація зі смертністю у чоловіків Туви.
Тож рахуючи чітко за прізвищами, журналісти виявили 217 808 загиблих. Вони рахують лише загиблих.
For Strategic and International Studies рахують, що від лютого 2022 року Росія втратила 1 млн 200 тисяч солдатів. Ольга Івшина пояснює, що західні аналітики рахують також поранених, але в Росії поранені й так повертаються на війну, тому є сенс рахувати вбитих. Вона докладно розповідає, як відбуваються підрахунки та підсумовує, що реальна кількість лише загиблих російських солдатів може бути вища за їхні підрахунки за прізвищами та становить від 350 до 450 тисяч.
Wirtualna Polska, Sieci, Newsweek/С.Ч.