Війна Росії проти України, яка триває з 2014 року, давно вийшла за межі суто військового протистояння і стала вузловим елементом глобальної геополітики. Поки на фронті вирішується питання фізичного виживання держави, у дипломатичних столицях Європи і у Вашингтоні, триває інша боротьба — за межі майбутнього миру і допустимих компромісів.
Переговори під диктат США у погоджені з Росією є фактом і несуть для України загрозу нав'язування «реалізму», що часто означає поступки за рахунок жертви. У таких умовах геополітичний тиск маскують під заклики до стабільності, втоми від війни та прагнення швидких рішень. Кремль прагне використати дипломатичні майданчики як інструмент легітимізації агресії, тоді як Україна змушена відстоювати принципи міжнародного права в середовищі, де їх дедалі частіше піддають ревізії. Саме тому сьогодні для Києва небезпека полягає не лише в ракетах і дронах, а й у словах, формулюваннях та протоколах переговорних залів.
У якій точці нині перебуває Україна, Європа і світ — ці питання для програми «Міжнародний (без)лад» прокоментував Юрій Щербак, видатний український дипломат, письменник та есеїст.
Юрій Щербак свого часу був першим міністром охорони навколишнього середовища незалежної України, членом Ради Національної безпеки України. Був надзвичайним і повноважним послом України в Ізраїлі, США, Канаді. Займав за сумісництвом посаду посла України у Мексиці.
Він, зокрема, автор таких книжок, як: «Рашизм і Третя світова війна України», «Рашизм. Звір із безодні», «Третя світова війна України. Наша перемогопоразка і падіння Росії».
Ось як він бачить те геополітичне перехрестя, на якому стоїть Україна на четвертому році повномасштабної війни з Росією:
«Складається враження, що ми перебуваємо на вирішальному етапі війни, яка розпочалася внаслідок абсолютно незаконної, абсолютно неспровокованої агресії Росії у 2014 році і яка розгорілася величезним полум’ям у Європі, триваючи вже майже чотири роки. Це страшна російська агресія проти України. І ми зараз підходимо, на мій погляд, до кульмінації цієї війни, що не означає, що вона буквально сьогодні-завтра закінчиться.
Але те, що ми перебуваємо на вирішальному етапі, для мене абсолютно очевидно. Про це свідчать і кровопролитні бої, що точаться зараз по всій лінії фронту, і ті акції та бойові дії, які веде Україна проти агресорів, ті жертви, які несе російський агресор, і ті військові поразки, які він сьогодні зазнає від ударів українського війська».
Експерт зазначає, що, зрозуміло, окрім військового аспекту, не менш важливим є політичний бік справи:
«Зараз йдуть дуже інтенсивні переговори, пов’язані з наміром президента США Трампа провести швидку акцію замирення і припинення війни. Він ініціював переговори з Росією, сподіваючись на повернення Росії до "сім’ї цивілізованих країн". Його абсурдна ідея повернення Росії до G7 не підтримується жодною з цих країн, які не погоджуються прийняти знову кривавого агресора Путіна.
Ці переговори дуже контроверсійні і складні. Два дні в Берліні йшли переговори між президентом України Зеленським та представниками, приватними, президента Трампа — паном Віткоффом і паном Кушнером, на яких обговорювалися питання територіальних компромісів і дуже важливе питання отримання Україною безпекових гарантій».
Юрій Щербак наголошує, що в нього немає жодних ілюзій щодо успіху цих мирних переговорів, які характеризуються безпрецедентним тиском з боку Трампа та його команди у спілці з Путіним і його клікою:
«Я хочу підкреслити, що ворог висуває абсолютно неприйнятні умови, які Україна не може прийняти, оскільки вони означають капітуляцію країни, втрату суверенітету, повне знищення України, української мови, історії та ідентичності. Ці вимоги не мають нічого спільного із прагненням до справедливого миру. І тому треба просто сказати: про що б не домовилися представники України та США у Берліні чи в інших місцях — наприклад, в Майамі чи Женеві — Росія ці умови відкине. У цьому плані навряд чи варто сподіватися, що війна негайно закінчиться до Різдва, як мріє Трамп, який бажає Нобелівську премію миру».
Експерт наголошує, що становище України у всіх відношеннях дуже складне, але не критичне і що лише завзятий спротив та стійкість на всіх фронтах є запорукою майбутньої перемоги.
Юрій Щербак належить до тих, хто вважає, що війна Росії проти України є частиною ІІІ світової війни, яка вже розгортається на наших очах:
«Потрібно пам’ятати, що Друга світова війна також не почалася одномоментно. Хоча офіційно вважається, що вона розпочалася 1 вересня з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Це не зовсім так. Тому що цій війні передувало цілий ряд послідовних пожеж на Європейському континенті і не тільки. Скажімо, елементарний приклад: Китай вважає, що Друга світова війна почалася не в 1939 році, а в 1937 році, з моменту повномасштабної жахливої кривавої агресії Японії проти Китаю.
І Китай має на це право, і ми повинні думати про те, що війна почалася також з подій в Іспанії — з громадянської війни в Іспанії — і з нападу на Ефіопію, який вчинила фашистська Італія. З різних таких моментів складалася ця мозаїка Другої світової війни. Так само і сьогодні».
Співрозмовник програми «Міжнародний (без)лад» зазначає, що в ЄС відбувається важке пробудження з ілюзій та усвідомлення всієї загрозливості ситуації. Проте для експерта очевидними є проблеми з позицією ряду європейських держав щодо російського агресора.
На тлі неоднозначної або відверто проросійської позиції низки країн ЄС Юрій Щербак особливо виділяє роль Польщі. Він висловив їй вдячність за незламну і непохитну підтримку України, військово-технічну підтримку і прийняття в себе мільйонів біженців на початку російського повномасштабного вторгнення, з яких понад мільйона осіло в країні. Він зазначає, що, попри напруження у двосторонніх відносинах, польська правляча еліта розуміє роль України у стримуванні імперської Росії, і що Варшава повинна бути частиною переговорного процесу з досягнення миру:
«Можу погодитися з думкою президента Польщі пана Навроцького — я далеко не завжди погоджуюся з тим, що він каже і робить, — але він сказав, що хотів би, аби Україна завжди пам’ятала Польщу і проводила зустрічі європейських країн з участю Польщі, яка розуміє небезпеку російської агресії і є нашим природним союзником. Ми, звичайно, повинні робити все для зміцнення українсько-польських зв’язків і стратегічного партнерства».
Гість програми «Міжнародний (без)лад» з перспективи свого багатолітнього дипломатичного досвіду критично оцінює політику Києва в останні три роки щодо Варшави в плані нерозуміння польської специфіки і значення Польщі для України в умовах війни з Росією:
«Я багато приділяв уваги в своїх публікаціях стану українсько-польських відносин. Одним із перших я висловлював величезне занепокоєння, коли на моїх очах почали псуватися ці відносини в 2023—2024 роках. На мій погляд, дуже велику долю провини за це несе керівництво України. Мені здавалося, що тодішній очільник Офісу Президента, пан Єрмак, який фактично керував зовнішньою політикою, абсолютно не оцінював і не розумів ролі Польщі, ментального зв’язку поляків з українцями, поляків, які пам’ятають спільну історію з Річчю Посполитою і драматичні події спільної історії.
На жаль, в Україні не знайшлося керівників, які розуміли емоційну та ментальну частину цих відносин, а вони ставилися до Польщі механічно, як до країни, яка допомагає. Я думаю, що це була величезна помилка і тоді можна було зупинити конфлікт, пов’язаний із постачанням зерна в Польщу».
Юрій Щербак, попри все, вважає, що є передумови для покращення двосторонніх відносин. Він висловив свої очікування від першої зустрічі президента України Володимира Зеленського з головою Республіки Польща, яка має пройти 19 грудня у Варшаві:
«Знаю, що пан Сибіга, міністр закордонних справ, надає надзвичайно велике значення українсько-польським відносинам. Він розуміє суть існуючих конфліктів і різних думок між нашими країнами і вже запровадив заходи, які пом’якшили відносини.
Я хотів би вірити, що ця лінія розуміння польських інтересів і відстоювання українських інтересів дозволить захистити Україну, не йдучи на повне поступлення вимогам таких партій, як Конфедерація.
Я хочу вірити, що зустріч президентів України та Польщі в п’ятницю вийде за межі формальних процедур і сприятиме відновленню сердечних і найкращих відносин між Україною і Польщею. Мені хочеться вірити, що і українська, і польська сторони, і пан Навроцький зможуть змінити своє ставлення та покращити взаємні відносини».
Проте очевидно, що ключовим геополітичним фактором для долі України є позиція США і тут є вкрай негативний вплив президента Трампа:
«Сьогодні на світовій арені виступає один актор, якого слухають мільйони і мільярди людей — президент Дональд Трамп. Він грає роль імператора світового хаосу. На жаль, сьогодні Сполучені Штати Америки — я переконаний, що це тимчасово — позиціонують себе як країна, прихильна до Росії, тоталітарною і агресивної, як країна, яка намагається стояти над війною, не даючи оцінок, хто агресор, а хто жертва, і веде оборудку, аналогічну поганій бізнесовій оборудці.
Вони намагаються припинити війну за рахунок України, звинувачуючи її в тому, що вона пручається і не хоче йти на поступки, і бажають закінчення військового конфлікту за рахунок України, щоб негайно почати бізнесові оборудки з Росією. Росія обіцяє їм подарунки на два трилбйони доларів спільних бізнесових проєктів, але це все брехливі обіцянки».
Повна версія програми у прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник