Мандрівка містечками та селами в глиб Галичини для автора цього тексту значно цікавіша за звичайні туристичні маршрути. Львів чи, наприклад, Кам’янець-Подільський — вони чудові і вражають на кожному кроці, а кількість пам’яток на квадратний метр запаморочлива.
«Туристичні столиці» не дають можливості зосередитися, а калейдоскоп вражень нівелює побачене. Коротко оглянути Львів можна за 1-2 дні та познайомитися з ним загалом, але щоб дослідити його таємниці, потрібні тижні. Та й до того ж почуваєшся тут мурахою в натовпі таких же туристів. З іншого боку, блукаючи забутими місцями, відчуваєш себе Лівінгстоном, досліджуючи Африку. Тут можна зробити справжні відкриття навіть європейського масштабу, як, наприклад, ренесансне графіті в костелі в Язловці», — пише Дмитро Полюхович у «Кур’єрі Галіційському».
Різноманітні польські організації приділяють багато уваги дослідженню та прибиранню некрополів в Україні. Але це переважно винятково польські цвинтарі у більших містах і містечках. Такі «змішані» кладовища в селах Галичини залишаються непоміченими. Було б добре, якби було створено більший дослідницький проект із залученням студентів-істориків з Польщі та України. Результатом може стати як мінімум фотодокументація історичних пам’яток, святинь, гробниць у сільських некрополях Західної України чи навіть створення онлайн-каталогу.
Більше читайте в матеріалі КГ Дмитра Полюховича «Сакральне народне мистецтво Галичини і загадковий надгробок — що приховують старі кладовища Тернопільщини?»
kuriergalicyjski/В.Г.