Анджей Рафал Потоцький у характерному для нього гостро іронічному, а подекуди саркастичному стилі пише в тижневику «Sieci» статтю під назвою «Шах-мат» (у рубриці «Прямо вогнем»). Це спроба узагальнити інформацію про хід мирних переговорів, у яких посередником виступають США. Розпочинає зі скандалу навколо Стіва Віткоффа, який виступає посередником між Кремлем і західними державами щодо можливих мирних домовленостей із Україною. Поштовхом до скандалу стала публікація Bloomberg із записами його розмов із Юрієм Ушаковим і Кирилом Дмитрієвим, що демонструють обізнаність Кремля про його неофіційну місію та намагання нав’язати власний переговорний формат. Автор підкреслює, що витік ударив по репутації Віткоффа, показав масштаб російської гри та викликав нервову реакцію у Вашингтоні й Москві.
За текстом, Дональд Трамп, розлючений тим, що переговори могли провалитися і виглядати як його поразка, доручив сенатору Марко Рубіо «зняти тему з порядку денного». Рубіо мав подзвонити до Лаврова й поставити ультиматум: зустріч має завершитися підписанням умови, інакше нічого не буде. А коли Лавров почав крутити, то зустріч було скасовано.
У матеріалі згадується, що американський портал Axios оприлюднює інформацію про таємний «план» Віткопфа, який, імовірно, передбачав поступки з боку Києва та заспокоєння Кремля в обмін на гарантії безпеки й формулу нейтралітету України в НАТО. Автор зазначає, що офіційні переговори нібито тривають у паралельних форматах: з одного боку – формальна формула, яку ще мають погодити Україна та США, з іншого – неформальна гра, у якій Москва і Пекін прагнуть використати будь‑який шанс послабити позиції Заходу, видаючи себе за єдину силу, яка може щось запропонувати Заходу.
Друга половина статті переносить увагу до України. Йдеться про розслідування Національного антикорупційного бюро проти керівника Офісу президента Андрія Єрмака, звинуваченнях його та його оточення у корупційних схемах і, зрештою, відставці. На цьому тлі Анджей Рафал Потоцький описує фігуру Ярослава Железняка як «контроверсійного лідера контроверсійної партійки» «Голос», «кілька років тому умоченого в потужну корупцію і то не одну». Железняка називає одним із публічних опонентів Єрмака. «Відставка Єрмака означає, що табір Зеленського програв НАБУ», - робить висновок польський журналіст. Замислюється над питанням, що буде далі з Єрмаком і чи за НАБУ стоїть ГУР.
Sieci/С.Ч.