Українська Служба

«Magazyn Wyborczej»: Достоєвський як натхненник війни Росії проти України

30.04.2026 10:30
У великій аналітичній статті Ґжегож Пшебінда розглядає ідейну спадщину Федора Достоєвського та її можливий вплив на сучасну російську політику. Автор проводить паралелі між літературними мотивами письменника й нинішньою війною Росії проти України.
   30  2026 .
Польські газети за 30 квітня 2026 р.ПРдУ/С.Ч.

У великій статті Ґжегож Пшебінда аналізує ставлення Федора Достоєвського до Росії, релігії та Заходу в контексті сучасної війни Росії проти України та оприявнює зв’язок письменника з тим, що нині Росія чинить проти України. Автор відштовхується від пізніх оцінок Чеслава Мілоша, який називав Достоєвського імперським мислителем, ворожим до Заходу й католицизму.

Автор підкреслює, що мотиви, присутні у творах Достоєвського, зокрема ідея особливої місії Росії, можуть бути інтерпретовані як духовне підґрунтя сучасного російського націоналізму та джерело натхнення для нього. Мілош був переконаний, що християнство Достоєвського було, по суті, проєкцією віри в оздоровчу міць Росії, що призводило до небезпечного ототожнення релігії з державною потугою.

У статті наводяться приклади критики Заходу Достоєвським, зокрема в «Легенді про Великого інквізитора», а також висловлювання з «Щоденника письменника» та його листування, де він формулює концепцію «російського Христа» та місії Росії. Між правдою і Христом Достоєвський обирав Христа й водночас активно підтримував російську монархію, — нагадує автор.

Пшебінда також згадує про пієтет, із яким Йосип Сталін ставився до Достоєвського, та маніпуляції Володимира Путіна його ім’ям. Автор звертає увагу і на паралелі між «Щоденником письменника» та «Майн Кампф» Адольфа Гітлера.

Окрему увагу приділено реакції Російської православної церкви на війну, зокрема підтримці дій влади.

У тексті згадується, що у 2023 році в путінській Росії священник Андрій Ткачов закликав бомбардувати «безбожну Україну» з молитвою на устах, «як Суворов».

Завершальна частина статті акцентує на паралелях між ідеями Достоєвського та сучасною російською політикою. Автор нагадує, що письменник виправдовував імперську експансію Росії та вважав її носієм особливої духовної істини. Водночас підкреслюється драматизм його мислення, у якому співчуття до викрадених турками болгарських дітей поєднувалося з прийняттям насильства в ім’я вищої мети.

У контексті війни в Україні — зокрема трагедій у Маріуполі, Херсоні та Києві — текст порушує питання про відповідальність за ідеї та їхній вплив на формування сучасної російської ідеології.

Magazyn Wyborczej/С.Ч.