«Ненависть до українців — це інфекція», — з такого жорсткого діагнозу розпочинає свій матеріал оглядач Міхал Ольшевський у виданні Gazeta Wyborcza, розбираючи небезпечний вірус ксенофобії в польському суспільстві. Автор б'є на сполох: колосальний капітал солідарності перших днів війни стрімко тане під ударами інтернет-тролів, конспірологів про «бандерівські змови» та реальної агресії на вулицях. Втома від війни та маніпуляції про «надпривілеї» біженців перетворюють побутові суперечки чи помилки влади на масштабне цькування, руйнуючи порозуміння між двома народами.
Парадокс у тому, що ця інфекція б'є по людях, які стали потужним рушієм для самої Польщі. Статистика невблаганна: українці масово працюють, чесно сплачують податки та демонструють унікальну інтеграцію, спростовуючи будь-які міфи про «утриманство». Попри російський терор на батьківщині, токсична атмосфера вже змушує їх пакувати валізи — понад 50% опитаних заявляють про намір повернутися додому, і лише 8% планують залишитися у Польщі назавжди.
Журналіст підсумовує з похмурою іронією: мрії радикалів про «очищення» країни від сусідів можуть здійснитися набагато швидше, ніж здається. Проте разом із українцями зникнуть робочі руки, які тримають польську економіку, та дитячий сміх на майданчиках, а країна залишиться наодинці з пусткою та власними демонами. Це гостре текстове дзеркало для суспільства, яке через абсурдні фобії ризикує втратити людяність і власне майбутнє.
Gazeta Wyborcza/Опрацювала Ірина Ящишин