X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Кшиштоф Требуня-Тутка: Я охоче присвячую час молодим людям, які мають бажання грати

04.09.2019 16:11
Чверть століття музикант у кількох пколіннях і лідер родинного гурту "Требунє-Туткі" Кшиштоф Требуня-Тутка займається музичною освітою на Підхаллі
Аудіо
  • Інтерв'ю з Кшиштовом Требунею-Туткою про діяльність колективу "Ютшенка" в Закопаному
 -      -
Кшиштоф Требуня-Тутка під час концерту родинного гурту "Требунє-Туткі" у Баранові СандомерськомуMariana Kril

Центр і однойменний гурт "Ютшенка", окрім концертів, виступів, займається культурною спадщиною гуралів, збереженням музичної традиції - від гри на різних інструментах до танців. До вашої уваги інтерв"ю із вчителем і натхненником центру "Ютшенка" Кшиштофом Трнебунею-Туткою про особливості підхалянської музичної культури. 

- Розкажіть, будь ласка, у чому полягає діяльність гурту і центру "Ютшенка" у Закопаному?

25 років у Татранському центрі культури «Ютшенка» в Закопаному я навчаю ґуральській музиці. Наш регіон – винятковий. Дуже часто молоді люди, діти охоче навчаються співу, танцю, а деякі хочуть вчитися грі на інструментах. За певний час, після багатьох репетицій протягом місяців, років вони розуміють, наскільки складною є ця наша ґуральська музика. Але, разом з тим, коли вони вже щось можуть, коли зіграють перші мелодії, коли для них це – велике задоволення, вони починають гратися цією музикою, музикують зі своїми друзями. Так було з моїми дітьми, а їх у мене троє. Марцін, якому зараз 25 років, Ані – 23 і Ясєк, якому 16 років. Ми грали вдома, але в товаристві ровесників, у будинку культури, на заняттях, після занять, під час поїздок, вони більш охоче грали. Вони співають, граються цією музикою. Я думаю, це чудово, що молодь може проводити разом час у творчій атмосфері. Вони усвідомлюють силу своєї традиції. Вони знають, хто вони, і пишаються тим, що вони – ґуралі, що можуть носити цей святковий, парадний ґуральський стрій, а разом з тим, можуть вже досить непогано грати.

А якою є ґуральська музика? Які її витоки?

Ґуральська музика створилася на малопольському і карпатському культурному прикордонні. Тому ми маємо дуже багато спільного з іншими карпатськими регіонами – зі словацькою, угорською, румунською, українською музикою, а особливо з музикою карпатської України. Деякі з пісень абсолютно ідентичні, але виконуються іншим діалектом, іншої мовою. Ми маємо дуже багато спільного з бойківською, лемківською, гуцульською культурами, наприклад, однакові пастуші інструменти – трембіти, роги, фуярки, дводенцівки і дуди. Наші дуди – специфічні, чотириголосі. Зараз їх внесли до державного списку нематеріальної спадщини. Ми стараємось їх не стільки відтворити, бо це поколіннєве передання було збережене. Мій прадідусь – відомий дудар Станіслав Будзь-Лєпсьо-Гмурос, який був пастухом у долині нашого лугу в Татрах, згодом грав не лише для ґуралів, але й виїжджав на концерти за кордон, особливо, коли Польща здобувала незалежність у міжвоєнному періоді. Іґнацій Падеревський брав групу ґуралів у різні містах Європи, потім – на світову виставку у Парижі, і цю підхалянську козу, тобто «дуди», так як і колись, а сьогодні з гуртом «Требунє-Туткі», ми возимо по світу, показуємо скрізь, і завдяки цьому молодь знову повірила в цей інструмент, що можна грати на такому дивному інструменті, складному. І в нашій «Ютшенці» є коло музикантів, які грають на дудах.

- Скільки у вас учнів?

Щороку до нас приходить близько 20 нових учнів, які хочуть грати. Близько 15 – залишається. Часто нам важко помістити у цих годинах занять, у мене – у чотирьох колах, у моєї доньки – Ані – в трьох – танців, співу і музики,  тих всіх, хто б хотів вчитися довше. Мінімальний курс ґуральської музики – 4 роки. Але так насправді, це лише початок цієї великої пригоди з ґуральською музикою. Я дуже заохочую, аби учні не полишали це заняття, залишалися у мене якомога довше, бо лише тоді я можу їх багато чому навчити. Я дуже радію тому, що серед випускників принаймні половина – це активні музиканти, ґуральські музики, які частково живуть цією музикою, а отже це такі на пів професійні музиканти. Але у ґуральській музиці вони – професіонали, вони у ній спеціалізуються і справді добре у ній почуваються. Зараз у «Ютшенці» - багато видатних молодих талантів. Коли я зустрічаю таких людей, то знаю, що з ними варто працювати, присвячувати додатковий час. 

Запрошуємо послухати передачу у доданому файлі.

Мар'яна Кріль