У культурній рубриці запрошуємо до Українського дому у Варшаві, де нещодавно відкрилася виставка «New Femininity». Це праці українських мисткинь, котрі проживають у Польщі, на тему фемінізму, жіночності та розуміння того, чим є сучасна жіночність. Пропонуємо пройтися галерею і зупинитися біля вибраних праць разом із кураторкою мистецької галереї Дім Іванкою Берчак.
Ми відкрили виставку «New Femininity» в Ніч музеїв після довгої перерви. Теми робіт – дуже різні, художниці намагалися показати з різних сторін жіноче мистецтво. Воно може бути і ніжне, і навпаки – ламати стереотипи, що жінка тендітна і залежна від чоловіка, а може бути самобутньою і сильною.
Починаємо від роботи Марти Романків «Мігранте, Мігрантко, голосуй». Ця інсталяція складається із відео- та фоторобіт. Марта у 2020 році, коли в Польщі відбувалися президентські вибори, організувала акцію «вибори для мігрантів». У різних містах Польщі Марта поставила урни для голосування і запропонувала мігрантам віддати свій голос за котрогось із кандидатів на президента Польщі, вона підготувала виборчі бюлетені і так далі. Згідно із Конституцією Польщі, мігранти не можуть брати участь у виборах, але вони є повноцінними мешканцями цієї країни, вони тут живуть, працюють, сплачують податки і роблять свій вклад у розвиток Польщі.
Наступна робота — Ганни Шумської, ця художниця мала в Галереї свою персональну виставку «Територія конфлікту». Цього разу Ганна показує свою нову роботу. Це олійна картина «Дама з квіткою в постгуманістичному світі». Тут бачимо жінку-напівробота, напівміфічну істоту на тлі якогось фантастичного пейзажу. У своєму описі до роботи Ганна наголошує, що незважаючи на технічну революцію, позиція жінки дуже повільно змінює свій статус об’єкту, а чоловіче бажання створити ідеальну жінку не зникло, воно тільки трансформувалося в інші форми.
Опис до цих робіт звучить як поезія: «Безглузде проростання, впиваючись шипами, боляче пронизують шкіру і плоть. Це чисті паростки прекрасного, що мають химерне брудне коріння. Це почуття, що не знайдуть взаємності. Це можливості, що ніколи не вийде втілити».
Наступна робота – це чорно-біла фотографія у формі плакату. Ніка Гарголь – це молода художниця, фотографиня, дизайнерка, діджейка. Цю роботу я знайшла в її інстаграмі, це було під час «Страйку жінок» у Кракові, і вона зробила на мене дуже сильне враження. Ми спілкувалися з Нікою про страйк, наше особисте сприйняття, роздуми, чи негромадяни країни мають право брати участь у таких акціях і висловлювати свою підтримку для польських жінок, солідарність із ними, коли їхні права обмежують. Ця фотографія не є чіткою, вона зроблена в русі, не видно людей, які тримають транспарант «пекло жінок», який теж розмитий. Але тут все зрозуміло.
Колажі Божени Кушнір – це чергова пропозиція виставки «New Femininity». Свою колажі Божена створює у вигляді щоденника, цих робіт дуже багато, оскільки мисткиня їх створює щодня. У колажах головною героїнею є жінка, Божена порушує тему материнства, любові, старості, досліджує зв’язки між багатьма ролями приватного життя жінки.
Роботи Світлани Коровай – це антропоморфні скульптури «Ніжні об’єкти». Художниця звертається до традицій зображення жіночого тіла в давніх часах, ще дохристиянських, коли головною богинею була богиня-мати.
Я теж вирішила долучитися до художниць своєю роботою «Male gaze». Це поняття було створене у 1975 році, критикиня кіно Лора Малві у своєму есе «Візуальна насолода та нормативний кінематограф» вперше вжила це поняття, тобто чоловічий погляд на зображення жінок у фільмах, рекламі, фотографії.
Запрошуємо послухати повну версію передачі в доданому файлі. Слідкувати за подіями і мистецькій галереї Дім можна в Інстаграмі (@galeria_dim).
Яна Стемпнєвич
фото: Іванка Берчак, Ніка Гарголь та Яна Стемпнєвич