У Любліні відбувся кулінарний майстер-клас, який став справжньою подорожжю в гастрономічну історію України початку ХХ століття. Його провели правнучка Івана Франка Іванна Мілярчук та її донька Марта Гуменецька. Учасники мали змогу не лише спробувати страви з рецептури понад столітньої давнини, але й дізнатися, як поєднувалася кухня Відня, Слобожанщини та Гуцульщини — у дусі тогочасної культурної дипломатії.
Попри те, що Іванна Мілярчук є правнучкою видатного українського письменника, сама вона зізнається, що ніколи не робила з цього сенсації. «Я навіть нікому в школі не говорила, що я правнучка Франка. Мій чоловік дізнався про це вже після весілля», — усміхається вона. Та хоча відомий прадід залишається в історії як письменник, у родині Мілярчук вирішили продовжувати іншу гілку родинної спадщини — кулінарну. Її засновницею була Ольга Франко, дружина сина Івана Франка — Петра, яка ще у 1920–30-х роках створила дві унікальні кулінарні книги: «Українська загальнопрактична кухня» (1929) та «Всенародна кухня» (1936). Це були не просто збірки рецептів, а справжні енциклопедії українського господарювання, з таблицями, порадами щодо здорового харчування та сезонними меню.
Ольга Франко навчалася у Відні, де опанувала кулінарію на рівні європейських шкіл. Її метою було створити українську книгу, доступну для звичайних господинь, яка поєднувала би європейські традиції з місцевими. Вона показала, що українська кухня — це не лише сільська страва у глиняному горщику, а й вишукана міська кухня з білими серветками та срібними приборами. «Їжа — це культура народу. Це історія і традиція», — наголошує Іванна Мілярчук.
Щоб відродити пам’ять про прабабусю, Іванна та Марта створили кулінарний блог, у якому пояснюють старовинні рецепти простою сучасною мовою. «Мова у книжці складна, продукти — подекуди невідомі. Ми вирішили показати, як це можна приготувати зараз», — розповідає Марта. Так вони відкрили для себе десятки страв, які сьогодні здаються новими, але насправді мають давнє європейське коріння. Один із перших відновлених рецептів — рожевий торт з лікером "Алькер Мес", записаний ще у XVII столітті. «Ми досліджували історію торта і виявили, що його подавали на коронаціях французьких королів. І коли ми спекли його вперше — він виявився неймовірно смачним і ніжним», — каже Іванна.
Родина Франків сприймає кухню не лише як гастрономічне мистецтво, а й як спосіб культурного діалогу. Під час своїх подорожей до Відня Іванна та Марта ділилися історією українських страв і чули від слухачів зворушливі історії про те, як цілі родини втратили кулінарну пам’ять через Голодомор чи війну. «Одна жінка сказала, що не знає, що їли її предки, бо вся родина померла у 33-му. І тоді ми зрозуміли, наскільки важливо зберігати не лише рецепти, а й історії, які за ними стоять», — згадує Марта.
У родині Франків рецепти передаються з покоління у покоління. Зберігся навіть рукопис прабабусі з рецептом «Яблукового торта в тушках мамці» — страви, яку сьогодні вже куштує шосте покоління. «Ми пекли медівники на Миколая для воїнів, продавали пампухи, а виручені кошти віддавали на дрони. Кухня у нас не проста — вона завжди має мету», — говорить Іванна. Серед улюблених страв у родині — горіховий торт, борщ з вушками, паски, рецепти яких ведуть своє походження ще від дружини Івана Франка — Ольги Хоружинської, вихованки інституту шляхетних дівчат.
У сім’ї Франків досі зберігається звичай залишати на Різдво одну тарілку для тих, хто вже відійшов. «Мама казала, що на Різдво приходять душі родичів. І ми завжди залишали місце для діда, для тих, кого немає», — ділиться Іванна. Сьогодні Іванна Мілярчук та Марта Гуменецька не лише відроджують рецепти з книжки «Перша українська загальнопрактична кухня», але й показують, що кулінарія — це форма пам’яті, родинного зв’язку і навіть культурної дипломатії. «Кухня — це не просто їжа. Це наш код, наша історія, наша родина. І поки ми печемо ті самі пампухи, що й наші бабусі — ми з ними разом», — підсумовує Марта.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
13:15 MR rodzina Franka_OK.mp3 Нащадки Івана Франка повертають до життя кулінарну спадщину своєї родини
Інна Ясніцька