Ідеєю ініціативи було об’єднання голосів сучасних українських авторів у спільне емоційне висловлювання про досвід війни, втрати, любові та стійкості. Як зазначають організатори, поєднання текстів в один цілісний твір — це символ єдності. Такий формат підкреслює, що сьогодні українська культура — це не окремі постаті, а мистецтво, яке говорить про спільний біль і спільну надію.
— Насамперед це велика відповідальність, адже потрібно відчути всі меседжі, які хотіли донести автори, проаналізувати, десь співпережити й водночас внести щось своє. Працювати через таку призму непросто, але в цьому і є особливість, — говорить заслужена артистка України Тетяна Гірник.
Коли я взяла до рук увесь матеріал, трохи не розуміла, в якому напрямку рухатися, адже кожен автор має зовсім інший характер. Але водночас я відчувала, що це можна об’єднати в один організм. Я на певний час відклала всі книги, а потім знову відчула творчий імпульс і повернулася до них. Ніби художник, який починає малювати. І в якийсь момент усе поєдналося, настільки все звучало в унісон, ніби одне серце почало битися, — зазначає Тетяна Гірник.
— За час повномасштабного вторгнення, за ці чотири роки, мені здається, що поезія в Україні дуже розвинулася, — говорить Оксана Басараба із Фонду духової культури прикордоння. З’явилося багато нових авторів, а ті, хто пробував себе раніше, сьогодні зазвучали по-новому — їхня творчість стала особливо актуальною.
Ми всі в певний спосіб через поезію вчимося називати те, що переживаємо й відчуваємо, осмислювати досвід, який носимо в собі. Поезія стала універсальним засобом, завдяки якому можемо окреслити власні емоції, побачити їх чіткіше. Вона також дає відчуття солідарності, адже ми разом проживаємо подібний досвід і через слово впізнаємо себе одне в одному, — зазначає Оксана Басараба.
Під час літературного вечора.
— Теж хотіли показати, що українські тексти є в польському перекладі, вони є в прекрасному польському перекладі, — зазначає Оксана Басараба. Я вважаю, що ми теж повинні бути доступні і відкриті, щоб нас теж розуміли поляки, тому цих кілька рядків прозвучало, власне, польською мовою. І я вважаю, що це добрий підхід, це треба продовжувати. Ми мусимо, щоб нас почули, нас розуміли, говорити теж інколи мовою тих людей, які нас будуть слухати і будуть намагатися нас зрозуміти й почути, — говорить Оксана Басараба.
— На цьому фоні війни насправді культура піднялася. Навіть декілька років тому я з одною своєю колегою робила проєкт про Різдво і знайшла своє інтерв'ю. І я в цьому інтерв'ю розповідаю, що діти позабували колядки, не знають традицій. І зараз все змінилось, діти знають колядки, зараз це стало модним, зараз це стало сучасним. Українська культура, традиції, вони якось нарешті вистрибнули, — розповідає Тетяна Гірник.
Як зазначають організатори, ідеєю ініціативи було також вшанування українських митців, які загинули під час повномасштабного вторгнення. За даними Міністерства культури України, від початку вторгнення Росії в Україну у 2022 році війна забрала життя 342 митців та 132 українських й іноземних медійників.
Підготувала Інна Ясніцька