У Національному музеї у Варшаві до вересня триває виставка, присвячена Іґнацію Корвіну-Мілевському — одному з найамбітніших колекціонерів польського мистецтва кінця XIX — початку XX століття. До експозиції увійшли роботи, які колись належали графові, зокрема, «Станчик» Яна Матейка, «Бабине літо» Юзефа Хелмонського, «Єврейка з лимонами» Александра Ґєримського, а також полотна Яцека Мальчевського, Леона Вичулковського, Станіслава Віткевича та інших художників.
Друга половина XIX століття стала часом розквіту польського живопису, а Корвін-Мілевський був одним із тих, хто цей розквіт підтримував і формував. Сам він мріяв про кар’єру художника, однак зрештою присвятив себе колекціонуванню. Протягом трьох десятиліть йому вдалося створити одну з найвизначніших приватних збірок польського мистецтва. Формувати її він почав у 1880 році, керуючись чіткою концепцією: основу мали становити твори художників, пов’язаних із мюнхенською академічною школою, яку колекціонер вважав найкращим професійним підґрунтям для польських митців.
Як розповідає кураторка виставки Рената Хіґерсберґер, особливе місце у збірці займав Александр Ґєримський, робіт якого граф мав майже сорок. Саме картина «Цитринярка» започаткувала колекцію. Корвін-Мілевський не лише купував готові полотна, а й замовляв художникам нові версії вже відомих творів, вносячи власні побажання до композиції чи деталей. Серед найцінніших робіт були також полотна Юзефа Хелмонського, Владислава Чахорського, Альфреда Вєруша-Ковальського, Юзефа Брандта та Яна Матейка.
Александр Ґеримський, «Єврейка з цитринами», 1881, олія, полотно, фот. Сілезький музей у Катовицях
«Він мав дуже конкретну концепцію створення цієї колекції. Передусім вона мала складатися з творів художників, які здобули освіту в Мюнхені, де він і сам навчався упродовж п’яти років. Він вважав, що саме з цієї школи слід починати, адже вона прищеплювала полякам дисципліну, ґрунтовний фаховий вишкіл», — розповідає Рената Хіґерсберґер.
Корвін-Мілевський не приховував своєї колекції від публіки. Частину робіт він показував у власному палаці у Вільнюсі, а також позичав для великих мистецьких виставок у Кракові та Львові. Особливо важливою стала Загальна крайова виставка у Львові 1894 року, де експонувалися 22 картини з його зібрання. Саме тоді граф уперше замислився над створенням публічного музею для своєї колекції.
Галерея автопортретів на виставці «Колекціонер. Іґнацій Корвін-Мілевський (1846–1926)» у Національному музеї у Варшаві
Одним із найоригінальніших задумів Корвіна-Мілевського стала галерея автопортретів художників. Упродовж кількох років він замовив сімнадцять автопортретів, серед яких роботи Яна Матейка та Яцека Мальчевського. Більшість полотен створювалися за його детальними інструкціями: у натуральну величину, на темному тлі та з чітко визначеними атрибутами. Ця серія мала стати своєрідним пантеоном польських митців.
Виставка у Національному музеї показує не лише саму колекцію, а й постать її творця — людину з непростим характером, широкими інтересами та великими амбіціями. Корвін-Мілевський займався фотографією, писав французькою мовою подорожні щоденники, цікавився автомобілями та політикою. Однак головною справою його життя залишалося меценатство і підтримка художників.
Александр Ґеримський, «Паризька опера вночі», 1890–1891, олія, полотно, фот. Національний музей у Варшаві
Після конфлікту з міською владою Кракова, яка не підтримала ідею створення окремого музею для колекції, граф вивіз значну частину збірки на острів Святої Катерини в Адріатичному морі. Саме це, як не парадоксально, врятувало багато робіт від знищення під час Другої світової війни. Згодом колекція почала розпорошуватися через фінансові труднощі та хворобу власника, однак чимало полотен збереглися і нині знову представлені разом — майже так, як колись задумував сам Іґнацій Корвін-Мілевський.
Христина Срібняк