Щоб ефективно стримувати владіміра путіна, Європа повинна повірити, що можливо, навіть швидко, перетворити фінансову й економічну міць у військову.
Про це заявив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск під час свого візиту до Вашингтона.
Напередодні, спілкуючись із лідерами країн Європи, Дональд Туск заявив, що росія вже давно перевела свою економіку на «воєнні рейки», а ми живемо у передвоєнну епоху.
Але що означало би перевести європейську економіку на воєнні рейки, коли вона вже багато десятиліть живе в умовах так званих дивідендів миру, а ЄС творять країни з різним достатком, різними інтересами, і різним ставленням до росії.
Про це говорить головний економіст Польського Банку PKO BP Пьотр Буяк.
Європейські економіки досі функціонують в умова[ мирного часу. Особливо після розвалу cовєцького союзу, коли видатки на оборону почали зменшувати, бо загрози з боку росії ніхто не прогнозував. Більше того — з росією торгували і нав’язували стосунки, чим, як виявилося згодом, лише годували її економіку, що будувала нову воєнну машину.
Мало яка економіка трималася рекомендованих 2% витрат на оборону згідно зі стандартами НАТО. Обмежували і витрати на виробництво озброєнь, бо ніхто не думав, що скоро доведеться воювати. Тому швидко перевести економіки окремих країн на воєнні рейки, говорить Пьотр Буяк, буде непростим завданням.
Це вимагає багато часу і багато злагоджених дій. Перш за все, потрібне скоординоване рішення на високому політичному рівні щодо збільшення військових витрат і збільшення витрат на оборону в Європі та країнах-членах НАТО. Це пролунало у виступі польського президента в США. Це також лунає в заявах деяких інших європейських лідерів, тому усвідомлення та політична воля збільшити витрати на оборону, загалом є. І цю політичну волю підтримує суспільство.
Але це тільки одна справа.. Інша — необхідність послаблення фіскальних правил в Європейському Союзі. Треба усвідомлювати, що країни-члени Європейського Союзу не мають повної свободи у здійсненні фіскальної політики. Вони не можуть миттєво і одноосібно збільшити військові витрати на кілька відсотків ВВП, навіть якщо вважають, що це дуже необхідно, щоби це не відбилося на фіскальному дефіциті, тому що надмірний фіскальний дефіцит може наразити таку країну на певні суворі санкції з боку Європейської комісії.
До певної міри з цим має проблему, наприклад, Польща. Наша країна сильно збільшила витрати на оборону за останні два роки після російської агресії проти України і, як наслідок, наразі є країною ЄС з одним із найвищих рівнів фіскального дефіциту. І впродовж найближчих місяців Польщі може загрожувати процедура надмірного дефіциту, яку запроваджує Європейська комісія. Тому, якщо ми говоримо про те, що Європа та країни ЄС мають перейти до військової економіки, принаймні на якомусь бодай помірному рівні, шляхом збільшення витрат на оборону та виробництва зброї, то це вимагає відповідного коригування фіскальних правил, які є дуже специфічними та чіткими в країнах Європейського Союзу. І поки тут немає згоди. Всупереч вимогам Польщі, ще немає остаточного рішення про виключення витрат на оборону із правил, які регулюють видатки в Європейському Союзі.
Якби Польща перевищила ці фіскальні ліміти, наприклад, додатково збільшила витрати на оборону, вона ризикує втратити кошти ЄС для інвестицій для різних проектів, які співфінансуються фондами ЄС. Це було б серйозною втратою для економіки, яка б остаточно, зрештою, підважила і здатність фінансувати витрати на оборону, тому тут ми маємо справу з певною блокадою. Можливо, Польща зараз хотіла б витрачати ще більше на оборону, але не може через своєрідний намордник у вигляді фіскальних правил ЄС.
Простіше кажучи, не можна просто перекинути вимикач, як на залізниці і пустити потяг іншою колією. Це так не працює. Європейський Союз — насправді — це величезна інституція, дуже бюрократизована. І хоч це спільнота незалежних країн, є багато речей, яких вони самі не можуть вирішувати і втілювати без того, аби не наразитися на штрафи чи санкції через порушення суворих правил. Україні, каже Пьотр Буяк, це ще важко зрозуміти, але з часом доведеться із цим мати справу.
Тут діють чіткі правила. Не можна собі вирішити одноосібно, що від завтра нас це не стосується. Для цього потрібне одностайне рішення всіх або принаймні більшості. Для таких справ треба змінювати закони в ЄС. Цей процес триває. Спочатку очільники країн мусять порозмовляти — кілька разів зустрітися, поговорити і вирішити. Потім треба це втілювати і запроваджувати.
Тому процес зміни економіки від моделі, коли ми жили безтурботно й отримували вигоду від так званого дивіденду миру, коли нам не потрібно було турбуватися про національну безпеку і не потрібно було витрачати гроші на оборону, до воєнної економіки триватиме. Це не схоже на різкий розворот моторного човна. Я би радше порівняв це із повільним поворотом великого танкера.
Це чинники зовнішні. Але ще й питання внутрішні — суспільство попри необхідність безпеки та захисту, має потребу і в інших необхідних видатках.
Є багато суспільних процесів, які також треба задовольнити. Є політичний процес, виборча кампанія. Люди очікують не лише нових танків і ракетних систем, а й соціальних виплат, підвищення зарплат у бюджетній сфері тощо. Ці всі речі треба узгодити, і це складно з політичної точки зору.
Європейські лідери, експерти і аналітики говорять, що росія має намір атакувати деякі країни НАТО і готова буде до цього вже найближчим часом. За різними оцінками — від 2 до 10 років знадобиться росії для того, аби зібрати воєнні потужності для нападу. Тому, поки українська армія із міжнародною допомогою, яка сьогодні відверто кажучи, критично загальмувала, про що говорять сьогодні після візиту до США зокрема, і президент і прем'єр Польщі, стримує і знищує воєнний та економічний потенціал росії — мова про удари по нафтопереробній галузі країни агресора, варто вже сьогодні реформувати механізми прийняття рішень у ЄС. Пьотр Буяк говорить, що певні процеси вже почалися.
Вже є деякі попередні пропозиції щодо змін цих фіскальних правил, щоби можна було виключити із видаткових лімітів видатки на оборону, але раніше роками це пропонувала зробити Польща. Ще до російської агресії проти України, до 2022 року, і не було згоди Німеччини та багатьох інших країн ЄС. Власне, про таку потребу голосно говорила лише Польща, а навіть країни Балтії не дуже це підтримували, а почали робити це тільки тепер.
Схоже на те, що відповідні корективи цих фіскальних правил дійсно будуть. Є підстави говорити, зростає політичне усвідомлення того, що нам потрібно озброюватися, відновлювати збройову промисловість у Європі. Уже існує, можна сказати, критична маса для політичного рішення щодо фіскальних правил, що треба розблокувати фінансовий потенціал для розвитку військового виробництва, щоб розблокувати військові витрати, щоб їх можна було більше видавати без обмеження інших видів витрат. Щоби не треба було скорочувати видатки на інші потреби через збільшення витрат на оборону.
Це би полегшило можливість прийняття політичних рішень у Євросоюзі щодо збільшення витрат на оборону. І це вже відбувається, але це займе деякий час.
Але є ще одна проблема — скорочення видатків на оборону у попередні роки призвело до зменшення виробництва зброї у Європі. Збройна промисловість зменшилася. І тепер це треба надолужувати. А тут вже виникає проблема із сировиною.
Сьогодні є проблемою виробничий потенціал. У Польщі виробляють більше Крабів, які купує Україна, і Польща б хотіла також їх мати на своєму озброєнні. Те саме з виробництвом боєприпасів. У багатьох європейських країнах виробничі потужності просто обмежені, і збільшити їх у короткостроковій перспективі неможливо. На це потрібен час, це роки, кілька років, а не кілька кварталів. Отже, тут ми маємо ще один вимір, ще один елемент, який показує, що цю військову економіку неможливо створити відразу. Це займає багато часу. Інша справа, доступ до сировини. Пам’ятаймо, що виробництво, наприклад, боєприпасів, а також передових систем озброєнь потребує доступу до багатьох специфічних, часто рідкісних видів сировини та компонентів. І тут Європа також має обмеження. Ця сировина або компоненти недоступні в Європі. Їх потрібно імпортувати. Часто з територій недружніх країн. Або навіть якщо вони були дружніми чи нейтральними в гіршому випадку, вони зараз починають будувати коаліції з Китаєм чи Росією і не обов’язково будуть готові експортувати цю сировину чи компоненти до Європи. І це ще один бар’єр на шляху до швидкого нарощування виробництва зброї в Європі та руху до воєнної економіки.
І не забуваймо, що Європейський Союз — це не монолітне політичне утворення, як Сполучені Штати, це не федерація з централізованою владою, це просто конгломерат із 27 країн із дуже різними інтересами на цей момент. Є країни з різними відносинами з Росією, десь ці відносини доволі приязні і досі, тому швидке прийняття рішень на рівні ЄС, де часто потрібна одностайність, є проблематичним.
На жаль, це реалії політичних процесів в Євросоюзі. Треба йти на компроміси, часто потрібно комусь щось віддати, щоб отримати підтримку в певних питаннях. Це природа політичного процесу в Європі, що відтерміновує всі прийняття рішень, — говорить Пьотр Буяк.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк