6 червня 2025 року завершується дія режиму безмитної торгівлі між Україною та Європейським Союзом, запровадженого як тимчасовий антикризовий захід у відповідь на російське вторгнення. ЄС вирішив не продовжувати цей режим, і відтак Україна повертається до умов, визначених Угодою про асоціацію. Це означає квоти, обмеження й більш суворі регуляторні рамки.
Така зміна викликана, з одного боку, протестами фермерів у прикордонних країнах ЄС, а з іншого — необхідністю зберегти внутрішню стабільність агросектору Євросоюзу. Це відкриває кілька важливих аналітичних питань: якою є справжня конкурентоспроможність українського агросектору, що стоїть за європейськими обмеженнями — протекціонізм чи економічний розрахунок, і які кроки варто зробити Україні, аби перетворити аграрну потугу на інтеграційний інструмент, а не на джерело конфліктів?
Низка польських політиків і експертів, зокрема Артур Балаш, колишній міністр сільського господарства Польщі, наголошують на винятковій конкурентній перевазі українського агровиробництва. Причини очевидні: родючі чорноземи, масштабні агропідприємства, нижча собівартість виробництва, гнучкість логістики. Це дає Україні можливість експортувати в десятки разів більше продукції, ніж, скажімо, Польщі: 50–70 млн тонн зерна проти польських 6 млн.
На цьому тлі побоювання фермерів з країн Східної Європи — не ірраціональні. Перевага української продукції в ціні й масштабі створює загрозу витіснення локальних виробників на власних ринках. Звідси вимога до ЄС застосувати інструменти захисту — повернення мит, квот і технічного контролю.
Ці механізми ЄС позиціонує як «відновлення справедливої конкуренції», але для України вони означають фактичне згортання експортного каналу до найбільшого ринку. Проблема у тому, що ці дії можуть затягнути не лише переговори щодо повноцінного вступу України до ЄС, а й загальмувати її економічне відновлення в період війни.
Дебати навколо української агропродукції нагадують ситуацію з Польщею під час її шляху до ЄС. Тоді саме європейські аграрії протестували проти «польської загрози», побоюючись дешевшої продукції з-за східного кордону. Польща, як і Україна сьогодні, мала нижчу собівартість і менш зарегульовану систему.
Польські фермери у відповідь на конкуренцію з боку України тепер опинилися по інший бік барикад — вимагають обмежень, бо побоюються втрати ринку.
Польські експерти, зокрема Артур Балаш, пропонують альтернативний сценарій — не блокування, а кооперацію. Йдеться про спільну переробку української сировини із подальшим експортом на треті ринки: Азію, Близький Схід, Африку. Це дозволило б розвантажити європейський ринок, зберігши стабільність внутрішніх цін і забезпечивши Україні дохід.
Однак такий підхід вимагає потужної інфраструктури: портів, логістичних хабів, митних спрощень, злагодженої політики. І, що не менш важливо, стратегічної довіри між ЄС та Україною, з чим наразі є труднощі.
Зараз Україна готується до складного переговорного процесу з ЄС щодо нових торговельних умов. Цей процес буде не просто технічним — він зачіпатиме фундаментальні питання, чи готовий ЄС до глибшої інтеграції країни з таким аграрним потенціалом? Чи буде готова Україна адаптуватися до суворіших стандартів якості, прозорості, контролю?
На кону — не лише доступ до ринку, а й довгострокова перспектива вступу до ЄС. Якщо переговори зведуться до спроби стримати Україну за миту завісу, це може підірвати довіру до євроінтеграційного курсу. Якщо ж буде обрано модель гнучкої, стратегічної співпраці — аграрний сектор може стати не джерелом конфлікту, а точкою зростання і конвергенції.
Питання конкуренції між українськими та європейськими аграріями — це не лише суперечка про квоти й транзит. Це маркер того, чи здатен ЄС сьогодні мислити стратегічно, а не лише ситуативно. Потенціал українського сільського господарства дійсно може стати каталізатором змін у спільній аграрній політиці ЄС. Але це потребує політичної волі, довгострокових інвестицій, справедливої інтеграції та готовності до нової реальності.
Для України це також виклик: не лише зберегти ринки, а й побудувати модерну агроекономіку, здатну працювати за високими стандартами, грати за жорсткими правилами і, головне, брати участь у формуванні цих правил на рівні Європейського Союзу.
Послухати програму можна у доданому звуковому файлі:
28:45 USPR_PROFIT_2025_06_02_AGROSEKTOR UKRAJINY I UE.mp3 ПРОФІТ. ЄС повертається до обмежень: як змінюються торговельні правила для України після 6 червня.
Володимир Гарматюк