Українські експортери дедалі рідше обирають Польщу як транзитну країну для аграрної продукції через нестабільність і непрогнозованість. За словами економіста Олександра Крамаренка, транзит через Польщу був вимушеним кроком після початку повномасштабного вторгнення РФ. Але коли з’явилася можливість відновити експорт через Одеський портовий кластер чи маршрути через Румунію, аграрії переключилися на ці шляхи.
Причини такої логістичної міграції, вважає експерт, зокрема, у блокадах на польському кордоні, організованих місцевими аграріями. Українські фермери, навіть середнього масштабу (тисячі гектарів землі), мають стабільні контракти і не можуть дозволити собі ризики. Тож вони обрали більш надійні, хоча й не завжди ідеальні шляхи.
У 2022 році на румунському кордоні фіксували величезні черги. Сьогодні ж — вантажівки проходять швидко, а логістика працює злагоджено. Тим часом Польща втрачає позиції.
Про це, до речі, говорить очільниця логістичної компанії Grupa CSL з Польщі Лаура Головач.
За словами Лаури Головач, у Польщі через відсутність перевалки українського зерна втрачають логістичні компанії.
Ключ до повернення українського експорту до Польщі лежить у двох площинах: економічній вигоді та політичних гарантіях. Як зазначає Олександр Крамаренко, українські компанії зацікавлені в стабільному транзиті, але лише якщо буде впевненість, що блокади більше не повторяться.
Конкуренція між портами, маршрутами і країнами вже давно відбувається на рівні тарифів, умов перевалки, швидкості доставки. Але коли до цього додаються політичні ризики, надійність — перемагає ціну.
Виклик для польської сторони — український законопроєкт про запровадження вивізного мита на сою та ріпак із вересня 2025 року. Польські переробники олії вже висловили своє невдоволення, вважаючи цей крок недружнім. Але, як пояснює Олександр Крамаренко, Україна вимушена діяти у власних економічних інтересах.
Через війну були зруйновані потужні переробні підприємства в східних регіонах — Харкові, Запоріжжі, Донеччині. Для того, щоб відновити цю інфраструктуру на заході країни, потрібна сировина. А її легше утримати в країні, якщо експорт стає менш вигідним.
Польські фермери скаржаться на «неконкурентну» українську агропродукцію, мовляв, в Україні не дотримуються стандартів ЄС, а господарства — надто великі. У відповідь Олександр Крамаренко зазначає: якщо продукція неякісна, то чому її закуповують Іспанія, Італія, Німеччина? Питання не в якості, вважає експерт, а в політичній риториці.
Український агросектор, попри війну, залишається одним із найефективніших у Європі. Часто навіть середній фермер в Україні оперує сотнями гектарів і використовує сучасну техніку, дрони, точне землеробство. Натомість польські аграрії мають державні та європейські дотації, і це теж варто враховувати в дискусії.
Експерт наголошує: у нафтовій сфері Польща і Україна змогли знайти порозуміння — побудували термінали, налагодили перевалку з вузької колії на широку. Тож і в агросекторі варто шукати спільні економічні інтереси, а не підігравати популістам.
Повну розмову слухайте тут:
Володимир Гарматюк