Під час повномасштабної війни ядерна енергетика стала для України не лише ключовим джерелом електроенергії, а й фактором національної безпеки. Сьогодні атомні станції забезпечують до 60% усього виробництва електроенергії, що дозволяє енергосистемі триматися, тоді як теплові потужності систематично знищуються російськими ударами. На виставці Rebuild Ukraine представники уряду, міжнародних інституцій та ядерних компаній окреслили головні виклики та перспективи галузі.
Найбільшою загрозою лишається окупація Запорізької АЕС — найбільшого ядерного об’єкта Європи. Заступник міністра енергетики Микола Колісник наголосив, що найважливішим завданням є якнайшвидше повернення станції під український контроль. Україна разом з МАГАТЕ та міжнародними партнерами посилює радіаційний захист і відновлює лінії електроживлення критичних систем, адже експлуатація блоку без технічного обслуговування становить серйозну небезпеку не лише для країни, а й для всього регіону. Ще одним напрямом роботи є зони відчуження, зокрема підтримка чорнобильської інфраструктури, яка теж зазнала ушкоджень під час атак.
Представник ЄБРР Бальтазар Ліднауер підкреслив, що світ переживає різкий ріст інтересу до атомної енергетики, і банк навіть змінив власну політику, вилучивши заборону на інвестування у нові ядерні проєкти. Він відзначив, що Україна — одна з небагатьох країн, яка має всі необхідні інституції, підготовлені кадри та промислову базу, а її досвід роботи під час війни робить її унікальним партнером для Європи.
Тим часом т.в.о. голови «Енергоатома» Павло Ковтонюк наголосив, що сьогодні першочерговим завданням є безпечна й безперебійна робота наявних станцій. Саме атомна генерація дозволяє покривати потреби країни на тлі фактичної втрати значної частини теплової генерації. Він підкреслив, що після закінчення війни Україна повинна максимально швидко вводити нові потужності та добудовувати блоки з високим ступенем готовності.
Окрему увагу на дискусії приділили темі незалежності від російського палива. Попри активні політичні заяви, у 2024 році ЄС усе ще закуповував 14% урану, 23% послуг конверсії та 24% послуг зі збагачення в Росії. На цьому тлі Україна, яка повністю відмовилася від російського пального в рекордні строки, стала прикладом для всіх європейських експлуатантів реакторів ВВЕР. Генеральний директор Nuclear Europe Еммануель Брутін заявив, що Європа має діяти так само рішуче, як Україна, а також підкреслив, що українські компанії вже є частиною європейського ланцюга постачання для ядерної галузі.
На тлі потреби декарбонізації країни ЄС планують збільшити сумарну ядерну потужність із нинішніх 100 ГВт до 150 ГВт до 2050 року. Стратегія включає продовження ресурсу існуючих блоків, будівництво великих реакторів нового покоління, як-от у Польщі, а також впровадження малих модульних реакторів, що очікуються в середині 2030-х років.
Україна активно інтегрується у світові технологічні програми. За словами Колісника, участь у проєкті Fenix під керівництвом США дозволяє напрацьовувати нормативну та технічну базу для впровадження SMR. У співпраці з Westinghouse країна рухається до будівництва реакторів AP1000, а також планує збільшення потужностей на наявних майданчиках та розвиток власного ядерного паливного циклу — від видобутку урану до переробки.
Галузь розглядається як фундамент майбутньої енергетичної безпеки та складова повоєнного економічного відновлення. В умовах очікуваного зростання попиту на електроенергію у Центральній та Східній Європі Україна має шанс стати одним із ключових гравців європейської енергетичної трансформації.
Повна версія у доданому звуковому файлі:
25:55 ENERGETYCZNA_TRANSFORMACJA_REBUILD_JADERNA_ENERGRTYKA_2025_11_30.mp3 Європа розвертається до атома — і Україна стоїть у центрі цих змін
Володимир Гарматюк