Відносини між українським та польським аграрними секторами залишаються однією з найбільш чутливих тем у двосторонньому діалозі. На тлі протестів польських фермерів та звинувачень щодо якості української продукції дискусія знову загострилася під час AgroSecurity Forum, що відбувся 3 грудня у Варшаві.
У Польщі досі бояться того, що Україна нібито наповнить ринок дешевою продукцією, але українська сторона вважає це необґрунтованими звинуваченнями.
Павло Скворчинський, член правління Української бобово-соєвої асоціації, пояснив, чому українські компанії після початку повномасштабної війни активніше почали відкривати підприємства у Польщі. Він підкреслив: «Багато країн Африки та Близького Сходу не хотіли робити прямі платежі Україні, тому продукція заходила до Польщі, але більшість її їхала транзитом далі, а не залишалася в Польщі». Це свідчить, що українські компанії не переслідували мету масово виходити на польський ринок.
За словами Павла Скворчинського, українські виробники так само як і польські залежать від світових ринків. Він наголошує: «Україна не може продавати дорожче за глобальну ціну, але й дешевше не може — це означало б працювати собі у збиток». Водночас українські фермери не мають доступу до обсягів дотацій, які отримують фермери ЄС, тож твердження про демпінг із боку України є необ’єктивними.
Павло Скворчинський зазначив, що собівартість української продукції значною мірою залежить від імпортних складових. «80% витрат агровиробників в Україні — це імпортні витрати. Насіння, добрива, засоби захисту рослин — майже все з ЄС, з Польщі», — пояснює він. Попри це, у Польщі продовжують лунати звинувачення у нібито низькій якості українського зерна, хоча засоби виробництва в обох країнах часто однакові.
Окремим питанням стало використання гліфосатів і відповідність української продукції нормам Євросоюзу. Павло Скворчинський наголосив: «З 2026 року препарати, не дозволені в ЄС, в Україні також будуть заборонені». Це означає перехід на європейські норми, який зробить продукцію дорожчою, що суперечить твердженням про штучне заниження ціни.
Серед польських аграріїв поширений страх, що після вступу України до ЄС ринок може бути «залитий» дешевою українською продукцією. Але, за словами Павла Скворчинського, ситуація виглядає протилежною: у Польщі багато товарів коштують дешевше, ніж в Україні. Він наголошує: «У Польщі борошно, вівсяні пластівці, цукор дешевші, ніж в Україні». Це показує, що українські виробники не мають переваги у ціні.
Питання розвитку переробки також стало важливим аспектом дискусії. Україна прагне збільшити обсяг продукції з доданою вартістю, тоді як у Польщі це викликає побоювання через конкуренцію з місцевими переробниками. Однак українська стратегія не орієнтується виключно на європейський ринок — перспективними напрямами є США, Канада, Азія, Африка та Латинська Америка.
Павло Скворчинський підкреслив, що український бізнес відкритий до співпраці: «Ми готові працювати і в Польщі, і в інших країнах ЄС, якщо це економічно вигідно». Українські компанії вже успішно працюють у Польщі, створюючи робочі місця та сплачуючи податки до місцевих бюджетів.
Стосовно майбутнього України в Європейському Союзі Павло Скворчинський вважає перебільшеними побоювання щодо скорочення дотацій іншим країнам. «ЄС має механізми, які дозволяють підтримувати нові країни-члени без шкоди для старих», — зазначив він. Європейські фермери багато років користуються значними перевагами, які недоступні українським виробникам.
У підсумку Павло Скворчинський наголосив, що більшість негативних тез про українську продукцію ґрунтується на «неперевіреній інформації або політичних маніпуляціях». Україна вже переходить на європейські стандарти, а чесна конкуренція й кооперація між українськими та польськими виробниками здатні принести вигоду обом сторонам. За його словами, місця на світовому аграрному ринку достатньо для всіх, і співпраця значно ефективніша за конфронтацію.
Повна звукова версія:
24:06 PROFIT_SKWORCZYNSKI_2025_12_08.mp3 ПРОФІТ. Українсько-польські аграрні відносини: міфи, реальність та шляхи до співпраці.
Володимир Гарматюк