Українська енергетика сьогодні опинилася в складних умовах війни та водночас переживає модернізацію й інтеграцію з Євросоюзом. Вона перестала бути просто економічною сферою — від її роботи залежить забезпечення світлом лікарень, теплом домівок і зв’язком на фронті.
Ця розмова відбулася під час конгресу ReBuild Ukraine 2025 у Варшаві, який проходив 13–14 листопада 2025 року. Там представники українського уряду, Єврокомісії, міжнародних компаній та фінансових інституцій обговорювали нові інвестиційні можливості та ключові реформи, які визначатимуть розвиток енергетичного сектору на десятиліття вперед. У рамках заходу відбулися окремі сесії, де представники українських енергетичних компаній розповідали про роботу галузі під час війни, пріоритети використання коштів та інвестиційні перспективи.
За словами Олексія Рябчина з «Нафтогазу», «росіяни змінили свою тактику і почали атакувати об’єкти видобутку газу, який є суто гуманітарним об’єктом… просто, щоб похитнути нашу стійкість».
Через це «Нафтогаз» направив усі ресурси на відновлення та закупівлю газу, залучив позику від ЄБРР і грант уряду Норвегії. Водночас компанія продовжує планувати трансформацію, орієнтуючись на західне обладнання, зменшення викидів метану та розвиток мультиенергетичних потужностей. Як зазначає Олексій Рябчин, «ми відновимо і станемо кращими, ніж були раніше, ефективнішими, екологічнішими».
Війна змінила підходи до генерації електроенергії. Віталій Бутенко з Державної енергетичної компанії України пояснює, що «масовані удари по великих об’єктах показали, що енергосистема має ставати більш розподіленою, і саме тому в Україні почали масово з’являтися генератори, малі електростанції і резервні потужності для громад». Підключення донорського обладнання стало викликом через відсутність інтеграції в мережу, але водночас створило можливість для розвитку нової бізнес-моделі розподіленої генерації.
Юридичні аспекти теж змінилися. Іван Боднарчук з LCF пояснює: «Війна створила ризики, яких не існувало раніше… довоєнна структура інвестиційних проєктів більше не відповідає реальності». Нові реалії вимагають більшої кількості партнерів і складних схем взаємодії, де ризики розподіляються між місцевими та міжнародними учасниками.
Гідроенергетика залишається критичною і водночас вразливою складовою системи. Олег Терлецький з «Укргідроенерго» зазначає, що війна змусила «перенаправити більшу частину наших інвестицій з нових проєктів на захист нашого обладнання… для нас це було змагання з ворогом, який хоче нас знищити». Водночас ці виклики стимулюють розвиток нових технологій, зокрема систем акумуляції енергії та гідронасосних станцій.
Разом із війною відбувається євроінтеграція: українська енергетика адаптує стандарти ЄС, зелені технології та нові вимоги до корпоративного управління. Як відзначає Олена Бойченко з Deloitte-Ukraine, «енергетика є серцем економічного розвитку…, і саме в цих умовах народжується досвід, який стає новою цінністю».
Сьогодні українська енергетика — це робота у складних умовах, яка одночасно забезпечує безпеку, відновлення та підготовку до майбутньої трансформації. Новий досвід, накопичений у цих умовах, формує практичні рішення і моделі, які можуть бути корисними як для держави, так і для міжнародних партнерів.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
21:58 TRANSFORMACIJA.mp3 Енергетика України під обстрілами: виклики, відновлення та інвестиції
Володимир Гарматюк